Білорусь. Червона зірка проти білого лицаря
17.08.2020 14:42
Укрінформ
Коли й чому відбулося «роздвоєння» білоруської символіки
У світі кожну країну ідентифікують передовсім за її державними символами – прапором, гербом і гімном. До того ж, вони є потужним об’єднавчим елементом, під яким гуртується – і гартується – нація (народ). Нині в сусідній Білорусі тривають масові протести, які проходять під біло-червоно-білими прапорами, а не під червоно-зеленим, яким є офіційний прапор Білорусі. Чому так? Які вони – прапор, герб і гімн сусідньої країни? Як були засновані та чому й коли відбулось «роздвоєння» білоруської державної символіки?
БІЛОРУСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА. КОРОТКОЧАСНА ДЕРЖАВНІСТЬ
Генерал армії УНР Всеволод Петрів у своїх «Споминах», згадуючи про те, як сформований ним полк імені Костя Гордієнка пробивався восени 1917 року з Західного фронту через болота Полісся до Києва, писав: «…Натрапили ми на стовп із написом: «Минская губерния» з одного – «Волинська» з другого боку. Хлопці не витримали та, позлазивши з коней, прибили другі написи: «Білорусь – Україна»». Ось такий – вельми промовистий епізод із не такої вже й давньої історії, коли руйнувались імперії, а замість них повставали нові національні держави.
Українська Народна Республіка з’явилась на політичній мапі світу в листопаді 1917, а Білоруська Народна Республіка – 25 березня 1918 року. Вона проіснувала менше ніж рік і була майже одразу поглинута російськими більшовиками, але стала попередницею нинішньої незалежної Білорусі. Білоруси завжди, навіть у свої найтемніші часи, а таких було немало, пам’ятали цю важливу дату, а святкувати її на офіційному рівні почали одразу після розвалу СРСР.
Утім, у 1995 році свято було скасоване і заборонене. Так само, як і символіка БНР – біло-червоно-білий прапор, герб «Пагоня» і національний гімн («Ваяцкі марш»). Підставою для такого рішення стали результати референдуму, ініційованого новообраним президентом Білорусі Олександром Лукашенком.
ТАЄМНИЦІ ГЕРАЛЬДИКИ
«Пагоня» – традиційний герб Литви і Білорусі, відомий ще з ХІІІ століття, належить до дуже давніх європейських геральдичних символів і має цікаву історію. На ньому зображено срібного лицаря на срібному коні на червоному тлі. У правій руці воїн тримає меч, у лівій – щит. У 1384 році «Пагоня» став державним гербом Великого князівства Литовського – великого, багатонаціонального територіального утворення, що простягалося від Балтики до Чорного моря. До складу Великого князівства Литовського входили і території сучасних України й Білорусі, відомі як «Русь». «Пагоня» був гербом багатьох білоруських, литовських, українських, польських і російських княжих родів.
Перші герби з’явились у Європі в ХІІ столітті й були двоколірними. Кольори і фігури розташовуються на гербі в строго визначеному порядку, згідно зі строгими правилами геральдики. Всі трактати з геральдики представляють кольори в наступному ієрархічному порядку: «золото» (жовтий), «срібло» (білий), «червлень» (червоний), «лазур» (синій), «чернь» (чорний) і «зелень». Ці кольори є базовими кольорами європейської культури.
Білий і червоний – традиційні кольори білорусів, поляків, литовців, утім, якщо поглянути глибше в історію, це взагалі найдавніші кольори – кольори Античності (антична кольорова тріада: білий, червоний і чорний). Вони домінували і в добу раннього Середньовіччя. Як пише французький історик, автор кількох монографій про кольори Мішель Пастуро, «в феодальну епоху антагонізм білого і червоного… відчувався більш гостро, ніж опозиція біле/чорне…». До речі, завезені з Азії в Європу шахи спочатку були червоно-білими – в мусульманському світі вони червоно-чорні, але європейці таку опозицію не сприймали, тому замінили чорні шахові фігури білими.
БІЛОРУСЬ У СТАЛІНСЬКИЙ ПЕРІОД
Білорусь стала радянською в 1919 році. Починалось усе доволі оптимістично – Москва всіляко сприяла розвиткові білоруської культури. Тімоті Снайдер у книзі «Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569–1999» пише: «Тоді як в імперські часи не було жодної школи з білоруською мовою викладання, у 1920 р. Білоруська РСР могла пишатись академією наук, Білоруським державним університетом та бібліотекою, Інститутом білоруської культури та чотирма тисячами білоруських шкіл. Саме в радянській Білорусі було написано перший підручник з білоруської історії, однак він не був виданий, а його автора вислали в Москву». Відродження виявилось тимчасовим, невдовзі республіка зазнала такого ж нищівного удару від Сталіна, як і радянська Україна. За наказом вождя совіти винищили всю білоруську інтелігенцію – одних розстріляли, інших заслали в ГУЛАГ, а когось просто примусили мовчати, міцно тримаючись за партквиток, який іноді, не без іронії, називали «хлібною карткою».
Источник: www.ukrinform.ua
