Відрізнити культурні цінності від антикваріату – у КНІДСЕ розповіли про особливості експертизи вилучених приватних колекцій

Експерти КНДІСЕ досліджують вилучені приватні колекції, в тому числі Віктора Медведчука, для встановлення їхньої культурної цінності та автентичності в рамках кримінального провадження.

Нині фахівці Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проводять дослідження приватних колекцій, вилучених в рамках кримінальних проваджень. В тому числі, у відомих політичних діячів. Про особливості таких експертиз розповіла завідувачка відділу мистецтвознавчих досліджень КНДІСЕ Наталія Ковтюх у коментарі УНН.

Деталі

За її словами, основне завдання таких експертиз визначити, чи є предмет культурною цінністю. Зокрема, це стосується і колекції Віктора Медведчука.

“На слуху у всіх була колекція Віктора Медведчука, дуже масштабна за об’єктами, проте окрім цієї колекції, у нас в роботі є і інші цікаві речі. Загалом, мистецтвознавча експертиза – це процес дослідження автентичності предметів, віднесення предмета до того чи іншого автора, визначення ступеня збереження об’єкта, наявності або відсутності реставраційних робіт, визначення художнього рівня, належності до певного проміжку часу, визначення вартості та іншого, тобто визначає ознаки, за якими експерт може відповісти на питання: чи належить досліджуваний об’єкт до культурних цінностей і яка його вартість. У всіх кримінальних провадженнях де виникають відповідні питання, ми можемо бути залучені та їх виконувати. Зараз це в переважній більшості випадків вилучення приватних колекцій і відповідно питання всі щодо їх стану, оригінальності, оцінки і т. д.”, – розповіла Наталія Ковтюх.

Уточнила, що варто розрізняти поняття антикваріату та культурних цінностей.

“У нас є поняття антикваріату і є поняття культурної цінності. Культурні цінності – це об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню, охороні, перелік яких визначено Законом України “Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей”. Простішими словами, якщо у вас вдома, наприклад старий “Псалтир” XX століття, він не обов’язково належатиме до культурної цінності. У той період таких видань могло бути надруковано велику кількість і так, він матиме свою історію, давній рік випуску, але не нестиме в собі історичного, наукового чи художнього значення. Це має бути щось унікальне, можливо з оригінальними ілюстраціями, техніками виконання, оздобленням, не багато тиражоване видання”, – додала експерт.

Відзначила, що річ може також стати культурної цінністю, якщо належала якійсь особі, або фігурувала у важливих історичних подіях.

“Уявімо, що в нас є крісло виготовлене, наприклад, на початку 90-х років. Нічого особливого. Однак якщо це було улюблене крісло Леоніда Кравчука, то історія набуває персоніфікації та сприймається зовсім по-іншому. Пригадайте випадок, коли колаж із зображенням Барака Обами від автора Шепарда Фейрі продали на благодійному аукціоні за 20 тис. дол. Також на американських аукціонах дуже популярні шаблі часів громадянської війни. В середньому звичайна офіцерська шабля того часу коштує від 8 до 15 тис. дол. Але якщо це, наприклад шабля Авраама Лінкольна, то вона вже є і культурною цінністю і коштує в десятки разів дорожче, тому що це значна історична постать. Подібних прикладів звісно можна навести дуже багато”, – підсумувала Наталія Ковтюх.