Шукаєш правду?
Долучайся до нашого Telegram-каналу!
Відкриття власного бізнесу як шлях адаптації ветеранів у цивільному житті: з якими проблемами стикаються колишні військові
Після демобілізації багато українських ветеранів стикаються з проблемами у пошуку роботи та адаптації до цивільного життя, і одним із рішень для них є започаткування власного бізнесу, який може допомогти їм заробляти на життя та безболісно адаптуватися, згідно з дослідженням Української асоціації маркетингу щодо інтеграції ветеранів у сферу освіти та ринку праці.
Внаслідок російської агресії до лав ЗСУ було мобілізовано, принаймні, сотні тисяч чоловіків. Після демобілізації, яка триває і зараз, і буде значно масштабнішою по закінченню війни, ці люди зіткнуться з низкою проблем, однією з яких є працевлаштування та адаптація у цивільному житі. Одним із варіантів вирішення цих проблем є створення ветераном власної справи, яка дасть можливість не лише заробляти на життя, а й якомога швидше пройти адаптаційний період, який чекає на всіх, хто демобілізувався, передає УНН.
Це підтверджують і результати досліджень проєкту “Стратегія переходу та інтеграції українських ветеранів до освіти і робочої сили” проведених ГО “Українська Асоціація Маркетингу” в межах програми “Професійна освіта в Україні/Skills4Recovery”, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федерального уряду Німеччини.
Дослідники провели 33 глибинних інтерв’ю з ветеранами у Вінницькій, Івано-Франківській, Харківській, Хмельницькій та Київській областях, а також у місті Кривий Ріг. Висновки за їх результатами мають допомогти розробити стратегію, спрямовану на комплексну підтримку колишніх учасників бойових дій у їхній успішній реінтеграції до цивільного життя через структуровану систему освіти, професійного навчання та психосоціальної підтримки тощо. Відповідні державні органи управління України зможуть розробити дієві політичні рекомендації щодо покращення адаптації ветеранів до цивільного життя.
Дослідження було спрямоване на проблеми інтеграції ветеранів у ринок праці. Однією з ключових тем була можливість відкриття власної справи ветераном та те, як це бачать саме ветерани.
Власна справа – важливий аспект інтеграції ветеранів у мирне життя
Оцінити масштаб проблеми інтеграції ветеранів у цивільне життя наразі можна лише приблизно – війна триває, скільки людей у загальному підсумку пройде службу в армії та фронт – спрогнозувати поки що неможливо.
Однак деякі цифри відомі – попри закритість даних, викликаних військовим станом, на 1 січня 2024 року кількість ветеранів в Україні оцінювалася у принаймні 900 тисяч осіб. Отже, можна сміливо говорити, що після війни рахунок піде на мільйони.
Тому Україна, безперечно, зіткнеться з масштабною проблемою інтеграції ветеранів у цивільне життя. Найважливішою у цьому процесі, безумовно, буде можливість заробляти на життя для себе та своєї сім’ї. І одним з можливих варіантів вирішення цього питання є відкриття власного бізнесу ветераном.
Всі розвинуті держави, які мають досвід військових конфліктів, серед можливостей адаптації ветеранів мають і напрацювання щодо допомоги демобілізованим у відкритті бізнесу. Україна, у якій війна, хай і в обмеженому форматі, триває з 2014 року, також має свої програми та досвід підтримки ветеранів, які вирішили відкрити власний бізнес.
Однак, як зазначають опитані ветерани, ці програми потребують вдосконалення, оскільки часто є формальними або ж не зовсім відповідають реаліям життя. На думку опитаних, механізм допомоги ветеранам у відкритті власної справи потребує якісніших консультацій та освіти для підприємців-початківців, крім того, вкрай бажаним є залучення до цих програм досвідчених бізнесменів різного рівня, які могли би бути наставниками для ветеранів та ділилися з ними своїм досвідом.
З чим стикаються ветерани під час відкриття власної справи
Варто розуміти, що ветерани, які після демобілізації вирішили відкрити власну справу, далеко не завжди розуміють багатьох нюансів, з якими їм доведеться зіткнутися на цьому шляху. Йдеться, зокрема, про саму процедуру реєстрації, необхідність взаємодії з податковими органами, банками, органами місцевого самоврядування тощо.
Проблема виникає вже на етапі вибору організаційно-правової форму діяльності – багато хто навіть не розуміє різниці між фізичною особою-підприємцем (ФОП) та юридичною особою, не кажучи вже про різноманіття форм останніх. А далі йде процес отримання різноманітних дозволів та інших визначених законом процедур, які непідготованій людині пройти досить важко.
Крім того, ветерани говорять про необхідність органу чи організації, яка б супроводжувала ведення бізнесу на подальших його етапах. Йдеться, насамперед, про інформування у змінах законодавства, допомога зі звітністю, сплатою податків тощо. Особливо критично це на початкових етапах.
Відкрити підприємницьку діяльність багато розуму не треба. Якщо ти вмієш щось робити, робити своїми руками, хай навіть, наприклад, торгувати шкарпетками – то багато розуму не треба. Але відкривати більш цікавішу справу – тут ми не маємо всієї освіти, яка потрібно для цього. Перш за все це, економічні знання, а з другої сторони, ти маєш слідкувати за змінами щодо оподаткування. Тут легше всього мати організацію або людей, які будуть супроводжувати тебе. Але слідкувати за всім, коли в тебе тут виробничий процес, тут в тебе люди, і тут ти ще бігаєш думаєш за якийсь розвиток… Тоді тут потрібен тобі ще бухгалтер, бухгалтера ти не потягнеш на початку
– Дмитро, ветеран з Вінниці, опитаний в рамках дослідження.
Ще одним викликом, який для багатьох виявся несподіванкою після відкриття бізнесу, виявилося те, що далеко не всі ветерани мають необхідні знання та навички для успішного управління своєю справою. Учасники опитування, які зіткнулися з такою ситуацією, говорять, що їм дуже б допомогла можливість консультацій та підтримка з боку урядових та громадських організацій, досвідчених колег-ветеранів, які вже пройшли цей шлях. Серед можливих варіантів ветерани говорять про створення ветеранських бізнес-інкубаторів, де можливо було б отримати всі необхідні консультації та підтримку.
Однак, як свідчать результати опитування, досвід користування державними та громадськими програмами підтримки ветеранських підприємницьких проектів, зокрема, й навчальними ресурсами та фінансовою підтримкою, мають лише 6% відсотків опитаних. Це означає, що наявна система підтримки ветеранів, спрямована на допомогу у відкритті власного бізнесу, потребує нагального перегляду та адаптації до реалій життя.
Чого потребують ветерани-підприємці?
Опитування, на основі якого написано цей матеріал, не може бути статистичним – кількість його учасників занадто мала, щоб говорити про якісь статистичні дані. Однак із тих, хто взяв у ньому участь, лише 16% мали досвід у бізнесі до мобілізації. Після демобілізації частина з них повернулася до підприємницької діяльності, частина зупинила чи призупинила свій бізнес.
Я фізична особа-підприємець, мій вид діяльності пов’язаний з далекобійниками. Я обслуговую електроніку автомобілів, далекобійників. А ви бачите, що відбувається. Мало того, що перевезень майже немає, і кордони перекриті, то розвиватися в сторону збільшення там немає сенсу взагалі. Є, звісно, ідеї, доводиться підтримувати свій фах, бо нові приходять технології та інше. Є деякі думки, але поки що ще рано. Хай це все закінчиться
– Олександр, ветеран з Хмельницького, опитаний в рамках дослідження.
Однак ті, хто відновив чи продовжив свою підприємницьку діяльність, одностайно говорять про те, що помітили зміни в споживацькій поведінці і бізнес-моделях, які не можна було передбачити перед початком війни. Тому для ветерана-підприємця важливою є допомога у формуванні розуміння нових реалій, щоб адаптувати бізнес до нової ситуації.
Можливо, ця проблема не буде такою важливою для тих, хто не має досвіду у бізнесі та робить у ньому перші кроки – вони не мають за плечами того бекграунду, який є у їх досвідчених колег. Однак для бізнесменів-початківців однозначно є необхідною допомога у практично всіх інших питаннях, з якими стикається бізнес у нашій країні в процесі своєї діяльності.
Якщо я, наприклад, все ж таки вирішую відкрити там свій якийсь, умовно, кіоск із квітами, під це треба кошти. Стартовий капітал, він невеликий, але його достатньо має бути, щоб щось почати. Але хтось має й пояснити, як і які документи робити, розказати, що далі: якийсь тренінг, курс, щоб тобі пояснили, де краще, де що вибрати. Яке там обладнання ставити краще, де його взяти. А не так, що тобі кошти виділили, ти пішов займатися, ну і як би пробуєш – а що буде?
– Муслім, ветеран з Харкова, опитаний в рамках дослідження.
Тому ветерани говорять про необхідність створення бізнес-інкубаторів, де вони могли б отримати підтримку, консультації та ресурси для розвитку своїх бізнесів. До того ж навчання на базі бізнес-інкубаторів допоможе їм розвинути свої навички, обговорити ідеї з досвідченішими колегами, дасть можливість консультуватися з успішними в бізнесовому плані наставниками тощо. Крім практичних порад щодо фінансового контролю, управління ресурсами, логістики, звітності, маркетингу і комунікацій, ветерани у такому середовищі отримають щось куди цінніше – моральну підтримку та приклад таких же ветеранів, які змогли пройти шлях від демобілізації до побудови успішної бізнес-моделі.
Ще одним очевидним позитивним наслідком ветеранського бізнесу буде той, що часто ветерани воліють брати на роботу своїх побратимів. Як правило, такі ветеранські колективи сприяють реабілітації та адаптації демобілізованих воїнів до цивільного життя та допомагають їм пережити всі психологічні наслідки, викликані війною, куди успішніше, ніж стандартні програми психологічної допомоги.
Тому, з огляду на проблеми, про які говорили учасники опитування, одним із пріоритетів держави у сфері повоєнної адаптації ветеранів має бути саме допомога їм у створенні власного бізнесу.
Источник: www.unn.com.ua
