Розвиток усиновлення, сімейних форм виховання та патронату: як це працює у регіонах України
Кабмін затвердив Стратегію забезпечення права дітей на сімейне виховання до 2028 року. Створено Координаційний центр та онлайн-платформу для підтримки усиновлення та сімейних форм виховання.
В Україні триває реформа системи догляду та підтримки дітей. Вона спрямована на зміцнення сімей та запобігання розлученню дітей з рідними, а також забезпечення дітей, які цього потребують, сімейними формами виховання, передає УНН.
26 листопада 2024 року Кабмін затвердив Стратегію забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні до 2028 року і Операційний план її виконання на 2024–2026 роки. Документ є дорожньою картою Реформи, враховує виклики повномасштабного вторгнення та має на меті: зміцнити сім’ї, запобігти розлученню дітей з рідними; забезпечити дітей, які цього потребують, сімейними формами виховання; сприяти возз’єднанню сімей або влаштуванню в сімейні форми виховання дітей, які повернулися після депортації, примусового переміщення або евакуації; створити умови для виховання в сімʼї дітей, які зазнають найбільшої шкоди інституційного догляду – дітей молодшого віку та тих, які мають складну інвалідність; забезпечити соціалізацію та інтеграцію молоді з досвідом інституційного виховання.
Для того, щоб об’єднати навколо реалізації Стратегії органи державної та місцевої влади, громадський сектор та міжнародних партнерів, 2023 року було стоврено Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Також було створено платформу “Україна для кожної дитини”, де в єдиному місці можна отримати покроковий алгоритм дій, щоб прийняти дитину у свою сім’ю, дізнатися про усиновлення, сімейні форми виховання та патронат, знайти потрібного експерта чи експертку.
Ми поговорили із Оленою Ремень, керівницею експертної групи з сімейних форм виховання й усиновлення Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, щоби зрозуміти, як в Україні впроваджується реформа системи догляду та підтримки дітей, які особливості її втілення в різних регіонах та як українці ставляться до сімейних форм виховання.
Що найбільше мотивує родини в різних регіонах приймати до себе дітей?
Серед мотивів прийняття дитини в сім’ю можна виділити два основних. Перший – бажання допомогти дитині, другий – можливість реалізувати себе у якості батьків. Часто вони доповнюють один одного. Багато українців замислюються над тим, щоб взяти на виховання дитину-сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування, але не всі на це наважуються. Буває, що люди хочуть взяти дитину на виховання, але не знають, з чого почати, не розуміють, які форми сімейного виховання існують, чим вони відрізняються, і яка форма найкраще підходить для їхньої сім’ї. Вони починають шукати інформацію в мережі інтернет, але інформація розрізнена, подекуди суперечлива або застаріла, бо в законодавстві постійно щось змінюється. Не отримавши вчасно потрібної інформації, люди зупиняються, бо думають, що це дуже складний процес. В інших випадках – відкладають рішення, так би мовити, “до кращих часів”: коли буде стабільна робота, коли з’явиться власна квартира, коли підростуть свої діти, коли закінчиться війна.
Чи може Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей якось допомогти у цьому процесі?
Щоб допомогти людям перейти від мрії до дії, Координаційний центр разом з Мінсоцполітики розробили онлайн-платформу освітнього та просвітницького характеру “Україна для кожної дитини”, де можна знайти інформацію про всі форми сімейного виховання дітей, усиновлення та послугу патронату, пройти навчальний онлайн курс та тестування для визначення власної готовності до прийняття дитини, а також отримати консультацію юриста або психолога.
Яка підтримка від держави або місцевих органів влади є найдієвішою для родин, які приймають дітей?
Важливо підтримувати родини не лише на етапі влаштування дитини, а й надалі – в період адаптації та зростання дитини в сім’ї. Для цього держава забезпечує за рахунок коштів державного бюджету виплату щомісячної соціальної допомоги на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та грошового забезпечення для прийомних батьків, батьків вихователів, патронатних вихователів. Органи місцевого самоврядування мають організувати якісний соціальний супровід та надання дітям і сім’ям соціальних, медичних, освітніх та інших послуг.
Від чого залежать форми підтримки дітей у різних громадах? Чи можуть відрізнятись такі форми?
Так, форми підтримки родин в громаді відрізняються і залежать від потреб сім’ї та наявних у громади ресурсів. Це може бути допомога з облаштуванням житла, закупівлею меблів, побутової техніки, одягу, взуття, іграшок та інших необхідних речей. Або послуги фахівців: психологів, юристів, лікарів. Ця робота краще організована в тих громадах, де є достатня кількість фахівців із соціальної роботи та впроваджуються власні програми, стратегії з розвитку і підтримки сімейних форм виховання.
А якщо говорити предметно: що саме можуть запропонувати громади, щоби люди більш охоче брали дітей у свої родини, створювали для них безпечне середовище?
Люди охоче беруть на виховання дітей, коли впевнені, що зможуть забезпечити їм хороші умови для проживання, розвитку, отримання освіти та задовольнити інші потреби. Важливо розвивати в громадах послуги, спрямовані на підтримку сімей з дітьми. Це створення достатньої кількості місць в дитячих садках і груп продовженого дня, організація харчування, підвезення до школи, розвиток позашкільної освіти і доступність медичних та реабілітаційних послуг, організація дозвілля. Підтримка на рівні громади – це запорука розвитку і успішного функціонування сімейних форм виховання.
Які соціальні проблеми регіону можна бодай частково вирішити за допомогою популяризації сімейних форм виховання, усиновлення та патронату?
Основне завдання усиновлення та сімейних форм виховання полягає в тому, щоб кожна дитина мала сім’ю, де про неї піклуються, розвивають, підтримують та готують до самостійного життя. Діти, які ростуть в таких родинах, виростають соціалізованими, вони здобувають професію, працюють, створюють свої сім’ї і приносять користь суспільству. Тому сімейні форми виховання, усиновлення та патронат мають важливе суспільне значення. Усиновлення – це прийняття дитини в свою сім’ю на все життя. Усиновлювачі стають татом і мамою для дитини і надалі самостійно турбуються про дитину.
Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу – це родини, в яких діти сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, можуть проживати тривалий період: до повноліття, а у разі продовження навчання у професійному чи вищому закладі освіти – до завершення навчання. Завдяки таким родинам дитина зростає в сімейному оточенні, а не інституційному закладі. Патронат над дитиною – це послуга з тимчасового догляду, виховання та реабілітації дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими законними представниками складних життєвих обставин. В таких родинах діти живуть до 3-х місяців, у деяких випадках цей строк може бути продовжений до 6 місяців. Патронат допомагає зберегти родину для дитини або підготувати її до більш тривалої форми влаштування.
Чи помічаєте ви, яка демографія у родин, що частіше приймають дітей до себе? Які фактори впливають на їхній вибір прийняти дитину?
Рішення про прийняття дитини в сім’ю залежить від дуже багатьох чинників. Наприклад, наявність та вік власних дітей, місце та умови проживання, рівень життя, стабільність доходів, графік роботи, стан здоров’я, сімейний стан, підтримка рідних чи близьких. Люди, які не мають власних дітей або мають одну дитину, частіше обирають усиновлення. Прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу частіше утворюють родини, які мають досвід виховання власних дітей, у тому числі багатодітні родини. Під опіку/піклування дітей беруть переважно їхні родичі: бабусі, дідусі, тітки, дядьки. На вибір форми влаштування також впливає кількість дітей, яких родина готова взяти на виховання. Якщо йдеться про одну дитину – то це, як правило, усиновлення. Є випадки усиновлення двох і більше дітей в одну сім’ю, але вони не дуже поширені. Якщо родина готова до прийняття більшої кількості дітей, то вона частіше утворює прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу. В прийомній сім’ї може проживати до 4-х дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а в дитячому будинку сімейного типу – від 5-ти до 10-ти дітей, враховуючи рідних.
Які зміни необхідні зараз для того, щоб сімейні форми виховання, усиновлення та послуга патронату в різних регіонах стали більш доступними?
Комплексного перегляду потребує система підготовки та підтримки сімей, які виховують дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Щоб усиновити дитину чи створити сімейну форму виховання, кандидати проходять спеціальний курс підготовки. Наразі таку підготовку здійснюють лише регіональні центри соціальних служб. Щоб потрапити на навчання, подекуди доводиться чекати до двох місяців. Ситуацію можна змінити шляхом розширення кола суб’єктів, які забезпечують підготовку кандидатів. Це цілком можуть бути міські центри соціальних служб та недержавні організації, які мають відповідний досвід і фахівців та відповідатимуть встановленим критеріям. Ще однією проблемою є те, що прийомні батьки і батькивихователі виконують свою роботу без вихідних, відпусток, лікарняних. Вони втомлюються, виснажуються і, як будь-яка людина, потребують періодичного відпочинку, який потрібно передбачити на законодавчому рівні. Для одиноких прийомних батьків та батьків-вихователів, а також сімей, які виховують велику кількість дітей, доцільно запровадити послугу помічника сім’ї. Щоб була фахова людина, яка б могла допомогти і у догляді за дітьми, і в організації побуту сім’ї.
Які ще зміни мають бути впроваджені в рамках реформи системи догляду та підтримки дітей щоб кожній дитині знайшли сім’ю?
Серед дітей, які потребують влаштування в родини, значна частина має інвалідність, зокрема підгрупи “А”, або комплексні порушення розвитку. Такі діти потребують особливих умов виховання та догляду і зараз їм важко знайти сім’ю. У рамках реформи планується запровадити спеціалізацію прийомних сімей, що передбачатиме поглиблену підготовку батьків з урахуванням потреб дитини, а також більший рівень підтримки таких сімей відповідно до їхніх потреб. Ці та інші зміни будуть напрацьовуватись і впроваджуватись в рамках реформи системи догляду та підтримки дітей за участі українських і міжнародних експертів з урахуванням практик, що існують в Україні та інших країнах.
“Україна для кожної дитини”: які форми сімейного виховання існують та скільки дітей цього потребують26.11.24, 11:52 • 147374 перегляди
ПОКАЗНИКИ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕФОРМИ У ДЕМОНСТРАЦІЙНИХ РЕГІОНАХ
Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей безпосередньо співпрацює із 10 демонстраційними регіонами України, які отримують підтримку в реалізації реформи системи догляду та підтримки дітей. Кілька областей поділились актуальними показниками впровадження Реформи.
Так, лідером в Україні за кількістю дитячого населення є Дніпропетровщина – з урахуванням внутрішньо переміщених сімей із дітьми, які прибули з тимчасово окупованих територій і зон активних бойових дій, сьогодні дитяче населення перевищує 600 000 дітей. В області працюють 107 служб у справах дітей.
У рамках Реформи вже здійснили збір даних про становище дітей та сімей з дітьми та провели ситуаційний аналіз на обласному та місцевому рівнях в кожній з 86 громад. Спільно працюють над Регіональним планом з реалізації Реформи.
“Зараз в області для консультацій та підтримки людей, які хочуть прийняти дитину в родину або потребують додаткової інформації, на базі Дніпропетровського обласного Центру соціальних служб запрацювала гаряча лінія (на початок грудня мали 550 вхідних дзвінків)”, – надають інформацію з області.
Щодо розвитку альтернативних форм виховання – в регіоні фіксують позитивну динаміку. Загалом, протягом десяти місців 2024 року (станом на початок листопада):
• усиновлено 96 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі з евакуації з-за кордону (протягом 2023 року усиновлено 73 дитини; протягом 2022 року усиновлено 68 дітей);
• влаштовано під опіку та піклування 692 дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування (протягом 2023 року встановлено опіку, піклування над 918 дітьми; протягом 2022 року – над 734 дітьми);
• створено 36 прийомних сімей (ПС) та 11 дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ), до яких влаштовано 206 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (протягом 2023 року створено 25 ПС та 11 ДБСТ, до яких влаштовано 205 дітей; протягом 2022 року створено 17 ПС та 12 ДБСТ, до яких влаштовано 131 дитину);
• створено 5 сімей патронатних вихователів, до яких було влаштовано 15 дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах. “Дніпропетровська область першою в Україні розпочала створення сімейних форм виховання і по сьогоднішній день ми є лідером у їх кількості. Зараз в області функціонує 302 прийомні сім’ї (виховують 595 дітей) та 184 ДБСТ (виховують 1279 дітей). Окремо варто відзначити, що вже 28 сімей здійснюють патронат над 77 дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах”, – зазначають у Дніпропетровській облдержадміністрації.
У Чернівецькій області, яка також є демонстраційною й отримує допомогу для реформування систему догляду та підтримки дітей: на обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебуває 988 дітей (станом на кінець жовтня 2024). Із загальної кількості таких дітей 717 виховується в сім’ях опікунів, піклувальників. Протягом ІІІ кварталів 2024 року встановлено опіку та піклування над 39 дітьми.
“Зараз у Чернівецькій області діє 14 дитячих будинків сімейного типу, в яких виховується 105 дітей, та 54 прийомні сім’ї, в яких виховується 111 дітей, усиновлено 31 дітей. В області функціонує 11 сімей патронатних вихователів, куди влаштовано 16 дітей”, – надають дані в адміністрації.
Додамо
Вся надана статистика наведена станом на початок листопада 2024 року.
Источник: www.unn.com.ua
