22:15, 13.09.26
Житель села Нова Олександрівка на Полтавщині Михайло Руденко наступного місяця відсвяткує 102-й день народження, але досі читає без окулярів, співає та самостійно доглядає город і пасіку. Про це йдеться у сюжеті “Суспільного”.
Як розповідає чоловік, цього літа він виростив огірки, помідори, дині та кавуни. З бур’яном на грядках справляється сам, а от прополювати урожай йому допомагають.
“Помідори дрібні, а далі дині і кавуни. Як бур’ян великий, сам позрубую, а вони (діти та онуки, – ред.УНІАН) тоді прополють, а огірки сам збирав, бо їх же нема, а їх треба щодня збирати”, – поділився Руденко.
Історія життя
Михайло народився, виріс і все життя пропрацював у Новій Олександрівці Семенівської громади, де нині залишився єдиним мешканцем. Чоловік пройшов Другу світову війну, зазнав поранення ноги й отримав інвалідність. Після цього довгі роки трудився агрономом, у саду, колгоспним управлінцем і пасічником. Дружина, як він згадує, померла ще 24 роки тому.
“Дружина померла 2002-го, було їй 80 років, 10 листопада вона впала. Шия затверділа, і в неї вже кров у шию не надходила, оце після того як вона впала, була в неї гематома. Тоді вже забрали її від мене, бо ми жили тут удвох, забрали у Лубни діти, там її лікували, але не вилікували, і так я лишився сам”, – розповів пенсіонер.
Підтримка родини
За словами довгожителя, крім городу він тримає двох бджолиних вуликів – цього року набрав із них вісім трилітрових банок меду.
“Я дуже багато читаю і співаю. Оце в мене два вулики, я їх хотів вивезти, але ж перезимував, та, думаю, як там уже буде, може коли і важко, нехай, вони їсти не просять. І я з них цього року накачав вісім банок трилітрових меду”, – ділиться чоловік.
Він розповів, що має доньку, онуків та правнуків, які щотижня приїжджають його провідати й допомогти по господарству.
Секрети здоров’я
На думку Руденка, свою бадьорість він підтримує простим харчуванням – овочами, фруктами, кашами та молочними продуктами, без надмірного вживання м’яса.
“Уранці натщесерце два яйця випиваю. М’яса я стараюся не дуже їсти, бо воно тільки старість дуже прискорює. Каші різні в мене є, рисова і в банках куплені, а то мішечки. Найчастіше пшоняну кашу, це дуже добре для серця, і крупи варю”, – розповів він.
Ще один секрет бадьорості – щоденна ранкова й вечірня розминка з масажем вух, шиї та потилиці для покращення кровообігу.
“І я тру їх (вуха, – ред.УНІАН). Оце отак відразу тру пальцями, доки гарячі не стануть, тоді раковини вушні натираю, тоді оці мочки сім разів, тоді оце 20 разів угору, тоді знову тру, доки потепліють вуха, і це щодня. І так само шия, і потилиця, і до потилиці дістати, потім груди потер, потім живіт потер”, – поділився чоловік.
Головними складовими довголіття Михайло називає роботу на свіжому повітрі, вміння не піддаватися переживанням і безкорисливу допомогу людям.
“Я все життя стараюся людям допомогти. Був у мене мотоцикл, прийде людина: “Відвезіть у лікарню”. Я без розмов повіз і плати не беру. Я від цього не постраждаю, а людині допоможу. Вона мені подякує, а воно мене аж піднімає, я такий радий, що зробив людині добро. Живу і жити хочеться. Інколи, буває, прокинусь, і щось наче на душі не так, не веселиться. Сідаю, заспіваю одну пісню, другу, третю. Все – енергія піднялася і став здоровий. Ходжу веселий і ще співаю”, – підсумовує він.
Історія довгожителя з Чернігівщини
Раніше УНІАН писав про 98-річного Григорія Герасименка з Чернігівщини, який пережив Голодомор, розкуркулення родини та німецьку окупацію, а тепер щодня чує над своєю хатою гул російських дронів. Побутом чоловік займається самостійно – ходить із паличкою, читає газети, веде щоденник і сам садить на городі буряки. Нинішню війну він називає страшнішою за Другу світову, адже дрони летять навіть туди, де раніше не стріляли по мирних мешканцях.
- Доведеться платити за проїзд: які пенсіонери не зможуть скористатися пільгою у вересні
- У 2027 році збільшаться вимоги до стажу: з якого віку можна буде вийти на пенсію
- Купила стару хату в селі: жінка розповіла, в яку пастку потрапила