Анна давно мріяла про подорожі без плану та маршруту. Після кількох років роботи в офісі вона зрозуміла, що рутинне життя не дає натхнення та відчуття свободи.
Із зібраним рюкзаком та картою вона вирішила вирушити у подорож автостопом південними регіонами країни.
У дорозі Ганна зустріла людей, які змінили її уявлення про мир та про саму себе, розповідає кореспондент Біловини.
Як ви наважилися саме на автостоп?
Спочатку це був жарт із друзями, але потім думка не відпускала. Хотілося відчути справжній шлях, без розкладів та квитків. Я розуміла, що буде страшно і дивно, але всередині щось кричало: “Треба спробувати”.
Чи було страшно на початку шляху?
Перший день я майже весь провела на трасі, стоячи з піднятим пальцем, і здавалося, що ніхто не зупиниться.
Машини повз проїжджали швидко, а в голові крутилися всі жахи, про які читаєш у блогах.
Але потім підійшов водій, усміхнувся і сказав: «Куди прямуєш?» – І цей момент перевернув все.
Кого ви зустріли в дорозі, що найбільше запам'яталося?
Було багато різних людей. Один фермер запросив мене на обід, розповідав про життя у маленькому селі, показував поле, де росте виноград.
Інший хлопець їхав на музичний фестиваль і ми разом співали пісні в машині. Кожна людина залишила якийсь слід: хтось навчив терпіння, хтось показав відкритість та доброту.
Чи були моменти, коли хотілося кинути все?
Так, особливо коли йшов дощ та дороги ставали брудними. Здавалося, що це марно, але потім під'їжджала машина, і все знову оживало. Подорож вчить цінувати дрібниці: посмішку водія, чашку гарячого чаю, розмову про життя.
Як ця подорож змінила вас та уявлення про світ?
Я зрозуміла, що світ набагато добріший, ніж здається з міста. Що довіра до людей реально існує. І що щастя часто ховається у найпростіших моментах: у дорозі, у зустрічі з незнайомцем, у розмові на зупинці. Тепер я намагаюся жити вільніше і не боятися несподіванок.
Що можна сказати тим, хто мріє про такий досвід?
Не треба боятися. Беріть мінімум речей, відкривайтеся світу та розмовляйте з людьми. Кожна зупинка – шанс дізнатися щось нове про інших та про себе. Головне — не поспішати та ловити моменти, тоді подорож стане справжнім уроком життя.
Анна повернулася додому за три тижні. Вона привезла не лише фотографії та сувеніри, а й почуття, що життя може бути повним та яскравим, якщо довіритися нагоді й людям навколо.
Читайте також
- Пара обміняла офіс на фермерський ринок: чому вони не хочуть повертатись
- Сім'я вирішила проводити вечері без телефонів: як вони стали ближчими один до одного