Зеленський зробив крок, який змінить Україну сильніше, ніж новий головком
Автор колонки: Юрій Подорожній
Поки країна з’ясовує, хто виграв цю кадрову війну – вулиця чи Банкова, – за шість днів сталося те, чого ніхто не вимагав. З кола, що приймає рішення про війну, пішов останній цивільний. Усі чотири крісла в цьому ланцюжку тепер займають люди в погонах. Це не виняток воєнного часу, а перший інституційний прояв тенденції, яку соціологія фіксує вже рік.
Автор колонки: Юрій Подорожній
Поки країна з’ясовує, хто виграв цю кадрову війну – вулиця чи Банкова, – за шість днів сталося те, чого ніхто не вимагав. З кола, що приймає рішення про війну, пішов останній цивільний. Усі чотири крісла в цьому ланцюжку тепер займають люди в погонах. Це не виняток воєнного часу, а перший інституційний прояв тенденції, яку соціологія фіксує вже рік.
Увечері 21 липня, на шостий день протестів біля Офісу Президента, Володимир Зеленський призначив нового головнокомандувача. ЗМІ миттєво взялися за біографію Михайла Драпатого: прорив у Маріуполь у 2014 році, вихід з оточення під Ізвариним, зупинений наступ на Харківщині. Щоб зрозуміти, що насправді змінилося цього тижня, потрібно дивитися не на прізвище нового головкома, а на список посад навколо нього. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Чотири крісла, жодного цивільного
Список затвердив сам президент: оновлену структуру Генерального штабу визначили спільно з Драпатим, виконувачем обов’язків міністра оборони Євгеном Хмарою та заступником керівника ОП Павлом Палицею.
Офіс Президента з 2 січня 2026 року очолює Кирило Буданов, генерал-лейтенант, колишній начальник ГУР. Він змінив на цій посаді цивільного юриста. Військовий напрямок в ОП очолює Палиця, бригадний генерал, колишній командир корпусу. Міноборони з 20 липня тимчасово очолює Хмара, генерал-майор, екскерівник Центру спецоперацій “А” СБУ. Головкомом тепер є Драпатий.
Це не список силовиків у широкому розумінні, а чотири вузли, через які проходить кожне рішення про війну. Жодного з них немає цивільної особи. Після 16 липня вакантними залишаються посади міністра оборони, міністра закордонних справ, голови СБУ та голови Служби зовнішньої розвідки. Весь блок безпеки держави працює під керівництвом виконувачів обов’язків, і всі вони – військові.
Не пропускайте важливі сповіщення Підпишіться на 24 Канал у Telegram Додати Норма, яку виконають на папері
У новинах цього тижня жодного разу не прозвучало: Закон “Про національну безпеку України”, ухвалений 21 червня 2018 року, з 1 січня 2019-го вимагає призначати міністра оборони та його заступників з числа цивільних осіб. Демократичний цивільний контроль над армією є критерієм євроатлантичної інтеграції, відповідно до якого Україна перебудовувала оборонне відомство протягом семи років.
Щоб Верховна Рада могла проголосувати за призначення Хмари повноправним міністром, йому доведеться завершити військову службу. Норма буде виконана в межах процедури. Погони знімуть, професія залишиться. Формально все чисто. По суті, цивільний контроль над армією вперше з 2019 року забезпечуватиме людина, яка все життя була її частиною.
Вулиця отримала прізвище і змінила вигляд
16 липня площі знову заповнилися картонними плакатами. Заклик кинув ветеран Дмитро Козятинський, той самий, хто минулого року виводив людей на захист НАБУ та САП. AP сухо констатує: це вже другий випадок, коли вуличний тиск скасовує рішення президента.
Механізм працює. Але минулого року вулиця захищала інститут, а цього разу – людину. Вимагали повернути Михайла Федорова, цивільного технократа, який прийшов у Міноборони з аудитом та поліграфом. Отримали генерала в Міноборони та генерала на посаду головкома. Вимогу задовольнили буквально, минаючи суть.
Один, хто вже відповів сам
1 червня 2025 року російська ракета влучила в 239-й полігон на Дніпропетровщині: 12 загиблих, понад 60 поранених, другий такий удар за три місяці. Того ж дня командувач Сухопутних військ подав рапорт про відставку. Він сказав не “росіяни завдали удару”, а те, що не зміг забезпечити виконання власних наказів: не дотиснув, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю, і назвав безкарність отрутою, яку намагався вивести з Сухопутних військ.
Для пострадянської військової культури це рідкісна конструкція. У ній відповідальність стікає вниз, до сержанта, до того, хто “не зайняв укриття”. Драпатий розвернув її вгору і застосував до себе. Рапорт не був задоволений. Система відповіла йому по суті так: піти легше, ніж змінити.
Тепер він сидить у кріслі, з якого приймають рапорти, і борг, що переходить до нього разом із посадою, вже публічний. Розслідування “Бабеля” зафіксувало щонайменше 26 небойових смертей новобранців у 425-му штурмовому полку “Скала”, за цим ідуть понад десять проваджень ДБР та справа Офісу генпрокурора. Прізвищ командирів, які відповідали за полігони у 2025 році, досі немає.
Пріоритет без прізвища
Та сама схема вже призвела до таких наслідків. Зеленський назвав мобілізацію пріоритетом, але доручив її не конкретній особі, а цілому списку. Сирський за день до звільнення переадресував питання до Міноборони та Верховної Ради, Міноборони обіцяє винести реформу ТЦК на розгляд уряду без зазначення дати, а самі ТЦК розподілені між оперативними командуваннями, Сухопутними військами, Генштабом і міністерством.
Чотири господарі на один орган і жодного адресата, коли щось піде не так. Це не провал одного відомства, а той самий механізм, який щойно посадив у крісло людину з єдиною відомою реформою: персональна відповідальність.
Наступний парламент уже передбачуваний
Міністром оборони вперше з 2019 року стає військовий, і формальне звільнення зі служби перед голосуванням у Раді нічого в цьому не змінює. Розглядати це як разовий виняток воєнного часу означає не побачити тренду. Соціологія фіксує його рік поспіль. За даними травневого опитування “Соціополісу”, партія Залужного набирала 16,1%, блок Зеленського – 14,4%, “Європейська Солідарність” – 11,7%, партія Буданова – 10,9%, партія “Третя штурмова бригада” Білецького – 8,9%. Три з шести прохідних сил очолюють люди з армії, і разом вони мають більше значення, ніж Зеленський із Порошенком.
Далі йде прогноз, а не факт: наступний парламент і наступний уряд будуть військовими не тому, що хтось так вирішить, а тому, що країна вже так відповідає соціологам. Кадрові рішення цього тижня лише втілили цю арифметику з опитувань у реальність.
Рейтинг гіпотетичної партії не є мандатом. Він персональний і на список не переноситься, чинний офіцер не веде кампанію, поки служить, а за тими ж опитуваннями дві третини респондентів вважають вибори можливими лише після скасування воєнного стану. Перевірка тенденції відкладена на невизначений термін. Саме тому вертикаль формується призначеннями, а не голосуванням.
Не йдеться про погані призначення. Хмара вивів “Альфу” в трійку найрезультативніших підрозділів Сил оборони, Буданов провів для ГУР операції, які змінили хід кампаній, Драпатий у 2024 році втримав Харківщину, коли фронт рушився. У тотальній війні бойова компетенція переважає формальний критерій, і цивільний прошарок нікуди не подівся: президент, парламент, уряд Сергія Корецького.
Запобіжник, який встановлювався сім років, зняли за шість днів, і жодна з вимог на картках до цього не ставилася. Рахунок за це виставлять, і він буде політичним.
Драпатому 43 роки. Цю війну він почав як комбат, командир батальйону 72-ї бригади, яка у 2014 році входила на бронетехніці в Маріуполь, і за 12 років дослужився до головнокомандувача. “На болотах” Генеральний штаб із 2012 року очолює той самий сімдесятирічний генерал, який сидів у цьому кріслі ще до анексії Криму. Там система консервує, тут підіймає. І поки комбат за одну війну доростає до головнокомандувача, ця армія залишається живою.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua