Андрій Штангрет
- 1 Економіка – елемент політики
- 2 Війна – як інструмент політичного впливу
- 3 Талони – порятунок чи початок кінця?
- 4 Еволюція настроїв: від надії та ідеології до розчарування та байдужості
- 5 Які ж настрої зараз
- 1 Економіка – елемент політики
- 2 Війна – як інструмент політичного впливу
- 3 Талони – порятунок чи початок кінця?
- 4 Еволюція настроїв: від надії та ідеології до розчарування та байдужості
- 5 Які ж настрої зараз
Паливна криза в росії влітку 2026 року набула катастрофічних масштабів: ціни на продукти стрімко зростають, логістика ускладнюється, черги на заправках нікуди не зникають, а про брак пального для військових вже навіть починають писати російські “медіа”.
У цей час російський диктатор володимир путін говорить про “деякі проблеми з нафтопродуктами” і з серйозним виглядом віддає розпорядження.
Спостерігати за цим – одне задоволення, але досвідчені читачі неодмінно скажуть: “Це ж вже було”. І будуть праві. Адже понад 35 років тому попередники путіна також віддавали накази усунути та подолати всі проблеми. Але саме паливна криза стала передвісником розпаду СРСР.
І хоча часи змінилися, економічні та соціальні закони залишаються незмінними. Тому 24 Канал звертається до історії та розповідає про цікаві паралелі між путінською росією та СРСР.
Економіка – елемент політики
Розпад “совка” (СРСР, тогочасна назва російської імперії, – 24 Канал) не був подією одного дня. Він стався через сукупність одразу кількох критичних факторів, які майже дзеркально ми можемо спостерігати в сучасній росії.
Як і 40 чи 50 років тому, сьогодні російська економіка повністю залежить від експорту нафти. На нафтодолари (точніше – дойчмарки) трималася вся брежнєвська стабільність, відома як “застій”. Саме в цей час, до речі, відбувалося дорослішання путіна та формування його характеру. Не дивно, що брежнєвську епоху він вважав взірцем для наслідування, а розпад СРСР – “найбільшою геополітичною катастрофою XX століття”.
Як же це сталося? У 1985 році, коли Саудівська Аравія різко збільшила видобуток нафти, світові ціни впали в кілька разів – з 30 до 10 доларів (у цінах того часу) за барель. Здавалося б, закономірні процеси за всіма правилами економіки: коли збільшується пропозиція – знижуються ціни, але для росії це був нищівний удар по бюджету. Ці гроші забезпечували роботу всієї російської промисловості: від обладнання до зерна. Відповідно, це потягнуло за собою низку інших проблем.
Сьогодні російська економіка так само майже повністю залежить від цін на нафту та можливості продавати її іншим країнам. Але обставини дещо змінилися, оскільки зараз рф перебуває під значними санкціями як з боку Європи, так і з боку США (санкції були й за часів СРСР, але навіть поправка Джексона-Вєніка й близько не стояла з тими обмеженнями, які накладені на росію зараз).
ТопливоСередні ціни в мережі АЗС «Amic Energy» станом на
Світові ціни на нафту також не можна назвати стабільними через ситуацію на Близькому Сході, але на даний момент російська нафта марки Urals, за даними Мінфіну України, оцінюється в районі 65 доларів за барель (без урахування знижки), що значно менше, ніж у період активних бойових дій на Близькому Сході. Саме тому стежити за ситуацією там досить важливо і для України.
Офіційні представники рф заявляють про поточний дефіцит федерального бюджету на рівні 1,6% ВВП, що становить близько 51 мільярда доларів. Але реальні цифри можуть бути зовсім іншими. За підрахунками видання Bloomberg, дефіцит бюджету може сягнути понад 73 мільярдів доларів, що на 30 мільярдів більше, ніж минулого року. Така тенденція свідчить про стрімку деградацію економіки, і з кожним роком росії стає все складніше. Але, як видно, запас міцності там все ще присутній, що дозволяє рф продовжувати війну проти України.
За рахунок колосальних витрат на війну путін буквально відбирає гроші у людей: заморожує соціальні проєкти, скорочує видатки на медицину, школи та дороги. На це йде майже половина всіх державних грошей. Лише уявіть собі ці цифри в масштабах відверто великої росії. На ці гроші там могли б перебудувати всю росію заново, але там вирішили, що краще світити “Орешником” з Капустиного Яру, де будинки вже буквально вросли в землю й розсипаються.
Головний парадокс як СРСР, так і сучасної росії полягає в тому, що нафтовий гігант виявляється беззахисним перед власними паливними кризами. Зараз російська влада включилася в справжні “голодні ігри”, мовляв, аби зберегти штучну картинку благополуччя москви – пальне забирають з інших регіонів. Москва та Санкт-Петербург переведені в режим пріоритетного постачання. Наразі в москві працюють 85% заправок, а черги мінімальні. Водночас у регіонах ситуація катастрофічна: до 50% АЗС змушені були закритися, а пальне відпускають за QR-кодами або в парні/непарні дні.
Колись найбільший експортер тепер шукає пальне по всьому світу. росія вперше в історії готується закуповувати дизельне пальне з-за кордону через критичне скорочення власного виробництва. Вони шукають можливих постачальників в Індії, Казахстані та білорусі, яка за останні місяці збільшила залізничні постачання пального до росії до рекордного рівня. І це при тому, що в них лише два НПЗ на території країни. Мабуть, тому лукашенко так не хоче йти на поводу у путіна і повністю долучатися до війни проти України, адже розуміє можливі наслідки.
Війна – як інструмент політичного впливу
Наступним чинником розпаду СРСР історики в один голос називають війну в афганістані, що почалася у 1979 році. Вона мала стати невеликою переможною війною для збереження стратегічного плацдарму на Близькому Сході в епоху холодної війни. Тоді, перебуваючи в кремлі, леонід брежнєв хотів змінити в афганістані одного президента на іншого, більш лояльного, але все переросло в затяжну війну, яка тривала десять років.
За цей час “совок” витрачав мільярди на утримання свого контингенту, а до різних міст вирушали тисячі трун родинам загиблих. За час війни, лише за офіційними даними, в афганістані загинуло понад 15 тисяч солдатів. На жаль, значна частина загиблих – українці. На тлі нинішніх втрат росії у війні проти України 15 тисяч за 10 років можуть не вразити (зате вражає апатія матерів), але тоді це сприймалося як трагедія та страшні жертви – вони підірвали довіру суспільства до держави.
Вже тоді цю війну називали безглуздою і порівнювали з американською кампанією у в’єтнамі. Війна в афганістані розвіяла ідеологічний міф про “непереможну і миролюбну радянську армію” навіть в умовах вкрай обмеженого доступу до інформації.
Афганська війна: радянський злочин та дурість – дивіться відео:
Це вторгнення було різко засуджене в усьому світі, що призвело до серйозних геополітичних наслідків. Наприклад, більшість країн оголосили бойкот і не відправили свої команди на Олімпійські ігри в москві у 1980 році. Захід ввів економічні санкції, що по суті відрізало СРСР від нових технологій, грошей та можливості активно торгувати з іншими країнами.
Якщо порівнювати радянські втрати у війні з нинішніми, то росія мала б розпастися вже 100 разів, адже загальна кількість втрат російських солдатів у війні проти України вже сягає майже півтора мільйона, і це без урахування знищеної техніки, літаків і флоту, який з кожним днем “худне”.
Окрім втрат на полі бою – весь світ бачить, що на даний момент можливості України в плані дальніх ударів невеликі. НПЗ, військові заводи, логістичні вузли – все це завдає росіянам збитків на мільярди доларів, відповідно – всі ці кошти вони не зможуть витратити на продовження війни.
Тактика України зараз цілком зрозуміла – тиснути на агресора, завдавати йому максимальної шкоди, аби таким чином силою змусити ворога сісти за стіл переговорів і припинити бойові дії, а в кінцевому підсумку – завершити цю війну. Втім, на даний момент публічна риторика кремля залишається практично незмінною: путін відкрито заявляє, що вони й надалі будуть добиватися цілей так званої СВО, але чи вистачить на це ресурсів?
Тим більше що зараз війна активно переходить на територію агресора, і наскільки легко буде й далі підтримувати політику путіна, коли дрони та ракети атакують об’єкти по всій території росії – від Санкт-Петербурга до Сибіру? А стовпи диму над НПЗ чи черговим складом Wildberries видно за десятки кілометрів?
Санкт-Петербург вранці 24 липня 2026 року / фото – Exilenova+
Це питання, які, сподіваємося, росіяни ставлять собі хоча б іноді. Віра в те, що в росії зараз відбудеться щось внутрішнє, досить мала, але точно не дорівнює нулю.
Талони – порятунок чи початок кінця?
Мабуть, більшість людей, які пережили розпад СРСР, згадують дефіцит продуктів, черги та талони, без яких нічого не можна було купити навіть із повними кишенями готівки. І це не просто так, адже саме цей фактор найбільше торкнувся простих людей – тоді кожен відчув це на собі.
В умовах нестачі товарів, яку тоді називали іноземним словом “дефіцит”, талони мали стати порятунком, адже, за уявленнями тодішньої влади, вони забезпечували контроль над товарами першої необхідності (і підвищеного попиту) та дозволяли відпускати обмежену кількість товарів, аби стримувати ще більший ажіотаж, хаос, бійки в чергах та будь-яку можливість появи “чорного ринку”.
Найбільшого поширення талони досягли наприкінці 1980-х та на початку 90-х років. Це стало справжнім визнаком “агонії” радянської системи, коли з прилавків зникли навіть найнеобхідніші товари. Перелік товарів залежав від конкретного регіону. Найчастіше талони видавалися на: м’ясо та ковбасу, вершкове масло, цукор, горілку та тютюнові вироби, а також на мило та пральний порошок.
Талони видавалися за місцем проживання або роботи. Вони діяли лише в конкретному регіоні чи навіть магазині. Це призвело до виникнення “паливно-товарного поділу в суспільстві” або, інакше кажучи, сегрегації. Наприклад, у москві та ленінграді постачання було кращим, ніж у провінції. Нічого не нагадує?
Талони на пальне – те, до чого потрібно готуватися тим, хто мріє про СРСР / колаж – 24 Канал
Вже у пізній період існування СРСР талони давали доступ і до пального. Попри те, що в той час приватний автомобіль був розкішшю і, очевидно, їх було не так багато, як зараз, тим не менше навіть порівняно невелика група автовласників зіткнулася з нестачею пального.
Водіям видавали картки на 20, 50 або 100 літрів на цілий місяць. Без такого талона заправитися було фізично неможливо. Тобто офіційно неможливо. В результаті виник величезний чорний ринок: талони підробляли на підприємствах, купували у водіїв державних вантажівок, і за мить вони стали наче новою валютою.
Спроба приховати дефіцит за допомогою введення лімітів лише частково згладжує картинку тотального дефіциту. Втім, вона не усуває першопричину кризи, а саме неефективну економіку, виснаження виробництва або проблеми з логістикою. Короткострокове стримування шоку може призвести лише до сильнішого суспільного вибуху при наступній хвилі обмежень.
Еволюція настроїв: від надії та ідеології до розчарування та байдужості
Настрої суспільства до, під час та після розпаду СРСР стали предметом вивчення науковців. І вони ґрунтувалися на кількох вкрай важливих моментах. Зокрема, це стосувалося великої демографічної кризи. У перші роки після розпаду “совка” в росії та низці сусідніх країн смертність зросла більш ніж на 50%, сформувавши явище “демографічного хреста”, що свідчило про різке зростання смертності та спад народжуваності. Крім того, майже половина населення опинилася за межею бідності через гіперінфляцію, втрату роботи та затримки виплат – про це йдеться у дослідженні Крістен Ґодсі та Мітчелла А. Оренштейна “Оцінка наслідків “шоку”: соціальні наслідки революцій 1989 року”.
Війна в афганістані, гонка озброєнь зі США та необхідність утримувати заморські сателіти комуністичної імперії відбирали всі гроші у СРСР, в тому числі на шкоду іншим соціальним програмам. Це сильно вплинуло й на настрої суспільства, оскільки в одну мить зникли безкоштовне житло, доступна медицина та гарантоване працевлаштування без будь-якої підготовки до цього. При цьому в країні швидко сформувався клас олігархів, які стрімко привласнювали собі державне майно, що призвело до помітної нерівності в суспільстві.
До цього додаються дефіцит продуктів, загальна невпевненість у завтрашньому дні та тотальне зубожіння, і здається, що в той момент максимум, на що могла розраховувати тогочасна влада, – це спробувати ідеологічно втримати контроль над населенням. Втім, робити це вже було важко, особливо після війни в афганістані, коли радянська армія втратила будь-який авторитет не лише у світі, а й усередині країни. І саме суспільна травма 90-х створила сприятливий ґрунт для популізму, зростання авторитаризму за путінського режиму та попиту на “сильну руку”, яка нібито поверне відчуття величі та стабільності.
Саме за таких умов путін стрімко прийшов до влади: від колишнього офіцера КДБ середньої ланки у східній німеччині до директора ФСБ, прем’єр-міністра росії та виконувача обов’язків президента.
Які ж настрої зараз
Сучасні настрої росіян можна охарактеризувати не як відкрито протестні, а як тривожно-апатичні з чітким прагненням до завершення війни та стабілізації побуту.
За даними навіть деяких російських державних соціологічних опитувань, у суспільстві сформувалося стійке невдоволення тривалістю бойових дій. Російський державний Фонд “Громадська думка” зафіксував стрімке падіння довіри до путіна.
Лише за один тиждень рейтинг обвалився з 74% до 69%. Для порівняння: навіть після мобілізації у вересні 2022 року, відступу з херсона чи заколоту пригожина він не опускався нижче 74 – 76%. Частка тих, хто не довіряє президенту, зросла до 18%.
Час, коли росіяни мали відвагу. Марш у москві на манежній площі 14 січня 1991 року / Архівне фото
Ще цікавіше те, що понад 53% росіян заявляють про свій “тривожний стан”, який в основному викликаний економічними проблемами. Тепер це постійний стрес. Понад 85% опитаних скаржаться на постійне зростання цін на основні продукти харчування, ліки та комунальні послуги. А проблеми з пальним, ліміти на АЗС у регіонах та нескінченні черги поступово пробивають “інформаційний купол” кремля.
В інтерв’ю “Радіо Свобода” директор Інституту соціології Національної академії наук України, професор євген головаха зазначив, що, як і в пізньому СРСР, відсутність масових вуличних протестів у росії свідчить не про абсолютну підтримку влади, а про глибину суспільної апатії. Люди відчувають безсилля щось змінити на верхах, тому лояльність до режиму стала абсолютно купленою або формальною. росіяни пристосувалися жити в умовах постійної тривоги, зростання цін та відсутності довгострокового планування. Але навіть вони, як і їхні попередники 35 років тому, вже починають розуміти: “Так жити не можна”.
Часті запитання❓Які основні причини паливної кризи в росії у 2026 році?❓Які паралелі можна провести між паливною кризою в сучасній росії та розпадом СРСР?❓Як економічна ситуація в росії впливає на настрої суспільства?
Источник: www.24tv.ua