На Костянтинівському напрямку російські війська продовжують активні штурмові дії з метою повного захоплення Костянтинівського району оборони Збройних Сил України та створення сприятливих умов для подальшого просування своїх підрозділів у загальному напрямку Костянтинівка – Дружківка.
Сили російської 8 загальновійськової армії (ЗВА), 3 армійського корпусу та 70 мотострілецької дивізії, що входять до складу угруповання військ “Південь”, посилені низкою сил і засобів 51 ЗВА угруповання військ “Центр”, досягли певною мірою суттєвих тактичних результатів на цьому напрямку.
Зокрема, російські війська змогли силами невеликих штурмових груп у смузі наступу 3 армійського корпусу просунутися у напрямку Новодмитрівки – Молочарки, досягти села Стінки та озер-шламосборників на північний схід від міста. Таким чином, вони поглибили оточення не тільки позицій українських військ у самій Костянтинівці зі сходу, але й позицій українських підрозділів у районі на захід від Часового Яру.
Також ворог зміг прорватися у північно-східну частину міста (район місцевого краєзнавчого музею та центрального ринку). Його штурмові групи продовжували активізувати свої дії у східній та південно-східній частинах Костянтинівки (поблизу залізничної станції, в районі вулиць Бахмутської та Островського).
У свою чергу, у смузі наступу російської 8 ЗВА її штурмові групи також змогли досягти певних тактичних результатів, просунувшись від міської лікарні № 1 по проспекту Ломоносова у бік середньої школи № 32 (хоча і не дійшли до неї).
Ці підрозділи також змогли захопити Іллінівку та вийти до Довгої Балки. А передові штурмові групи росіян вже зафіксовані на північний захід від Степанівки. Вони також зуміли “інфільтруватися” на північ від дороги Довга Балка – Іллінівки та доволі активно концентруються у центральній (західній) частині Костянтинівки, звідки вони постійно намагаються просунутися на північ (у напрямку Осикового та Микільполя).
Водночас ЗСУ продовжують утримувати позиції у північній та північно-західній частинах Костянтинівки, автомобільну розв’язку та шляхопровід в районі вулиці Ємельянова, а також район міської середньої школи № 2 та кілька кварталів на південь від неї.
Фактично українські війська на даний час впевнено контролюють лише північну частину міста, відступивши основними силами своїх передових підрозділів із західної (центральної) та південно-східної частин міста на східний берег річки Кривий Торець.
Крім того, ймовірно, що окремі піхотні групи ЗСУ досі продовжують діяти не тільки в західних (центральних) та південно-східних районах міста, але й на південь від них (аж до північних околиць Іванопілля).
Водночас українці відчувають труднощі із забезпеченням та підтримкою через активне нарощування російським командуванням чисельності штурмової піхоти у цих частинах міста.
Противник продовжує діяти саме у флангових районах Костянтинівського району оборони ЗСУ, цілком слушно вважаючи, що таким чином зможе суттєво ускладнити положення українських підрозділів, які діють не тільки безпосередньо у місті, але й у прилеглих до нього районах. У цьому сенсі ситуація з українськими підрозділами, які обороняються на захід від Часового Яру, є досить показовою.
Паралельно з цим ворог поступово, але досить наполегливо збільшує чисельність своєї штурмової піхоти безпосередньо в самій Костянтинівці. Це здійснюється шляхом нарощування чисельності штурмових груп, які у постійному режимі намагаються не тільки закріпитися у тих районах міста, які вони вже “інфільтрували”, але й просуватися вперед. Водночас російське командування прагне “завести” в місто якомога більше своїх груп БПЛА.
Однак, слід зазначити, що противник поки що не зміг увійти до більшої частини міста. Насправді, в місті діють лише його невеликі піхотні групи (хоч і у досить великій кількості та досить активно), посилені окремими групами “дроноводів”.
У цьому сенсі частини та з’єднання росіян, які діють безпосередньо у напрямку Костянтинівки, змогли зайняти лише Іллінівку, тепличну ферму на західній околиці Костянтинівки, та дістатися до газової автозаправки “Лідер” на в’їзді в місто з боку Покровська.
У свою чергу, українські підрозділи, які обороняються безпосередньо у місті, хоч і поступаються противнику за силами та засобами, а також, вочевидь, не можуть суттєво “втрутитися” у загальний процес накопичення російської штурмової піхоти в межах міста, досі не втратили спроможності вперто та досить ефективно утримувати свої позиції.
Про це свідчить те, що хоча російські війська (протягом понад двох тижнів запеклих боїв) зуміли здійснити низку тактичних успішних проривів у межах Костянтинівки та її околиць, але вони вимірюються лише кількома кілометрами, а то й сотнями метрів.
Отже, можна стверджувати, що в оперативному сенсі бої за Костянтинівський район оборони ЗСУ, ймовірно, “суттєво затягуються” в часі для противника (тобто, очевидно, триватимуть і у вересні).
Якщо подивитися на це питання ще ширше (у контексті всієї російської гіпотетичної Слов’янсько-Краматорської наступальної операції), стає зрозуміло, що вона також ризикує, скажімо, “вкотитися в осінь”, не досягнувши навіть своїх мінімальних цілей і завдань. Особливо якщо враховувати ситуацію на інших напрямках, суміжних та операційно пов’язаних з Костянтинівським.
Джерело: www.24tv.ua