Це держава переконалася, що система ППО не здатна “закрити небо”. Водночас держава перебувала в режимі війни, коли у ворога та потенційних ворогів є засоби для масштабних ракетних атак. Але була й власна оборонна (зокрема, ракетна) програма, яку потрібно було розвивати. В умовах можливого ракетного удару – це становить проблему.
Рішення знайдено. Спочатку була ідея використати для заводів старі шахти. Але вона виявилася складною для реалізації. Перш за все з точки зору організації точок “входу та виходу”. Про це пише Ігор Тишкевич.
Як захистити військово-промисловий комплекс від атак?
У цій країні згадали про довгобуд – плани будівництва метро у столиці.
На початковому етапі для розміщення низки виробництв та лабораторій використовували старі шахти метрополітену. Але після відкриття першої лінії (в обмеженому режимі об’єкти з тупиків потрібно було кудись перевозити) будівництво пішло досить швидкими темпами. Тим більше, що компанія, яка відповідала за будівництво, отримала пільги, а у вишах активно готували інженерів за відповідною спеціальністю.
За 27 років після відкриття першої станції побудували ще 219 кілометрів метрополітену з 192 станціями. Паралельно будувалися й “технічні” тунелі, в яких могли розміщуватися критично важливі організації. Метро стало і величезним цивільним об’єктом, і величезним за своїм потенціалом притулком для критично важливих підприємств і ВПК.
Приховати важливі підприємства та організації можна не лише в метро
Старі шахти неглибокого залягання в цій країні переобладнали під заводи. А велику кількість фахівців, поки в столичному метро тривало будівництво “на поверхні”, перебралися в гори, де реконструювали старі тунелі, перетворюючи їх на цехи.
Також там будували нові об’єкти, які від початку призначалися для арсеналів і заводів.
У результаті війна, коли противник домінує в небі та має перевагу в ракетах, не знищила систему військово-промислового комплексу цієї країни. І не знищила більшу частину арсеналів.
Там, де були пошкоджені “вхідні групи” на об’єктах, відновлення тривало дні чи тижні. І навіть після масованих обстрілів (коли 90% ракет противника долітали до цілей) держава зберегла понад 70% свого військового, насамперед ракетного, потенціалу.
Про яку державу я пишу? Це Іран.
Політична система цієї держави може бути неприйнятною. Але приклад реакції на загрози та створення механізму вирішення проблеми, можливо, цікавий для вивчення.
Джерело: www.24tv.ua