У дні 18-ї річниці вторгнення Росії в Грузії журналісти та політологи багатьох країн згадували наслідки тих трагічних подій. Зокрема, прем’єр-міністр Грузії Іраклі Кобахідзе заявив про відмову Тбілісі відновлювати дипломатичні відносини з Росією, доки у Кремлі не скасують визнання незалежними сепаратистських регіонів Абхазія та Південна Осетія. За його словами, “доки так зване визнання залишається доконаним фактом з боку Російської Федерації, дипломатичні відносини, звичайно, не можуть бути відновлені”.
Європейські країни попереджають про ризик приєднання Росією Південної Осетії
Попри те, що в останні роки до влади в Грузії прийшли політичні сили, які можна умовно назвати проросійськими, а саме “Грузинська Мрія”, щорічно на початку серпня офіційний Тбілісі заявляє про фактично окуповані Росією території та неможливість відновити дипломатичні відносини. У цьому напрямі існує фактично загальноєвропейський компроміс, адже в кожну річницю вторгнення РФ в Грузію країни ЄС виступають із засудженням російської анексії Південної Осетії та Абхазії. Цього року Велика Британія, Німеччина, Франція та Італія також засудили загарбницькі дії Кремля і попередили про те, що існує високий ризик безпосереднього включення сепаратистських територій Південної Осетії та Абхазії до складу Російської Федерації найближчим часом.
Чутки про реінтеграцію Південної Осетії виявились передвиборчим трюком “Грузинської Мрії”
Напередодні виборів до грузинського парламенту у 2024 році ходили чутки про те, що існує домовленість про повернення окупованих територій Грузії в обмін на відмову від євроінтеграційного курсу та перетворення на конфедеративну державу. Вказувалися терміни вирішення територіальних питань до 2030 року. Однак, це було одним з елементів виборчої кампанії, за допомогою якого політична сила “Грузинська мрія” намагалася здобути конституційну більшість для майбутніх змін Конституції. У підсумку “Грузинська мрія” здобула більшість у парламенті та привела своїх людей на ключові посади в державі, однак реальний процес реінтеграції окупованих територій так і не розпочався.
Росія підготувала договір про “возз’єднання” і призначила свого керівника в Південну Осетію
Більше того, після виборів і придушення протестів грузинською владою, Кремль різко прискорив курс на політику юридичної окупації Південної Осетії. Показовими можна вважати ключові події останніх декількох місяців цього року. Так, 9 травня 2026 року російський президент Володимир Путін і президент Південної Осетії Алан Гаглоєв підписали в Москві “Договір про поглиблення союзницької взаємодії”, що було названо російськими ЗМІ “початком возз’єднання осетинського народу”. 22 червня Гаглоєв під час чергової зустрічі з Путіним заявив про “рішучі кроки для об’єднання Росії із Південною Осетією”, а наступного дня він склав повноваження президента Південної Осетії та був призначений радником російського президента.
Відтак 23 червня влада в Південній Осетії була передана Марату Камболову, уродженцю Північної Осетії, який є дійсним державним радником Російської Федерації 1-го ступеня. До 2021 року він був директором “Курчатовського інституту” з ядерної енергетики в Москві, особисто призначеним Путіним. У 2026 році Камболов став радником південноосетинського президента, відповідаючи саме за підготовку “Договору про поглиблення союзницької взаємодії” з Росією. 16 червня він очолив уряд Південної Осетії, а через тиждень – виконувача обов’язки президента невизнаної республіки.
Ймовірне приєднання Південної Осетії як інструмент тиску на Грузію та Європу
Фактично, заміна лояльного Кремлю Алана Гаглоєва на ручного призначенця Марата Камболова є визнанням ідеї “возз’єднання” Південної Осетії як робочої та означає вельми ймовірну підготовку саме для такого сценарію, про що і попереджає Європа. Російське керівництво може піти на оголошення “возз’єднання” з Південною Осетією у політично вигідний момент – перед виборами до Держдуми у вересні цього року, для відвернення уваги від військових невдач в Україні або як “карту тиску” в переговорних процесах із США та Європою. Це може бути також одним з різновидів “дамоклового меча” для керівництва Грузії, яке нещодавно заявило “про готовність до кроків, спрямованих на максимальне відновлення відносин з Україною та розвиток міжурядового діалогу”. Це свідчить про плани Тбілісі відновити через Україну довіру у відносинах з ЄС, який останнім часом поставив “на паузу” грузинську євроінтеграцію. Таким чином Кремль також може використати остаточну анексію Південної Осетії як інструмент шантажу Грузії та суттєвого, фактично повного обмеження її євроінтеграційних амбіцій та планів.