“Я їду захищати та змінювати своє життя”: історії колишніх в’язнів, які служать у лавах ЗСУ Ганна Черненко Владислав Кравцов
Чому колишні ув’язнені вирішили піти на службу у ЗСУ / Колаж 24 Каналу
В Україні після вступу нового закону про мобілізацію службу у ЗСУ можуть пройти засуджені люди. Наразі вже понад 3,8 тисячі колишніх ув’язнених вже закінчують навчання на полігонах, і навіть беруть участь у бойових діях.
- 1 Почему Богдан решил присоединиться к ВСУ
- 2 Як Сергій служив і отримав перше поранення
- 3 Де зараз проходять службу колишні в’язні
Кожен із військовослужбовців-новобранців, яких умовно-достроково звільнили, має різні мотиви для служби в армії. Однак кожен з них хоче бути корисним для держави в цей непростий для нього час. Історії колишніх ув’язнених Богдана та Сергія, які вирішили добровільно піти на фронт – читайте у матеріалі 24 Каналу.
Почему Богдан решил присоединиться к ВСУ
Богдану Філоненку 32 роки, він сам родом із Дніпропетровської області. Чоловік перебував у виправній колонії за крадіжки та викрадення автомобіля. Йому залишалося відсидіти 4,2 роки, проте Богдан вирішив приєднатися до армії, адже хотів захищати свою землю.
Чому я тут? По-перше, це моя земля, як би я не схибив. Що було у Бучі, Ірпені. Це дуже тяжко. І маю племінницю, маю сестричку. Багато чого мотивує душевно,
– розповів військовий.
Богдан зазначив, що з початку повномасштабної війни він був у виправній колонії. Потім звільнився та намагався піти на службу. Але оскільки у нього були попередні статті – це розбій, тож не можна було вступити до лав ЗСУ.
Богдан Філоненко приєднався на фронт після умовно-дострокового звільнення / Фото Анни Черненко, 24 Канал
“І так вийшло, що я оступився знову, отримав 5,5 років, з них я відсидів 1,3. Завдяки Україні, що у нас ухвалили такий все-таки закон, що хлопці навіть там, які оступилися неодноразово, тим більше у нас мотивація – мотивація велика. У нас своя школа виживання була по суті. І це воно теж”.
Військовий зазначив, що дехто дійсно його відмовляв від служби, говорячи “живи ще трохи”. Проте сам Богдан відповідав їм, що їде на фронт “не вмирати, а захищати та змінювати своє життя”.
Богдан наголосив, що його перехоплює гордість від можливості служити своїй країні. Більше того, його рішення також поважає його мати.
Вона спершу трохи сумнівалася, не могла повірити, що так воно буде. А потім зателефонував та кинув їй пару фоток. І матусі було легше на душі,
– розповів військовослужбовець.
Зараз він проходитиме навчання у навчанні. Богдан поділився, що перед тим, як потрапити до армії, колишні в’язні боялися, що буде якийсь штрафбат, якісь там утиски. Але всього цього, як розповів військовий, немає.
Наразі Богдан Філоненко проходить навчання, перш ніж піти на фронт / Фото Ганни Черненко, 24 Канал
Більшість із побратимів Богдана Філоненка вже відучилися і мали вже бойове завдання. Військовий дуже просився поїхати з ними, і в ньому вже був певний командир. Проте цього разу не склалося.
“Єдине, що завадило – за документами я маю право не менше 35 днів (пройти базову військову підготовку – 24 Канал), є якийсь термін, який я маю тут пробути, повчитися далі”, – зазначив чоловік.
Він зазначив, що справді вступати до ЗСУ, для нього було страшно, однак він упевнений, що чим більше боятися, то більше не буде шансів хоч щось змінити у своїй житті.
Як Сергій служив та отримав перше поранення
Сергію 39 років, він із Кіровоградської області. Військовослужбовець уже пройшов навчання та почав служити в армії.
Присоединился 2 месяца назад, учился здесь 40 – 45 суток. Сразу меня поставили на главного сержанта взвода, командование увидело во мне перспективу,
– Розповів він.
Сергій розповів свою історію залучення на фронт / Фото Анни Черненко, 24 Канал
Військовий уже водив свій взвод до Вовчанська для штурмів деяких позицій ворога, що зрештою було успішно. Однак під час одного з бойових завдань він отримав поранення.
“Зараз мої хлопці одні далі проходять військову службу у Вовчанську. Є у нас 300-ті, які лікуються. Я зокрема”, – сказав Сергій.
Він розповів, що внаслідок бойових дій отримав 5 осколкових поранень у груди, одне з них було наскрізне з переломом, ще один алюмінієвий уламок залишився. Загалом Сергію поки що провели 2 операції.
7 діб ми пробули у Вовчанську, зробили свої завдання, які у нас були попередньо поставлені командуванням. І я виводив свою останню групу. І потрапили під мінометний ворожий обстріл. Я так вважаю, що ми успішно вийшли. Усі живі. Мене трохи зачепило,
– розповів військовий.
Сергій згадав, що як тільки з’явилася можливість, то він у перших рядах пішов на війну, бо розумів, якщо зараз не зупинити ворога, то далі гинуть наші діти, батьки.
Сергій отримав поранення на фронті та проходить реабілітацію / Фото Ганни Черненко, 24 Канал
“Я з гордістю прийняв цей бік. Як виклик. Я бачу себе військовим. На мене відповідальність поклали, як на головного сержанта взводу. І в майбутньому я сподіваюся рости кар’єрою”, – сказав чоловік.
Військовий зазначив, що його молодший брат теж служить на фронті, і тільки-но виписався зі шпиталю після поранення. Загалом, у сім’ї Сергія багато військовослужбовців, тому він не уявляв іншого шляху, крім армії.
Де зараз проходять службу колишні в’язні
Військовослужбовці, які вирішили добровільно піти на фронт після умовно-дострокового звільнення, наразі служитимуть у батальйоні спеціального призначення “Шквал” 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Штурмові дії наразі виконують на Вовчанському напрямку на Харківщині.
Наразі військові, які приєдналися до ЗСУ після достроково-умовного звільнення, працюють на Вовчанському напрямку / Фото Ганни Черненко, 24 Канал
Як розповів заступник командира спеціалізованого батальйону, військовослужбовці виявляють себе з кращого боку. Вони виконують завдання, є мотивованими та пройшли курс підготовки.
Внаслідок того, що готували їхні фахівці, які мають вже досить великий досвід у бойових діях, вони здобули достатні знання,
– зазначив він.
За словами заступника командира спеціалізованого батальйону, військовослужбовці формування навіть змогли взяти у повний ворога. Так, військовий відкритим переломом пальця на одній руці, зі зламаною ногою, вважався таким, що зник безвісти за особливих обставин.
Як розповів офіцер, військовий сам дістався нашій території, яка підконтрольна Україні з полоненим, якого знайшов. Через свої травми він певний період години рухався лише вночі, ведучи з собою полоненого росіянина.
Зверніть увагу! Батальйон спеціального призначення “Шквал” 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка зараз збирає на автомобіль для успішного ведення бойових дій проти супротивника. Наразі мета збору становить 500 тисяч гривень.
Долучитися та прискорити победу над врагом можна за посиланням, або донатом на картку – 5375 4112 1531 4472.