Колишній лікар-педіатр, а нині — командир служби наземних роботизованих комплексів (НРК) у складі окремого батальйону “Вовки Да Вінчі”, майор ЗСУ Олександр Ябчанка, був гостем ефіру 24 Каналу. Військовий, журналіст і телеведучий Юрій Гаврищак обговорили ситуацію на фронті, бурхливий розвиток українського Military Tech, зосередившись на особливостях та перевагах застосування НРК на полі бою, а також у логістиці та евакуації.
Перші НРК у підрозділі та еволюція їх використання
У 2023 році у батальйоні “Вовки Да Вінчі” з’явилися перші наземні роботизовані комплекси. За словами Олександра Ябчанки, вже у 2024 році вони почали активно використовуватися у бойових діях. Спочатку це були турелі, встановлені на НРК, які, як вважалося, мали замінити піхотинця. Проте, ця думка виявилася помилковою. З 2024 року НРК почали брати на себе все більше логістичних завдань та частково евакуацію.
Зміни з 2024 року полягають у тому, що НРК перетворилися з допоміжного елементу логістики на невід’ємну її частину. Динаміка збільшення обсягів перевезень з використанням НРК є позитивною.
Кількість наземних роботизованих комплексів у батальйоні “Вовки Да Вінчі” є достатньою для виконання логістичних завдань, хоча її ще не можна назвати надлишковою. Метою на найближчий час є забезпечення достатньої кількості НРК, щоб уникнути ситуацій, коли їхня відсутність стає проблемою.
Потреби та вимоги до НРК змінюються надзвичайно швидко, тому будь-який іноземний роботизований комплекс потребує передбойової адаптації. Важливою складовою архітектури НРК є R&D-лабораторії, які не лише готують комплекс до бойових умов, а й модернізують його, часто спільно з виробниками. Це дозволяє проводити R&D зброї безпосередньо на фронті.
Часто лабораторії змушені працювати на самозабезпеченні, тобто бійці витрачають власні кошти на модернізацію техніки. Однак, існують фонди, які допомагають у роботизації, зокрема, Defense Robotics. Це прискорює цикл оновлення техніки, що вигідно для українських захисників.
Проблемою є брак платформ для виконання логістичних та евакуаційних завдань. На Покровському напрямку, де лінія оборони тримається вже понад рік, шляхи під’їзду добре відомі противнику, тому логістика здійснюється комбіновано: НРК доставляють вантажі до певного рубежу, звідки їх перевантажують на безпілотні літальні апарати. НРК часто стають мішенню для ворога, тому їх знищують.
Швидкість НРК залежить не стільки від їхніх технічних можливостей, скільки від якості зв’язку, зокрема, Starlink. Затримка сигналу обмежує швидкість руху, що робить керування складним. Однак, триває робота над збільшенням швидкості.
Оператори НРК, за словами Ябчанки, мають перебувати у максимально безпечних умовах. Бажання, щоб оператори “нудьгували” на війні, означає, що вони перебувають у безпеці.
Як українці роботизувалися
У 2023 році через платформу Brave1 було замовлено понад 3000 наземних роботизованих платформ, а в липні 2026 року – 641, що на 680% перевищує середньомісячний показник 2025 року. Це свідчить про значний розвиток українського виробництва, хоча воно ще не може повністю покрити потреби.
Українська армія стала першою у світі, що масово застосувала безпілотні системи, прирівнюючи це значення до появи пороху. Зараз НРК активно розвиваються у сферах логістики, евакуації, вогневого ураження, розвідки, радіоелектронної розвідки та боротьби, мінування та розмінування.
Ворог також розвиває напрямок НРК, що підтверджується збільшенням кількості знищених російських комплексів. У 2024 році держава почала виділяти кошти та створювати штатні одиниці для роботизованих комплексів. Це значно полегшує впровадження НРК у підрозділах, які починають цей шлях.
Навчання оператора НРК потребує кількох тижнів, проте постійне вдосконалення навичок є необхідним. Базові навички роботи з НРК повинен мати кожен піхотинець, щоб у разі потреби вміти ним користуватися.
Люди, які мають досвід у геймінгу, легше опановують керування НРК. Прогрес у розвитку українських роботизованих систем є колосальним: якщо у 2022 році Олександр Ябчанка керував дроном Mavic, то вже у 2024 році НРК почали активно застосовуватися. Застосування безпілотних систем в українській армії можна порівняти з появою танків під час Першої світової війни.
Українські НРК мають перевагу над російськими. Хоча точних даних про кількість російських комплексів немає, за оцінками, їх застосування менш масштабне. Українські підрозділи вирвалися вперед завдяки ранньому старту, але не можна розслаблятися, адже Росія нарощує виробництво.
Окрім кількості засобів, важливим є навчання людей, які можуть ними користуватися, ремонтувати та супроводжувати їх роботу. Дефіцит кадрів є відчутним, тому заохочення до вступу до армії та навчання є важливим.
Прикладом ефективності НРК є евакуація пораненого бійця в районі Красногорівки. Завдяки НРК “Вепрь” вдалося вивезти важкопораненого з-під ворожого вогню, коли стандартні шляхи евакуації були перекриті. Основною “робочою конячкою” для евакуації зараз є гусеничний “Терміт”.
Міжнародна виставка в Берліні та інтерес партнерів
На виставці в Берліні, яка відбулася 8 червня 2026 року, міжнародні партнери виявили високий інтерес до українського бойового досвіду та готовності до співпраці у сфері безпілотних систем, роботизації та оборонних інновацій. Українські доповідачі мали аншлаг, а їхні виступи викликали жваве обговорення.
З 2024 року українські військові беруть участь у міжнародних заходах, усвідомлюючи, що без Європи Україні не впоратися, а без України Європа не зможе протистояти Росії. Європейські партнери відстають від Росії у використанні безпілотних систем, і це відставання зростатиме. Defense Robotics допомагає українським військовим у налагодженні співпраці з партнерами.
Найбільший інтерес виявляють військові та виробники. Вже є конкретні приклади співпраці: компанія Frontline уклала угоду з Quantum Systems про спільне виробництво засобів “Лінза”. Компанії TНCORE та Frontline інтегрували “Терміт” та турель “Буря”.
Метою українського мілтеху є не лише створення нових технологій, а й правильне використання існуючих, що призводить до інновацій. Успішна співпраця між українськими компаніями та міжнародними партнерами, за підтримки держави, свідчить про розвиток партнерських та союзницьких відносин.
Операції із залученням кількох одиниць НРК вже проводяться. НРК розглядаються як платформа для встановлення різноманітного озброєння та обладнання, зокрема, для захисту від FPV-дронів. Перевага у боротьбі за “низьке небо” може надати значну тактичну перевагу, дозволяючи просуватися на глибші території.
Ризик відставання від росіян і гонка за якістю
Існує побоювання, що росіяни можуть швидше досягти якісних змін на полі бою, зокрема, у сфері захисту від FPV-дронів. Російські війська вже тестують анти-FPV системи, встановлюючи їх на танки. Українська армія прагне досягти переваги шляхом тестування нових розробок за допомогою НРК, щоб уникнути ризиків для особового складу.
Мета полягає в тому, щоб за допомогою НРК досягти якісного перелому на полі бою, зокрема, перекрити “низьке небо”. Це дозволить не лише захистити власні позиції, а й отримати перевагу над противником.
Джерело: www.24tv.ua