Про найбільшу відмінність між Сирським та Залужним і про проблему головнокомандувача в Україні
Автор колонки: Микола Бєлєсков
Поточні дискусії спонукають повернутися до ще однієї цікавої теми, а саме до ролі та місця головнокомандувача ЗСУ в системі управління війною, яку ми ведемо. Йдеться не про прізвища, а саме про роль та користь, яку вона приносить.
Автор колонки: Микола Бєлєсков
Поточні дискусії спонукають повернутися до ще однієї цікавої теми, а саме до ролі та місця головнокомандувача ЗСУ в системі управління війною, яку ми ведемо. Йдеться не про прізвища, а саме про роль та користь, яку вона приносить.
Закон про національну безпеку (червень 2018 року, стаття 16, пункт 3) говорить наступне, пише Микола Бєлєсков.
Що закон каже про роль головнокомандувача?
“Головнокомандувач Збройними силами України відповідає за готовність до виконання покладених завдань та за безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням ЗСУ, а також переданих у його підпорядкування сил і засобів інших складових сил оборони.
Опосередковано функціональні повноваження та завдання головнокомандувача ЗСУ реалізуються через функціональні повноваження Генерального штабу (начальника ГШ), який підпорядковується головнокомандувачу”. Це стаття 16, пункт 4.
“Генеральний штаб ЗСУ є головним органом військового управління з планування оборони держави, стратегічного планування застосування ЗСУ та визначених сил і засобів інших складових сил оборони, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони.
В нашому Telegram – тільки оперативні новини Підписуйтесь, щоб дізнаватися їх першими Додати
Генеральний штаб ЗСУ з урахуванням пропозицій Командувача об’єднаних сил здійснює планування, координацію та контроль за підготовкою всіх складових сил оборони з метою набуття ними необхідних об’єднаних спроможностей.
Начальник Генштабу ЗСУ підпорядковується головнокомандувачу ЗСУ і відповідає за виконання завдань та функцій, покладених на Генштаб. Зокрема, щодо визначення вимог до спроможностей сил оборони, потреб у ресурсах, необхідних для належного виконання завдань ЗСУ та інших складових сил оборони, стратегічного планування застосування та розвитку ЗСУ, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення”.
Це все теорія, закріплена законом.
Про різницю між Сирським та Залужним
Як це виглядало на практиці під час війни? Валерій Залужний та Олександр Сирський обрали дві різні моделі виконання ролі головнокомандувача.
Валерій Залужний намагався (або був змушений) займатися більшою мірою стратегічним управлінням, тобто забезпеченням формування комплекту сил та участю у розробці/затвердженні планів застосування сил у ході кампаній за напрямками.
Військами безпосередньо у 2023 році командували два командувачі ОСУВ:
-
ОСУВ “Хортиця” (Сирський) – схід України,
-
ОСУВ “Таврія” (Тарнавський) – від Авдіївки до околиць Запоріжжя.
Звичайно, і тут були нюанси. Оскільки Сирський як командувач ОСУВ “Хортиця” безпосередньо взаємодіяв з президентом та був досить автономним, то влітку 2023 року Україна провела два наступи – наступ Сирського (околиці Бахмута) та наступ Залужного (Таврійська наступальна операція), ЗМІ чітко писали про неї.
Однією з претензій до Залужного була надмірна відстороненість від фронту, тобто те, що він не так часто відвідував фронт і не вживав спроб розібратися в ситуації на місці.
Коли на посаду головнокомандувача вступив Олександр Сирський, ситуація змінилася на 180 градусів. Стратегічним управлінням у нас тепер займається начальник Генштабу. А от головнокомандувач здійснює “безпосереднє військове керівництво та управління застосуванням ЗСУ” з постійною присутністю на фронті (командні пункти різних рівнів аж до окремих бригад).
Формально начебто все відповідає Закону про національну безпеку, але на ділі виходить той самий мікроменеджмент, коли головнокомандувач втручається не тільки на оперативному рівні (що він може робити час від часу), але й на тактичному рівні, що абсолютно не в його компетенції. Чому так – це окрема тема, пов’язана з проблемами управління на інших рівнях і, в тому числі, з браком кадрів.
Перш ніж зробити висновок, варто ще поглянути на досвід інших країн.
А як справи в інших країнах?
Як, наприклад, у США? Там усе чітко – керівник ОКНШ та командувачі родів військ відповідають за підготовку та стратегічне управління. А от управління військами на ТВД у разі потреби буде здійснюватися командувачем регіонального командування. Так, як у 1990–1991 роках або у 2003 році діями проти Іраку керували командувач Центрального командування та керівник ОКНШ, не маючи жодного впливу на безпосереднє управління військами.
Те, скільки при цьому створювалося органів оперативного управління пропорційно масштабу ТВД, – це інше питання. Тут важливо зазначити, що в США немає як такого головнокомандувача, а функція керівника ОКНШ не пов’язана із застосуванням військ.
До слова, в СРСР, до якого можна ставитися по-різному, у 1943–1944 роках склалася більш чітка система стратегічного управління, яка охоплювала вище політичне керівництво, ГШ як робочий орган Ставки, що допомагав зі стратегічним управлінням (генерація ресурсів та участь у розробці планів кампаній і операцій), і фронти, які планували та проводили операції за погодженням із верховним керівництвом, чому існував інститут представника Ставки ВГК. Головкома як такого не було, але все працювало.
У підсумку, Україні на п’ятий рік великої війни варто визначитися з тим, яка ж функція головнокомандувача: чи це стратегічне управління (мобілізація ресурсів та участь у розробці та затвердженні планів кампаній і операцій), чи безпосереднє управління військами, але тоді постає питання про те, яка роль ланок управління нижчих рівнів, і чи може одна людина ефективно керувати фронтом протяжністю понад тисячу кілометрів. Спойлер: не може.
Щоб не було спокуси та стимулу до ручного управління, потрібно вирішити проблему управління на оперативно-стратегічних рівнях, включно з якісними управлінськими кадрами, яких у нас теж бракує.
Тому варто навести лад у системі стратегічного управління та чітко визначити функції головнокомандувача ЗСУ. А вже потім говорити про ті чи інші прізвища і про те, чи може та чи інша людина з її досвідом виконувати відповідні функції.
Підтримати фонд “Повернись живим“.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може її не поділяти.
Источник: www.24tv.ua