- 1 Людина Драпатого: чому Головнокомандувач віддав перевагу Сергію Собку
- 2 Конфлікти із Сирським: як складалася військова кар’єра нового заступника Драпатого
- 3 Армійський реформатор: яким бачить українську армію Сергій Собко
- 4 Особисте життя Сергія Собка
- 1 Людина Драпатого: чому Головнокомандувач віддав перевагу Сергію Собку
- 2 Конфлікти із Сирським: як складалася військова кар’єра нового заступника Драпатого
- 3 Армійський реформатор: яким бачить українську армію Сергій Собко
- 4 Особисте життя Сергія Собка
Бригадний генерал Сергій Собко став тимчасово виконувачем обов’язків заступника новопризначеного Головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого.
Для самого Собка це не просто чергове кадрове підвищення. Він і Драпатий знайомі ще з середини 2000-х, разом працювали у бойових бригадах і часто перетиналися протягом служби, як під час навчань, так і безпосередньо на війні.
Сергій Собко має бойовий досвід ще з 2014 року, коли командував батальйоном 30-ї окремої механізованої бригади. Саме під його керівництвом українські військові разом із десантниками 95-ї окремої аеромобільної бригади брали Савур-Могилу, а згодом забезпечували вихід підрозділів з оточення на кордоні з Росією. За свої бойові заслуги він отримав звання Героя України.
24 Канал розібрав біографію Сергія Собка, щоб краще розглянути його останні кар’єрні успіхи, конфлікт з екс-головнокомандувачем Сирським та реформаторські ідеї щодо управління армією.
Призначення 42-річного уродженця Літина на Вінниччині, бригадного генерала Сергія Собка тимчасово виконувачем обов’язків заступника Головнокомандувача ЗСУ на початку серпня 2026 року стало одним із перших помітних кадрових рішень Михайла Драпатого після його призначення на цю посаду. За інформацією Суспільного, Собко вже виконує окремі доручення нового головнокомандувача і займається оцінкою стану справ у Генеральному штабі.
Сергій Собко / Фото з Facebook
Для широкої аудиторії ім’я Собка досі залишається менш відомим, ніж прізвища колишніх головнокомандувачів Сирського чи Залужного, або ж самого Драпатого. Втім, у військовому середовищі Сергій Собко давно має репутацію одного з найпідготовленіших офіцерів так званого нового покоління.
Герой України, учасник боїв за Савур-Могилу та на Дебальцевському плацдармі, колишній командир 128-ї гірсько-штурмової бригади, начальник штабу Сил територіальної оборони та начальник штабу 11-го армійського корпусу. Собко пройшов практично всі щаблі військової кар’єри – від командира взводу до генерала, який займається оперативним плануванням війни.
Втім, головною причиною нинішнього призначення, вочевидь, є не лише його послужний список та великий досвід. Сергія Собка і Михайла Драпатого пов’язують майже два десятиліття знайомства та співпраці. Вперше вони зустрілися ще у 2006 році, коли Собко був командиром гранатометного взводу в 30-й механізованій бригаді, а Драпатий – командиром роти в 72-й бригаді. У той період Україна брала участь у спільній миротворчій операції НАТО в Косово.
Сергій Собко під час операцій у Косово / Фото з Facebook
Згодом обидва майбутні генерали перетнулися під час навчання у Національному університеті оборони України імені Івана Черняхівського на оперативно-стратегічному рівні підготовки. Драпатий був визнаний найкращим випускником курсу 2019/2021, Собко – другим. Також Собко здобував військову освіту за кордоном, зокрема, у США.
Під час повномасштабної війни Собко і Драпатий знову опинилися в одному командному ланці. Восени 2024 року, коли Драпатий очолював оперативно-тактичне угруповання “Луганськ”, Собко був начальником штабу 11-го армійського корпусу, який забезпечував роботу цього угруповання.
Не менш важливо і те, що Собко входить до числа офіцерів, які протягом останніх років відкрито говорили про проблеми всередині армійської системи. На його думку, чимало успіхів української армії досі досягаються не завдяки роботі самої системи, а радше всупереч її недолікам.
Саме тому нинішнє призначення Собка виглядає набагато значущішим, ніж звичайне кадрове підсилення команди нового Головнокомандувача старими знайомими. У керівництво ЗСУ приходить не просто бойовий генерал з великим досвідом, а офіцер, який роками виступав за зміну підходів до управління військами. Тепер він отримав можливість впливати на ці процеси вже не на рівні корпусу чи окремого роду військ, а безпосередньо з Генерального штабу.
Кар’єра Сергія Собка складалася не так просто, навіть попри його об’єктивний талант у військовій справі. Через постійну критику управлінських підходів у генерала неодноразово виникали конфлікти з вищим військовим керівництвом, зокрема з уже колишнім головнокомандувачем Олександром Сирським.
Вперше їхні шляхи серйозно перетнулися під час боїв на Донбасі у 2015 році. Тоді Собко командував батальйонно-тактичною групою 30-ї окремої механізованої бригади, яка діяла на Дебальцевському напрямку. Після загострення ситуації туди прибув Сирський, якому було доручено оцінити обстановку, а згодом очолити оборону найскладніших ділянок.
Сергій Собко разом із побратимами у бліндажі, 2015 рік / Фото Facebook
Одним із таких епізодів стала спроба повернути контроль над Вуглегірськом. Російські війська захопили місто, після чого Сирський поставив завдання двом ротам відновити контроль над ним. Собко заперечував, вважаючи, що таких сил недостатньо для штурму великого населеного пункту, враховуючи складність ведення боїв у міській забудові.
Суперечка, за свідченнями учасників тих подій, була досить гострою. У результаті Сирський збільшив кількість сил, однак відбити Вуглегірськ українським військовим так і не вдалося.
Цей епізод, відомий в інтерпретації колег із видання “Бабель”, добре показує одну з рис Собка як командира. Він не соромиться критикувати розпорядження командування, якщо вони не збігаються з його власною оцінкою ситуації. Ще під час боїв за Дебальцеве він згадував, що з окремих ділянок фронту до Києва надходила інформація, яка не відповідала “реаліям на місцях”.
Через це Сергій Собко іноді доповідав безпосередньо начальнику Генштабу Віктору Муженку, минаючи проміжну ланку командування, що для його безпосереднього керівництва було вельми незручною поведінкою.
Після завершення гарячої фази боїв на Донбасі Собко і Сирський ще не раз опинялися поруч. У 2016 році Сергій Собко поїхав на навчання до Командно-штабного коледжу армії США, а після повернення очолив 128-у окрему гірсько-штурмову бригаду.
Сергій Собко в околицях Торецька, вже як комбриг 128 ОГШБр, 2017 рік / Фото з Facebook Сергія Собка
Згодом Собко вступив до Національного університету оборони України, щоб отримати вищу командну освіту – так званий оперативно-стратегічний рівень, що є найвищою сходинкою у військовій освіті України.
Вже після випуску Собко був призначений начальником управління підготовки у Командуванні Сил ТрО. На той момент Сухопутні війська очолював Олександр Сирський, і Територіальна оборона перебувала в його прямому підпорядкуванні. Сам Собко згодом негативно оцінив це призначення, адже воно, як йому здавалося, не відповідало його професійному рівню.
Зважаючи на той рейтинг, з яким я закінчив навчання, – це було неадекватне призначення. Тому я не був у захваті, – писав Собко у себе на Facebook.
Водночас саме ця посада незабаром привела Собка до однієї з найважливіших ролей у його кар’єрі. З 1 січня 2022 року Сили територіальної оборони стали окремим родом військ, а сам Собко отримав посаду начальника штабу. Після початку повномасштабного вторгнення йому довелося організовувати розгортання окремої армійської структури, яка стрімко розрослася через різкий приплив цивільних осіб.
Ще один епізод непростих взаємин Сергія Собка та Олександра Сирського стався вже в перші дні Великої війни. 27 лютого 2022 року Головнокомандувач Валерій Залужний направив Собка до Києва, де на той момент Сирський керував обороною столиці. Собко мав виконувати функції коменданта оборони міста, тобто організовувати роботу блокпостів, систему перепусток та правила пересування містом.
Але співпраця із Сирським не склалася, і врешті-решт Залужний повернув Собка до командування ТрО, де той продовжив працювати над плануванням оборони столиці та взаємодією з місцевою владою.
Надалі Собко все активніше виступав проти окремих рішень, що стосувалися розвитку ТрО. У 2023 році, коли почалися зміни в системі управління цим родом військ, Собко публічно критикував частину нововведень. Нове керівництво почало перебудовувати управління за класичною вертикальною моделлю, намагаючись обмежити автономію успішних проєктів, як-от інноваційний курс “Підготовка капітанів”.
“Підготовка капітанів” створювалася для заміни застарілої радянської системи навчання / Фото – Валентин Кузан
Для Собка, який створював цю програму за західними зразками з урахуванням досвіду НАТО, спроби загнати навчання командирів у рамки застарілої армійської бюрократії були неприпустимими. Не бажаючи миритися з системою, де ініціатива пригнічується радісною звітністю, на початку 2024 року бригадний генерал залишив Сили ТрО. Згодом він відкрито назвав таку кризу управління небезпечною для самої армії.
Все більше командирів змушені думати не тільки про виконання бойового завдання, але й про те, як уникнути покарання. У такій атмосфері командири перестають ризикувати заради успіху і починають ризикувати лише заради власного виживання в системі, – каже Сергій Собко.
Цей конфлікт ідей остаточно закріпив за Собком репутацію безкомпромісного лідера вже нового покоління офіцерів, який ставить реальну ефективність і збереження життів бійців вище за сліпу лояльність до керівництва.
У січні 2024 року Собка перевели на посаду заступника начальника штабу Командування Об’єднаних сил, а після того, як у лютому Сирський став Головнокомандувачем, Собко опинився на посаді начальника штабу 11-го армійського корпусу.
Втім, попри ці кадрові рішення, Собко знову опинився там, де його досвід виявився затребуваним. 11-й корпус діяв на одному з найскладніших напрямків фронту, а восени 2024 року оперативно-тактичне угруповання “Луганськ” очолив його давній знайомий Михайло Драпатий. Собко став його начальником штабу, і саме ця спільна робота щойно зміцнила довіру між двома військовими.
Однак цікавим є факт, що конфлікти з Олександром Сирським не зупинили кар’єру Собка (як і Драпатого, який нібито отримав від Сирського три догани), хоча кілька разів він отримував посади, які вважалися буквально пониженням. Натомість саме робота в 11-му корпусі дала йому можливість знову зблизитися з Драпатим, і сьогодні, коли останнього призначили головнокомандувачем, Собко опинився безпосередньо в його команді – вже на рівні Генерального штабу.
Сергій Собко – відомий прихильник глибоких структурних змін самої військової системи. В основі його бачення лежить західна модель управління, що полягає у більшій самостійності командирів на місцях, якіснішій підготовці бійців та частковій відмові від армійської бюрократії, коли головним результатом роботи стає правильний звіт, а не виконане завдання.
Сергій Собко під час нагородження Зіркою Героя України / Фото – Пресслужба Офісу Президента України
До такого підходу Собко дійшов ще під час служби в міжнародних операціях. У 2007 році він потрапив в український контингент у Косово, де працював разом із польськими та литовськими військовими. На той момент їхні армії вже входили до НАТО і так чи інакше ділилися своїм досвідом з майбутнім генералом.
Спільні навчання та робота з іноземними підрозділами дозволили Собкові побачити іншу модель роботи. Саме тоді, за словами Собка, він остаточно зрозумів, що українській армії потрібно рухатися до стандартів НАТО.
У Косово стало очевидно: наша стара пострадянська система пригнічує ініціативу, тоді як західна модель стимулює командира ухвалювати самостійні рішення на полі бою, – наголошує Сергій Собко
Згодом Собко неодноразово їздив на військові курси до Норвегії, Німеччини та США. У Сполучених Штатах він пройшов поглиблений курс підготовки офіцерів.
Сергій Собко став найкращим іноземним студентом свого випуску у 2009 році / Фото з Facebook Сергія Собка
Втім, наймасштабніше своє бачення Собко зміг реалізувати вже в Силах територіальної оборони. Після початку повномасштабного вторгнення перед ТрО постала проблема, з якою українська армія раніше не стикалася в таких масштабах: за лічені тижні до військ надійшли десятки тисяч цивільних осіб, часто дуже далеких від військової справи.
Одночасно самі Сили ТрО виросли приблизно з 10 до 100 тисяч військовослужбовців, і Сергій Собко визначив основну мету подальшої роботи – навчання та забезпечення нового особового складу.
Одним із рішень цієї проблеми став створений за його участю “Курс підготовки капітанів” – двомісячний курс для командирів рот та офіцерів штабів батальйонів. Пізніше на його основі почали готувати також командирів взводів, відділень та підрозділів ударних безпілотних комплексів.
Логіка програми була досить простою: якщо Україна не може перемогти Росію за рахунок чисельності особового складу, то компенсувати це має краща підготовка та технологічність підрозділів. На цьому наполягав сам Сергій Собко.
Для Собка було важливо не просто навчити військового правильно виконувати наказ, а сформувати командира, здатного самостійно ухвалювати рішення в умовах, коли ситуація на полі бою дуже швидко змінюється. Саме тому його критика української військової системи часто стосувалася надмірної централізації та ставлення до ініціативи знизу.
Проблема, на його думку, полягає не тільки в радянській спадщині, але й у системі відповідальності, яка може змушувати командирів насамперед думати про власне виживання у військовій вертикалі. Сам Собко ще у 2021 році казав, що якби менше критикував начальство, йому було б простіше служити.
Саме через це його погляди вступили в прямий конфлікт із реформуванням ТрО у 2023 році. Нове керівництво почало згортати частину створених раніше механізмів, зокрема було розформовано підрозділ, що займався реформою. Собко виступав проти цих змін і конфліктував із новим командувачем ТрО Анатолієм Баргилевичем.
У січні 2024 року його перевели до Командування Об’єднаних сил, а після приходу Сирського на посаду головнокомандувача Собко опинився на посаді начальника штабу 11-го армійського корпусу.
Однак навіть на цій посаді Собко продовжив активно займатися систематизацією бойового досвіду української армії. В 11-му корпусі він працював над тим, щоб досвід підрозділів не залишався лише в пам’яті окремих командирів, а перетворювався на навчальні матеріали та використовувався іншими військовими. Командири підрозділів згадували, що корпус готував методичні посібники, які Собко вимагав доводити безпосередньо до командирів відділень, взводів та рот.
Бригадному генералу Сергію Собку нині 42 роки / Фото – АрміяInform
У 2026 році Собко пішов ще далі і опублікував англійською мовою книгу Scars and Seeds (“Шрами та насіння”), в якій намагається осмислити досвід російсько-української війни.
Він пише не лише про зміну російської тактики та революцію безпілотників, але й про проблеми самих Сил оборони – від недоліків підготовки до невдалих наступальних операцій та психологічного виснаження суспільства.
Книга Собка стала бестселером у колі армійських інтелектуалів / Скриншот.
Англійська мова книги також переслідує практичну мету, адже допомагає донести український досвід до західних військових, чиновників та аналітиків. Книгу, зокрема, рекомендував генерал-лейтенант армії США Кертіс Базард, який очолює Групу з надання допомоги Україні у сфері безпеки.
Таким чином, Собко приходить до команди Драпатого вже не просто як бойовий генерал із досвідом штабної роботи. Останніми роками він намагався сформувати власне бачення того, як має працювати українська армія: менше бюрократії, більше відповідальності на нижніх рівнях, сильніші командири, постійне навчання та здатність швидко перетворювати досвід війни на зміни всередині війська.
Поза армією – це те, про що генерал, найімовірніше, волів би не говорити в інтерв’ю.
У 2024 році він став заочним антигероєм соціальних мереж після дуже резонансного допису його колишньої дружини Марини Комарової, з якою він розлучився у 2023 році.
Пані Комарова дуже критично і докладно дала власну оцінку вчинкам батька свого сина і генерала, натякнувши на велику різницю між образом ідеального військового та реальністю.
Скріншот резонансного допису колишньої дружини Сергія Собка
Її допис став вірусним і утворив у соцмережах неформальний клуб хейтерів полководця, який активний досі, а після призначення Собка заступником Драпатого отримав нове дихання.
Сам він, на щастя, цю не надто приємну історію не коментував, але, сподіваємося, доклав усіх зусиль, щоб знайти спільну мову з колишньою дружиною, а головне – зробив висновки з критичних зауважень на свою адресу. Звісно, якщо вони правдиві.
Джерело: www.24tv.ua