Дострокові парламентські вибори у Сербії відбудуться 18 або 25 жовтня, вирішив чинний президент Александар Вучич, який раніше заявив про свою відставку. Втім, оголошення дати довелося чекати майже два місяці, а не кілька тижнів, як він обіцяв.
Вучич уникає оголошення дати дострокових президентських виборів, хоча його другий термін закінчується наступного року. Граючи на публіку, він тримає в напрузі як внутрішніх, так і зовнішніх спостерігачів.
Водночас, залишаючи посаду президента, він планує обійняти крісло прем’єр-міністра Сербії. Це дозволить йому повністю зосередити виконавчу владу у своїх руках, як того вимагає Конституція.
Політична кар’єра чинного президента Сербії демонструє його силу та вміння вести політичну боротьбу, балансуючи як усередині країни, так і на міжнародній арені.
Вучич активно займається політикою з 1998 року. Він тричі був депутатом Народної скупщини Сербії, займав посаду градоначальника Белграда, був першим віцепрем’єром — міністром оборони, відповідав за боротьбу з корупцією. У 2014 році очолив уряд, а у квітні 2017 року був обраний президентом Сербії, здобувши 55,08% голосів.
На вершину влади Вучич прийшов у складний для Сербії період: економічна криза, відсутність інвестицій, зростання безробіття, погіршення рівня життя населення та політична нестабільність.
Президентство Вучича було суперечливим. За майже 10 років йому вдалося вивести Сербію з кризи, перетворити на економічного лідера регіону, забезпечити стабільні інвестиції. Зниження інфляції та фінансова стабільність сприяли поступовому поліпшенню рівня життя населення: середня нетто-зарплата зросла з 350–400 євро у 2010 році до 999–1100 євро у 2015-му, а середня пенсія — з 204 євро у 2012-му до 484 у 2026-му. Рівень безробіття знизився, а інвестиції перетворили Сербію на важливий європейський транспортний хаб.
Однак, не все в країні «рожево»: зарплати швидше зростають в ІТ-секторі та Белграді, інвестиційні проєкти часом становлять небезпеку для здоров’я громадян та екології, корупція загрожує безпеці й розвитку, а молодь виїжджає до країн Євросоюзу.
Вучич, увійшовши до кола авторитарних лідерів, системно обмежував права людини, свободу преси та інакодумство, посилюючи каральні органи. Реформування держави гальмувалося, а зв’язки влади з організованою злочинністю зміцнювалися.
Розпочавши правління з обіцянки привести країну до ЄС, президент останніми роками заблокував необхідні реформи та фактично зупинив євроінтеграцію. При цьому 42% опитаних сербів підтримують зближення з Євросоюзом, і лише 30% — з Росією.
Зовнішня політика Сербії не узгоджується з єдиною зовнішньою політикою ЄС. Лавірування між ЄС, США (з якими 17 липня розпочато стратегічний діалог), Китаєм та Росією викликає втому як на Заході, так і на Сході. Негативну реакцію викликають мляві переговори щодо нормалізації відносин між Белградом і Приштиною. Політика «сербського миру» та заклики об’єднати всіх сербів лякають сусідів і підривають стабільність регіону. Розв’язані Сербією перегони озброєнь викликають спогади про балканські війни.
Ставлення президента Сербії до України неоднозначне: підтримка проукраїнських резолюцій в ООН, постачання боєприпасів, 80 млн євро невійськової допомоги та відмова приєднатися до антиросійських санкцій. Несподіваним став візит президента Сербії до України 15 липня для участі у п’ятому саміті Україна—Південно-Східна Європа. Втім, Вучич не підписав підсумкову декларацію із закликом до Москви припинити агресію проти України. Повернувшись до Белграда, він одразу зустрівся з російським послом, а за кілька днів зустрів президента Володимира Зеленського, що викликало невдоволення у Москві.
Саме на такому тлі прозвучала заява Вучича про відставку та дострокові президентські й парламентські вибори. Ця заява викликала низку запитань.
Важливо зазначити, що «розведення» парламентських і президентських виборів у Сербії відбулося вперше. Це стало важливою поступкою Вучича опозиції та студентам.
Якими є причини відставки? Першочергова — прагнення Вучича зберегти авторитарну владу, замінивши президентське крісло на прем’єрське, і легітимізувати контроль над виконавчою владою.
До цього рішення його підштовхнуло й падіння рівня підтримки: з 60% у 2023 році до прогнозованих 40% у 2025-му та 35% у 2026-му. 67% сербів не сприймають автократичний стиль його правління.
Наступна причина — бажання заспокоїти студентські протести, які тривають понад півтора року. Якби вибори відбулися сьогодні, керівна Сербська прогресивна партія (СПП) отримала б 35,7% голосів (зниження на 9% порівняно з червнем), Соціалістична партія — 3,8%, а Студентський список — 44,9% (зростання на 8,2%).
Поразка Віктора Орбана та крах його системи також спонукали Вучича до дій щодо збереження влади. Він обрав модель політичного трансферу, за прикладом чорногорського прем’єр-президента Міло Джукановича, переходячи з президентського на прем’єрське крісло. Така рокіровка, на думку Вучича, збереже його владу, стане відповіддю на запит суспільства щодо зміни влади та виконанням обіцянки студентам «піти».
Зрештою, причина також у конституційних обмеженнях щодо обіймання посади президента Сербії більше як двічі. У жовтні 2027 року закінчується термін другого президентського мандата Вучича.
Євросоюз не зацікавлений у відставці Вучича, що дає йому змогу зволікати з оголошенням президентських виборів. Європейські чиновники вважають, що лише він може зберегти стабільність у країні та забезпечити вступ до Євросоюзу, закриваючи очі на «трансфер» та проблеми з демократією.
Яким буде календар найближчих подій? У червні лідер СПП Мілош Вучевич попросив Вучича обійняти посаду прем’єр-міністра та очолити партійний список на майбутніх парламентських виборах. Вучич погодився і заявив, що до «кінця липня» офіційно оголосить про відставку та назве дату позачергових парламентських виборів. Це сталося лише наприкінці серпня.
Згідно з Конституцією, після відставки президента його функції тимчасово перейдуть до спікерки Скупщини Ани Брнабич. Вона офіційно оголосить дату позачергових президентських виборів, які мають відбутися протягом 90 днів. Наразі залишаються невідомими дата та кандидати. Вучич прагне бачити на посаді президента лояльну до нього особу без значних політичних амбіцій.
На парламентських виборах основними гравцями стануть СПП, соціалісти, опозиція різного політичного забарвлення та студенти. Студентський список, що набирає сили, може ускладнити трансфер Вучича, якщо студенти здобудуть більшість місць у парламенті.
Викликають занепокоєння спроби Росії посилити вплив на студентський рух, де набирають сили великосербство та проросійськість. Президент РФ Путін раніше закликав підтримувати «патріотично налаштованих» студентів Сербії.
Виборча кампанія буде короткою (що грає на руку Вучичу та СПП) і жорсткою — з масовим підкупом виборців, фальсифікаціями виборчих списків та підсумків голосування, залякуванням членів виборчих комісій, завезенням сербів із Республіки Сербської. Одним із механізмів фальсифікацій, ймовірно, стане поява двох списків на парламентських виборах: одного для керівної СПП, а іншого — для решти партій.
Ставки високі: або збереження влади Вучича (у разі перемоги СПП) ще на п’ять років, або початок докорінних змін у Республіці Сербія, які визначатимуть динаміку зближення (або віддалення) Сербії та ЄС. Не можна виключати й третій варіант — повернення Сербії в орбіту Кремля.