Автор публікації
Петро Олещук
Зараз на Заході тривають політичні дискусії щодо надання допомоги для України на наступний рік. Часто політики, які виступають проти цієї допомоги, апелюють до аргументів, мовляв, чого ми повинні щось давати Україні? Щодо цього теж, звісно, можна дещо сказати, але я зараз не про це.
Не хочете давати свої гроші? То давайте російські гроші, яких у вас заморожено чимало. Мовиться про сотні мільярдів доларів або євро.
Юридичні тонкощі зачекають
Зараз надходить інформація, що G7 розробляє механізм передачі Україні заморожених російських активів, хоча, як на мене, тут розробляти нічого, а давно треба було переходити до справи.
Є кілька очевидних фактів. На Україну напала певна держава. Ця держава вже завдала величезних суто економічних збитків, і за всіма нормами має за це відповідати. Грошима у тому числі. У цієї держави є активи, які перейдуть Україні у будь-якому випадку за підсумками будь-якого нормального суду.
Можна, звісно, гратися у правосуддя десятиліттями, але результат буде один єдиний з можливих.
Україні потрібні кошти, які можна залучити у такий спосіб. Є рішення Генасамблеї ООН, що Україні мають виплатити репарації. То починайте їх виплачувати, а усі юридичні тонкощі можна буде вирішити пізніше.
Зрозуміло, чого на це не йдуть. Річ у тому, що на Заході зберігаються величезні суми, що належать дуже сумнівним режимам. Там дуже зацікавлені, аби різні диктатори й агресори і далі несли туди свої гроші. Але мовиться у цьому випадку не просто про сумнівні режими, а про режим, що напав на суверенну державу – члена ООН, що було засуджено більшістю членів ООН.
От вам і підстава, яка згодом може бути ще і стримувальним фактором від агресії інших режимів. Бо якщо Росія може прожити без заморожених активів, то меншим автократіям це може бути менш приємним. І для них замороження та конфіскація активів може бути реальним аргументом, що утримає їх від агресивних воєн.
Источник: www.24tv.ua
