Російський електоральний “захід”, який вони називають виборами, цього разу пройде без партії “Яблуко”. Верховний суд Росії зняв її з виборів до Держдуми – і навколо цього навіть виникло щось схоже на протест.
Біля суду люди скандували “Яблуко” та “Росія”, писали крейдою на асфальті “за свободу”, поліція вдавала, що намагається їх розігнати. Але нікого особливо не саджали до автозаків. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Для сучасної Росії це вже саме по собі виглядає підозріло. Адже коли російська влада дозволяє вам протестувати, варто спочатку запитати, навіщо їм це потрібно. Але найцікавіше навіть не це.
Навіть антивоєнна партія не підтримала територіальну цілісність України
Підтримати участь у виборах закликала Юлія Навальна. Після зняття “Яблука” вона запропонувала росіянам голосувати за будь-яку партію, окрім “Єдиної Росії”.
І тут виникає просте запитання: а за кого саме? За партії, представники яких підтримують війну проти України? За тих, хто виправдовує її продовження, окупацію наших територій та вбивства українців?
Саме тут вкотре закінчується гарна історія про “іншу Росію”.
“Яблуко” позиціонує себе як єдину легальну антивоєнну партію. Але навіть її позиція щодо територіальної цілісності України для нас є неприйнятною.
Григорій Явлінський засуджував повномасштабне вторгнення. Водночас його формула щодо Криму передбачає проведення нового, нібито легітимного міжнародного референдуму під егідою ООН.
А навіщо нам референдум на території, що належить Україні? Крим не є спірною територією, долю якої потрібно ще раз визначати шляхом голосування. Це українська територія, окупована Росією.
Тому навіть російський ліберал у цьому питанні дуже швидко перетворюється на російського імперіаліста. Просто замість танка він пропонує легітимізувати результат агресії гарною демократичною процедурою.
Чи було б для України вигідно допустити “Яблуко” до виборів?
Певною мірою Україні було б вигідним участь “Яблука” у виборах. У російських федеральних ефірах хоча б могло прозвучати слово “ні війні”. Могли б звучати заклики припинити бойові дії. Це могло б створити альтернативну повістку дня, розхитати внутрішню стабільність Росії, змусити частину суспільства хоча б замислитися.
Але є й інший бік. Кремль міг би показувати “Яблуко” Заходу як доказ того, що російська демократія нібито жива. Мовляв, дивіться: у нас є опозиція, є антивоєнна партія, є плюралізм. І тоді обов’язково знайшлися б ті, хто запропонував би поговорити з цією “іншою Росією”, послабити тиск, не поспішати з ізоляцією. Саме тому нам важливо не плутати декорації з реальністю.
У Росії немає конкурентної політики. Немає незалежних судів. Немає вільних ЗМІ. А партія, яка навіть теоретично пройшла б до Держдуми з антивоєнними гаслами, не отримала б можливості впливати на бюджет, мобілізацію чи рішення про продовження війни.
Історія з “Яблуком” цікава не тому, що Росія втратила шанс на демократичні вибори. Цього шансу там давно немає. Вона цікава тим, що знову показує нам небезпеку нашого власного бажання знайти в Росії когось, хто одного дня прийде і все виправить.
Не виправить. Зміна прізвищ у російському бюлетені не зупинить війну.
Безпека України залежить не від того, скільки відсотків здобуде російська “опозиція”. Вона залежить від деокупації наших територій та від того, наскільки слабким стане російський військовий потенціал. Усе інше – російський електоральний “захід”.
Джерело: www.24tv.ua