Путін більше не може гарантувати росіянам навіть бензин: як Україна розвінчує головний міф Кремля
Автор колонки: Ірина Узлова
За три з половиною роки повномасштабної війни українці звикли оцінювати успіх за кількістю знищених літаків, танків чи складів боєприпасів. Але останні тижні показали: справжній перелом може статися зовсім в іншій площині.
Автор колонки: Ірина Узлова
За три з половиною роки повномасштабної війни українці звикли оцінювати успіх за кількістю знищених літаків, танків чи складів боєприпасів. Але останні тижні показали: справжній перелом може статися зовсім в іншій площині.
Масовані удари по російських нафтопереробних заводах вже перестали бути окремими ефектними спецопераціями. Вони складаються в системну кампанію, яка вперше починає змінювати життя всередині самої Росії. І саме це може стати набагато небезпечнішим для Кремля, ніж будь-який пакет санкцій. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Україна поступово змінює сам характер війни
Поки українські дрони знову долітають до Московської області, а мер столиці Сергій Собянін повідомляє про майже дві тисячі безпілотників лише за останній тиждень, українські удари вже приносять результати, які неможливо приховати навіть російській пропаганді.
Росія вступає в паливну кризу.
І вперше ця криза перестає бути економічною статистикою.
Не пропускайте важливі сповіщення Підпишіться на 24 Канал у Telegram Додати
Вона стає соціальною.
Путін більше не може “продавати” росіянам стабільність
Протягом багатьох років Володимир Путін продавав росіянам не демократію, не свободу і навіть не добробут. Він продавав стабільність. Саме це було головним суспільним договором путінської Росії.
Не втручайтеся в політику. Не ставте зайвих запитань. Не виходьте на мітинги. А держава забезпечить порядок, зарплати, пенсії, бензин і звичне життя.
Саме слово “стабільність” було головною політичною технологією Кремля протягом понад двох десятиліть. Але сьогодні ця конструкція починає руйнуватися.
Кремль вже не бореться з кризою, він управляє дефіцитом
За останні місяці українські удари по російських НПЗ вивели з ладу значну частину нафтопереробних потужностей країни.
За оцінками міжнародних аналітичних центрів, простоює майже половина російських нафтопереробних підприємств.
Виробництво бензину стрімко падає. Дефіцит вже обчислюється десятками тисяч тонн на добу. Ціни на пальне за рік зросли на 20–30 відсотків.
У десятках регіонів офіційно або неофіційно запроваджено обмеження на продаж бензину. І саме тут починається найцікавіше.
Кремль більше не усуває кризу. Він намагається управляти дефіцитом. Москві – більше. Петербургу – більше. Чиновникам – без обмежень. Периферії – що залишиться.
Соціальний вибух назріває на периферії
Саме тому історія, що сталася у Волгограді, значно важливіша, ніж може здатися на перший погляд.
П’ятеро людей записували відеозвернення до голови Слідчого комітету Олександра Бастрикіна. Вони не перекривали дороги. Не кидали коктейлі Молотова. Не штурмували адміністрації. Вони лише хотіли звернути увагу на очевидну несправедливість.
Чиновники спокійно заправляють повні баки службових автомобілів за паливними картками. Звичайним людям бензин продають з обмеженнями або взагалі відмовляють.
Здавалося б, звичайна скарга. Але російська влада побачила в цьому… несанкціонований мітинг. Людей затримали. На них склали адміністративні протоколи. Одного з учасників навіть помістили під адміністративний арешт.
Насправді це дуже показова історія. Коли влада починає боятися навіть записаного на телефон звернення, це означає, що вона вже боїться не опозиції. Вона боїться настроїв.
Міфи Кремля не врятує навіть пропаганда
Паралельно Кремль робить усе, щоб створити ілюзію нормальності. Державні телеканали розповідають про “стабілізацію”. Чиновники говорять про покращення ситуації. Підконтрольні ЗМІ повідомляють про відновлення поставок.
Але навіть російські громадяни бачать зовсім іншу картину. Черги на АЗС. Ліміти. Зростання цін. Порожні колонки. Пошук бензину по кількох заправках.
Саме так руйнуються великі політичні міфи. Не через телевізійні дискусії. А через особистий досвід людей.
Українські удари діють як масштабні санкції
Найцікавіше, що ця історія вже давно перестала бути виключно російською.
Українські удари по НПЗ змушують Росію скорочувати експорт пального. Світові ринки реагують миттєво. Дизель дорожчає.
Американські аналітики вже говорять про вплив української кампанії на глобальний енергетичний ринок. Тобто українські безпілотники фактично створюють ефект, який ще кілька років тому могли забезпечити лише масштабні міжнародні санкції.
Саме тому Захід все активніше говорить про нові обмеження.
Законопроєкт Ліндсі Грема та Річарда Блюменталя – це вже не просто спроба покарати Росію. Це спроба добити те, що вже почали українські військові. Кінетичні санкції працюють. Тепер їх треба посилити фінансовими.
І якщо американські та європейські санкції будуть синхронізовані з українськими ударами по енергетичній інфраструктурі, Росія може отримати найсерйозніший економічний удар за весь час війни.
Порожні баки в автомобілях росіян підривають владу Путіна
На цьому тлі українські внутрішні кадрові дискусії – навколо Сирського, Федорова чи майбутніх призначень – виглядають надзвичайно важливими. Але вони не повинні затьмарювати головного.
Сьогодні Україна вперше створює для Кремля проблему, яку неможливо вирішити ні пропагандою, ні репресіями.
Можна заборонити журналістам говорити про дефіцит. Можна затримати людей за відеозвернення. Можна наказати губернаторам звітувати про “стабільність”.
Але неможливо змусити автомобіль їхати без бензину. Саме тому паливна криза може стати не просто черговим наслідком війни. Вона може стати початком руйнування головної опори путінської системи – віри росіян у те, що влада здатна забезпечити їм звичне, передбачуване життя.
І якщо українські удари триватимуть у тих самих темпах, то наступним фронтом цієї війни можуть стати вже не лише російські нафтопереробні заводи. Ним стане довіра самих росіян до держави, яка ще вчора обіцяла їм “стабільність”, а сьогодні вже не може гарантувати навіть повний бак бензину.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua