Напередодні тридцять п’ятої річниці української незалежності до Києва завітала група провідних американських політиків. Серед них були колишній представник президента США з питань України генерал Кіт Келлог, сенатори Джеймс Ленкфорд і Річард Блюменталь, колишній віцепрезидент Сполучених Штатів Майк Пенс, а також колишні конгресмени та духовні лідери.
Деякі з цих політиків, хоч і є консерваторами, не мають значного впливу в Республіканській партії Дональда Трампа. Генерал Кіт Келлог раніше зазначав, що його посада була радше атрибутом для міжнародних конференцій, аніж реальним інструментом впливу на Дональда Трампа чи інших членів адміністрації.
Однак сам факт приїзду консервативних політиків до Києва підкреслює важливість двопартійної підтримки України з боку Сполучених Штатів. Останнім часом двопартійна підтримка стала рідкістю в американській політиці, що стосується не лише України. Більшість демократів підтримують Україну, тоді як більшість республіканців підтримують Ізраїль, а позиція Демократичної партії щодо близькосхідних питань суттєво відрізняється. Це лише посилює необхідність діалогу з тими, хто не становить більшості в американському політикумі.
Сучасну консервативну Америку часто сприймають через призму Дональда Трампа — його заяви, публікації та призначення. Проте це не повна картина.
Консервативна підтримка України існує довше за Трампа і, ймовірно, переживе його. Вона ґрунтується на цінностях і мережах, таких як Молитовні сніданки, євангельські організації та коаліції в Конгресі, що формувалися десятиліттями. Ці групи не завжди потрапляють у заголовки, оскільки їхня робота є постійною, а не епізодичною. Важливу роль також відіграє наполеглива робота української діаспори з конгресменами-республіканцями на національному та регіональному рівнях, хоча в Україні про це знають небагато.
Хоча американська політика може змінюватися, як показало президентство Дональда Трампа, зменшення підтримки України сьогодні не виключає її збільшення завтра. Це вимагає постійного та наполегливого діалогу.
На відміну від діалогу, Кремль використовує фінансові важелі та обіцянки. Росію цікавлять не друзі в США, а особи, зацікавлені в російських грошах та швидкому прибутку. Україна не має таких ресурсів. Ідеї спільного бізнесу швидко перетворюються на політичні скандали. Перший імпічмент Дональда Трампа був пов’язаний саме з українською тематикою, а найбільший публічний скандал в історії Білого дому стався на тлі угоди щодо українських ресурсів. Для України такий підхід не працює. Потрібні друзі, спільні цінності та розуміння того, що безпека в Європі безпосередньо впливає на безпеку Сполучених Штатів, а послаблення впливу США в Європі може спонукати до зазіхань на американські національні інтереси в інших регіонах.
Тому приїзд американських консервативних політиків до Києва — це не просто участь у святі, а продовження політичної традиції, від якої не можна відмовлятися. Це заклик до постійного діалогу, як зі Сполученими Штатами, так і з європейськими державами. Легше переконувати друзів, ніж тих, хто не підтримує. Важливо починати діалог з представниками інших політичних таборів, які мають проукраїнську позицію та авторитет у складних для України середовищах. Це складне завдання без швидких результатів, але саме це і є двопартійною підтримкою.