Автор публикации
Валерий Пекар
Нижче поділюся своїми короткими та суб’єктивними думками про Всесвітній економічний форум у Давосі.
Чому аргумент про ескалацію більше не працює
1. Don’t look up – так можна було б сформулювати лозунг форуму, якщо аналізувати тематику кількох сотень side events. 80% присвячено штучному інтелекту, 1% – питанням глобальної безпеки.
Світ за останні 60 років найближчим часом підійшов до межі глобального конфлікту. Перша ж гібридна атака по незахищеній європейській енергосистемі перетворити штучний інтелект на теплу згадку про старий добрий годинник.
2. Україна привносити до повестки форуму питання глобальної безпеки, і тим самим ми, по суті, виступаємо зрілішим учасником процесу, хай і не доброю волею. Українські зусилля в цьому напрямі успішні та всіма помічені, про що свідчить склад учасників дискусійних панелей.
3. Основне повідомлення України до Заходу було сформульовано у виступі президента Володимира Зеленського і багато разів повторено: щоразу, коли були потрібні сильні рішення, Захід відступав чи гальмував, боячись ескалації з боку Росії, але Україна робила своє, і ескалації жодного разу не було. Отже, аргумент про ескалацію потрібно назавжди прибрати зі столу.
У Запада нет стратегии в отношении России
4. В останні місяці українська дипломатія (у широкому розумінні – окрім професійної, ще парламентська, громадська, художня тощо) доклала екстраординарних зусиль, щоб донести до союзників та партнерів розуміння, що наша перемога – це їхня перемога, а наша поразка – це їхня поразка. Що падіння України означає неминучу подальшу ескалацію. Що вони завтра можуть опинитися під вогнем гібридних атак і перевірити свою готовність.
Отже, розуміння на Заході зростає, хоч і не такими темпами, як нам хотілося б: демократія, бюрократія та традиція не дозволяють швидких рухів. До того ж західним урядам доводиться боротися зі своїми пацифістами, які мають у суспільствах велику вагу.
5. У той самий час стратегія Заходу стосовно Росії виглядає як очікування джокера (“чорного лебедя”). Тобто фактично це не стратегія, а сором’язливе маскування її відсутності. Більше того, вони не лише не мають стратегії, а й переконані, що вона їм не потрібна. На жаль, це переважно ірраціональна політика, керована страхами, а чи не інтересами.
6. Росіяни вірять, що НАТО досягло ліміту можливостей щодо підтримки України. НАТО справді не має резервів на випадок війни. Це означає необхідність швидкого розвитку здібностей ВПК США та країн Європи, а для цього потрібні непопулярні політичні рішення щодо перерозподілу бюджетних коштів для гарантії довгострокових контрактів виробникам. Також необхідно негайно узгоджувати технічні та юридичні стандарти між країнами, створивши військово-промисловий альянс типу Airbus.
7. Водночас надзвичайно важливим є закриття шляхів обходу санкцій, зокрема силами західних спецслужб, щоб перекрити можливості постачання Росії складових для виготовлення зброї.
8. Всі уми західних еліт зосереджені на американських виборах, від яких, на їхню думку, все залежить від планети. Власне, з цим слід погодитися з огляду на те, що у разі призупинення американських зобов’язань у рамках НАТО вся Європа залишається майже незахищеною вперше після Другої світової.
Результат виборів неможливо передбачити (це демократія), але ще менше (на думку американських експертів) можна передбачити зовнішню політику Дональда Трампа у разі його перемоги. Треба дивитися, якою буде його команда національної безпеки.
9. Останнім часом, схоже, накопичуються позитивні новини щодо конфіскації російських активів. Історія довга, рух повільний, але з мертвої точки зрушив. Божі млини меліють повільно, але невідворотно.
Україні потрібно змінити свої аргументи
10. Завдання для України: робити свою “домашню роботу” у сфері реформ та демократії (привіт тим, хто переслідує журналістів та чинити тиск на бізнес) та посилювати свій вплив на західну політику через усі доступні інструменти.
Основні українські аргументи повинні мати не моральний характер (“ми воюємо за свободу”, “ми вас захищаємо”), а економічний у широкому розумінні:
- “Сприяючи українській перемозі, ви відвертаєте велику війну та запобігаєте великим затратам”;
- “Витрати від ненадання допомоги Україні набагато більші, ніж сама ця допомога”;
- “Україна успішно вирішує глобальні безпекові завдання за дуже малі гроші і без втрат життя солдатів НАТО”.
Вдобавок к тому, основной аргумент к американцам: “Деньги преимущественно остаются в США, создавая здесь рабочие места”.
11. Ключовим фактором є масований дипломатичний тиск на західних партнерів у широкому розумінні: не лише МЗС, а діалог на рівні парламентів, бізнес-спільнот, університетів, громадських організацій, церкв (одна з найбільших загроз Україні – це теза про обмеження у нас релігійних свобод), художників тощо.
Важливо тиснути не згори, а знизу: наприклад, у США треба їздити виборчими округами ключових конгресменів і сенаторів і працювати з їхніми виборцями.
Якщо ви профі у своїй справі та хочете, щоб ваша колонка з’явилася на нашому сайті – напишіть нам на пошту [email protected]