Путін сподівається, що поразка України дозволить переглянути політичний устрій світу / Колаж 24 Канала, фото Getty Images
Голова Служби зовнішньої розвідки Олександр Литвиненко написав стовпчик для журналу The Economist. У ній розповівши, як Захід може допомогти Україні та в чому Росія та її “вісь зла” мають перевагу над західними країнами. 24 Канал переказує головні тези.
- 1Як Путін бачить свою победу над Україною та на які інші регіони хоче впливати
- 2Поразка України дозволить переглянути політичний устрій світу
- 3В чем уникальность договора о безопасности с Великобританией
На Заході зрозуміли, що Путін не зупинитиметься в Україні. Останні кілька тижнів тривожні попередження від країн НАТО про можливу війну лунають дедалі частіше.
Як Путін бачить свою победу над Україною та на які інші регіони хоче впливати
Він прагне анексувати українські території, які проголосив “історичними російськими землями”, та створити політичну освіту, “яка повністю залежить від Москви в управлінні тими українськими землями, які не можуть бути безпосередньо анексовані”.
Поразка України відкриє двері для російських побед на пострадянській території. Водночас, перемога України ознаменує враження Путіна на цих же територіях.
Кремль розуміє, що якщо Україна впаде, йому буде легше повернути собі інші колишні радянські республіки. Якщо ж Україна встоїть, це лише питання часу, коли Росія втратить вплив на Південний Кавказ та Центральну Азію,
– пишет Литвиненко.
Поразка України дозволить переглянути політичний устрій світу
Героїзм Сил оборони, згуртованість населення та підтримка Заходу – ось три кити, які допомагають триматися нашій державі. Підтримка партнерів “підсилює глобальний вимір війни і унеможливлює досягнення Росією її наполеонівських цілей”.
Путін сподівається, що якщо Україна впаде, то буде ефект доміно. Америка і Захід взагалі швидко втратить глобальний вплив, адже для США це стане іншим приниженням після Афганістану. Тоді можна буде встановити “новий, багатополярний світовий порядок, де найважливіші питання будуть вирішуватися кількома великими державами, що конкурують, включаючи Росію”.
Державами, які панують у цьому оновленому світі, Литвиненко називає Росію, Китай, Північну Корею, Іран та низку країн глобального Півдня. Усі вони сподіваються отримати вигоду від зростання геополітичної напруженості і всі вони входять до неформальної коаліції, яка підтримує Росію.
Що робить антизахідна коаліція, яка прагне дестабілізувати світовий порядок:
- надає політичну та матеріальну підтримку російській агресії (постачає артилерійські снаряди, безпілотники та іншу військову техніку та технології);
- “приділяє багато енергії економічної, кібернетичної, інформаційної війни та інших підривних дій”.
Росія знає, що победа, якої вона прагне в Україні, матиме глобальний ефект. Росія також розуміє, що вона не може досягти своєї мети там, не нарушивши світового порядку. (…) Росія та її спільники мають велику привілей. Вони борються із застосуванням грубої сили за створення нового світового порядку, тоді як багато хто на Заході прагнуть насамперед використовувати м’яку силу для збереження старого порядку, що виник після холодної війни.
– заключает глава СВР.
Він зауважує: прихильники статусу-кво фактично самі накладають на себе обмеження. Але якщо Росія програє у війні проти України, це підірве її глобальні цілі.
“Зміцнення обороноздатності та безпеки України, забезпечення стійкості суспільства та держави – це найпростіший та найдешевший спосіб для Заходу зупинити Росію та інші ревізіоністські держави”, – йдеться у матеріалі.
Якою має бути ефективна та адекватна підтримка від Заходу:
- тривалою (до припинення російської агресії);
- всеосяжною (має охопити політичну, економічну, військову та розвідувальну підтримку, а також допомогу у протидії кібервійні та дезінформації).
В чем уникальность договора о безопасности с Великобританией
Він не тільки відповідає наведеним вище критеріям підтримки. Литвиненко вводить його у ширший історичний контекст.
“За винятком країн Балтії, які зараз є членами ЄС і НАТО, це була третя угода такого роду між колишньою радянською республікою та іншою країною. Перші дві – між Туреччиною та Азербайджаном у 2021 році і між Францією та Вірменією в 2023 році – мали певний вплив на Південний Кавказ, але не змінили правила України більш і більше. важливим”, – вважає Литвиненко.
Українсько-британська угода “зачіпає серцевину колишньої Російської імперії”, адже Путін вважає Україну невід’ємною частиною “історичної” Росії.
Це перша угода між Україною та великою державою, яка закріплює нову геополітичну реальність у юридичній угоді. Воно знаменує собою глибоке усунення підході Заходу до російської концепції “сфер впливу”. Стримана реакція британських ЗМІ на угоду показує, наскільки нормальна та рутинна англо-українська оборона,
– підсумовує глава Служби зовнішньої розвідки.