Костянтин ДовганьОсновні положення
- Сполучені Штати провели військову акцію у Венесуелі, затримавши диктатора Ніколаса Мадуро, що спровокувало всесвітню реакцію та питання щодо політики США щодо контролю над ресурсами нафти.
- Президент США Трамп дав зрозуміти про ймовірні наступні військові інтервенції в інших країнах, наприклад, як Куба або Гренландія, що акцентує повернення до імперських стратегій та відновлення сфер впливу в глобальній політиці.
- 1 Каракас за 3 часа
- 2 Новая доктрина Монро и нові правила гри
- 3 Возвращение мировой политики к сферам влияния и праву сильного
- 1 Каракас за 3 часа
- 2 Нова доктрина Монро та нові правила гри
- 3 Возвращение мировой политики к сферам влияния и праву сильного
Нещодавно США провели справді бездоганну “спеціальну військову акцію” проти Венесуели і ефектно та без збитків захопили тамтешнього деспота Ніколаса Мадуро та його дружину. Їх швидко вивезли до США, де в понеділок автократ вже з’явився перед судом, наслідуючи тим самим свого панамського “товариша” Мануеля Норьєґе.
24 Канал розглядає всесвітні наслідки американського гібридного вторгнення до Венесуели та наступні можливі кроки США, встановлює повернення класичного американського імперіалізму та намагається спрогнозувати, де зупиниться Трамп. У цьому нам допоміг політолог та засновник аналитического сообщества Resurgam Дмитрий Корниенко.
Каракас за 3 часа
Вторгнення США в Панаму відбулося так само 3 січня, але в 1989 р. І, так, Конгрес США тоді дозволу на вторгнення не давав. Як і 1983 року, коли Рейган увірвався до Гренади, щоб розігнати місцевих комуністів.
У цивілізованому світі факт усунення Мадуро від влади породив різношерсту палітру відчуттів. При цьому по самому Мадуро ніхто насправді не тужить, але те, як це сталося, викликає запитання. Щось подібне ми спостерігали в Україні, коли РНБО почала запроваджувати санкції проти Медведчука та інших олігархів – ніби й коректно, але відбиток залишається.
Ще більше питань виникло після пояснень операції “Каракас за 3 години” від президента США Трампа, розробника вторгнення Рубіо та старшого радника президента США з питань політики Стівена Міллера. Всі вони практично хором проголосили, що не про демократію та права людини, а цілком про фінанси, тобто нагляд за нафтою. Нагадаємо, Венесуела – найбільш забезпечена країна за виявленими запасами цього досі цінного у 21 столітті ресурсу.
Також американці заявили, що жодних виборів не потрібно (у Києві на Банковій після цього, мабуть, нервово посміхнулися, оскільки для України це була чи не ключова і невідкладна вимога від Білого Дому) і взагалі – США не визнають, що Мадуро – президент, але хоче мати справу з його людьми – “Делсі Родрігес” нелегітимними, оскільки США не визнають президентом Мадуро).
Але справді легітимні, тобто опозиціонери, у яких Мадуро викрав вибори в 2024 (і в 2018), можуть посидіти осторонь. Разом із Марією Коріною Мачадо та її Нобелівською премією миру.
Дмитрий Корниенко считает такую стратегию США со ставкой на команду диктатора большой ошибкой.
Дмитрий Корниенко
политолог, основатель аналитического сообщества Resurgam
Потрібно розрізняти, на мою думку, справжню політику, яку проводить Рубіо від Трампа. Рубіо підлаштовуватиме все під те, як бажає бачити Трамп… Але Рубіо досить добре розуміє, як працює міжнаціональна політика. Чи буде наземне вторгнення до Венесуели? Я гадаю, що ні. Оскільки саме стратегія Рубіо побудована на тому, щоб точковими діяннями витіснити Мадуро та його режим. Спершу була фінансова блокада, вона не дала результатів, Мадуро не капітулював. Зрештою трапилося його затримання та вивезення до США, а зараз відбувається тиск на місцеві еліти. Але, на мою думку, тут допущена найвагоміша помилка, що США не звернулися до справжньої опозиції і орієнтується на тих самих чавістів. Новий глава держави віце-президент Делсі Родрігес – це людина, яка відповідала за тортури та репресії проти опозиції. В одній із останніх своїх заяв Марія Мачадо з біографії Делсі Родрігес пройшлася і нагадала, хто це така.
Цю помилку допущено навряд чи Рубіо, адже все, що він до цього робив, досить професійно було опрацьовано, продумано. Швидше за все, це помилка Трампа, який заздрить Мачадо та її Нобелівській премії і тому висуває максималістські вимоги. По суті, зараз він висуває першу редакцію “ресурсної угоди” як до України – надайте мені все, а я вам нічого. І, в принципі, він сподівається, що ті, кому вже завдано поразки, тобто режиму чавістів, що вони погодяться на все. Насправді ж навряд чи вони погодяться. Навіть якщо зараз таке скажуть, оскільки мине рік-два і все знову повториться.
Примітно, що ЄС свого часу визнав перемогу опозиції, але тепер, очевидно, має “посидіти з ними за дитячим столиком”. Оскільки США хочуть мати справу (вірніше – бізнес) з чавистами.
Тими самими персонажами, які відповідають за терор у Венесуелі, є союзниками Росії, визнають її право на агресію проти України, визнають, де-факто, Крим російським, а 2023 року провели “референдум”, який мав дати Мадуро право на окупацію частини сусідньої держави.
Примітно, що з погляду прагматичного бізнесу це, може, і правомірно, адже це робить з чавістів “наших сучих синів”, що усуває опцію наземного вторгнення та перетворення Венесуели на новий В’єтнам для США, але на “своєму задньому дворі”. Але ж від цього не легше.
Корнієнко нагадує, що великі проблеми для США з Венесуелою Трамп створив собі сам під час першого терміну.
Дмитрий Корниенко
политолог, основатель аналитического сообщества Resurgam
Коли Трамп говорив, що їх “кинули на нафту”, це сталося через дії самого Трампа. Оскільки коли були протести опозиції і коли режим Мадуро був дуже близьким до падіння, тоді американці виступили посередниками, залишили режим Мадуро з обіцянкою того, що той проведе чесні вибори. Чесність ми бачили у 25-му році. Тоді американці послабили санкції. Але не минуло й року, санкції повернули, американські компанії втратили гроші, оскільки Мадуро провів націоналізацію і забрав ті активи, на яких зараз наполягає Трамп. Тобто ми зараз бачимо повторення тієї самої помилки.
При цьому експерт не надто розділяє оптимізм американців щодо повного контролю над Венесуелою.
Дмитрий Корниенко
политолог, основатель аналитического сообщества Resurgam
Я думаю, Рубіо це усвідомлює, що ставка на чавістів є помилкою, але має стан між молотом і ковадлом. Він мріє здійснити цю ідею і має завдання подавати це так, щоб усе подобалося Трампу. Він не може уникнути того, що Трамп не любить Мачадо. Він не може уникнути того, що Трамп завжди хоче задоволення своїх максималістських вимог, і він намагатиметься через гібридні дії довести до повної деградації поточний режим. Але, на жаль, мені здається, що це стане провальна тактика, і, зрештою, Рубіо дуже сильно там загрузне у Венесуелі, що є для України досить поганим сигналом (адже він є найбільш проукраїнським у зовнішньополітичній команді Трампа – 24 Канал).
Нова доктрина Монро та нові правила гри
Ще більший занепокоєння викликали натяки Трампа про те, що венесуельська “СВО” – не остання операція, а лише початок. І йдеться не лише про другу фазу у Венесуелі, порівняно з якою атака 3 січня начебто стане легкою прогулянкою. Оскільки в Мексиці, за словами Трампа, хороша “тітка-президент”, але вона слабка і не може впоратися з картелями, у Колумбії – президент-лівак, а на Кубі взагалі засіли комуністи.
Куба – це катастрофа, якою керують некомпетентні та літні люди… Якби я був на їхньому місці, я б трохи переживав,
– держсекретар, радник президента США з нацбезпеки, головний архіваріус США та новий адміністратор Венесуели Марко Рубіо жартує про ймовірне вторгнення на Кубу, 3 січня 2026 року.
Цього американцям виявилося замало, і вони атакували своїх європейських союзників по НАТО, знову заявивши свої права на острів Гренландія як 52-й штат США (бо 51-й у думках Трампа – Канада, і це не жарт).
За публічно представленою у грудні 2025 року концепцією державної безпеки США, також відомою як “Доктрина Монро 2.0”, ця автономна датська територія життєво важлива для державної безпеки США. Просто потрібна, без неї ніякої MAGA не виходить.
Дмитро Корнієнко говорить про напад на Венесуелу не як про щось нове, а про продовження давньої американської політики.
Дмитрий Корниенко
политолог, основатель аналитического сообщества Resurgam
Трамп не робить чогось нового… Це “Доктрина Монро 2.0”, якщо ми поглянемо на акаунти Трампа, то він там зараз активно публікує перероблені штучним інтелектом старі американські плакати, ще минулих століть. Доктрина Монро, нагадую, передбачає, що Європа не втручається, взагалі думка Європи не важлива у Західній півкулі. Західна півкуля визначається не Європейським Союзом, а тим, що визначає собі Америка. Тобто це Південна, Північна Америка, це Гренландія… Відповідно, на думку американців, американського істеблішменту, оскільки ми говоримо Трамп, але насправді це думки в американському, особливо в республіканському істеблішменті, вони були досить давно і зараз реалізуються.
Детально претензії США пояснив Стівен Міллер 5 січня в інтерв’ю CNN. На це звернув увагу український журналіст у США Остап Яриш.
Населення Гренландії – 30 тисяч осіб (це фейк, насправді – 56 тисяч – 24 канали). Чи справжнє питання в тому, на якій підставі Данія заявляє про контроль над Гренландією? Яка основа її територіальних претензій? США є провідною силою НАТО. Для того, щоб ми гарантували безпеку Арктики та захищали інтереси НАТО, очевидно, що Гренландія має бути частиною США… Можна скільки завгодно говорити про міжнародні ввічливості та інше, але ми живемо в реальному світі, яким керує сила, яким керує сила, яким керує влада… Ми – наддержава, як при державі Трампі ми будемо вести. Абсурдно дозволяти, щоб країна на задньому дворі ставала постачальником ресурсів для наших противників, а чи не для нас. Щоб її використали як актив проти США, а не на користь Сполучених Штатів. Доктрина Монро і доктрина Трампа зводяться до одного: захисту державних інтересів Америки.
– Стивен Миллер надувает щеки на CNN.
На думку Дмитра Корнієнка, повторити венесуельський бліцкриг із Гренландією США не вдасться. Експерт вважає, що Марко Рубіо дуже розумно від цієї теми відсторонився, а зараз її просувають Джей Ді Венс та Стівен Міллер. І вона приречена на фіаско.
Дмитрий Корниенко
политолог, основатель аналитического сообщества Resurgam
З Гренландією дуже цікаво, тому що нічого не зрозуміло. Там є військові бази і давно. Коли говорять про нагляд над Гренландією задля безпеки, то там уже є ті військові бази. Що означає нагляд? Силове приєднання, створення 51-го чи 52-го штату США, то це тоді анексія.
Але американцям все одно потрібна європейська підтримка, європейський ринок, легалізація та інше. Але якщо американці вчинять якісь дії у Гренландії, то це буде розкол НАТО, зрада Атлантичної хартії. Це буде руйнація того, що потрібно для самих американців. Тому тут можна вважати, що є фактор Трампа та його непередбачуваності, але це дуже небезпечний крок, від якого більш-менш помірні крила Білого Дому (як Рубіо, Уолтц) відмовлятимуть Трампа і не допустять цього. Тому там, можливо, американці діятимуть через гібридні дії, підкуп населення, пропаганду тощо. Але навіть зараз населення чітко заявляє, що не цікавить саме приєднання до США.
Коментуючи заяву співробітника Білого Дому, сенатор від Вермонта Берні Сандерс, відомий нам як головний лівий інтелектуал американського політикуму, дуже дотепно зауважив, що фактично Міллер дав дуже гарне визначення імперіалізму.
Ми сильні. У нас найсильніша армія на Землі, і ми можемо керувати будь-якою країною, якій побажаємо, але чи справді це та Америка, яку бажає бачити наш народ? Я так не думаю,
– Берни Сандерс в комментарии CNN троллит команду Трампа.
Нагадаємо, що в 2025 році американці на чолі з Джей Ді Венсом вже зловили цапа-відбувайла там, але виявилося, що це була тільки розвідка, і зараз Америка дійсно береться за справу серйозно і докладатиме зусиль, щоб віджати острів. Оскільки, за словами Трампа, довкола плавають багато російських та китайських кораблів. При цьому в США на острові вже є військові бази (там навіть була ядерна зброя), а сам Трамп із китайцями не може впоратися і “зливається” у тарифній війні з Сі, а для росіян взагалі розстилає червону доріжку на Алясці та буквально плазунає перед Путіним.
Возвращение мировой политики к сферам влияния и праву сильного
Дмитро Корнієнко сумнівається у згаданій Міллером “мочі” і бачить в американському ізоляціонізмі якраз навпаки ознаки слабкості.
Дмитрий Корниенко
политолог, основатель аналитического сообщества Resurgam
Америка втратила статус світового гегемона, вона не має достатньо ресурсної бази підтримувати те, що мала після Холодної війни. І тому набагато простіше переорієнтувати ресурси, фокус на суто ті речі, які можна втримати. Для США – це Південна Америка, в принципі Рубіо це не приховує. Він говорить про нафту, про ресурси, що не повинно бути планетарних ворогів біля воріт Америки. Коли Трамп говорить про “великий чудовий океан”, то це означає не просто його улюблений вислів. Це оплот американської політики, оскільки вони не раз в історії в турбулентні часи використовували цей фактор острова і те, що до них досить важко дістатися, що між ними та потенційними ворогами океан.
Тобто домінуючи в технологіях і на морі, ти можеш убезпечити себе від будь-якого наземного вторгнення. Головне, щоби не було проблем на кордоні. Тобто Канада, Мексика, Венесуела – це ті плацдарми, які свого часу Радянський Союз міг використати.
Але якщо Трамп буквально підтакує російському диктатору, то з лідерами демократичного світу він суворий і навіть жорстокий. Ті ж нічого не можуть (або не хочуть) протиставити і лише називають його “папиком” і висловлюють занепокоєння. На його тлі дуже приглушеними виглядають заяви Данії та її сусідів про необхідність поваги до суверенітету та міжнародного права. На яке Трамп та США явно чхати хотіли.
Що це, як не констатація, що світовий порядок остаточно зруйнований (причому тим, хто зобов’язувався бути його гарантом, а тепер сам повертає посвідчення “глобального лідера”, яке йому в 1945 видала Європа) і планета повертається до трендів 20 або навіть 19 століття – з зонами впливу і придуркуватих диктаторів. Від сучасності залишається хіба “глибоке занепокоєння”.
Дмитро Корнієнко рекомендує заглибитись ще далі в історію та нагадує події взагалі 15 століття.
Дмитрий Корниенко
политолог, основатель аналитического сообщества Resurgam
Давайте згадаємо Тордесільяський договір 1494 між Португалією та Іспанією про поділ сфер впливу в Новому світлі. Щось подібне Трамп зараз пропонує Путіну та Сі. І якщо ми подивимося на реакцію на дії США у Венесуелі, а я нагадаю, Венесуела – стратегічний партнер для Китаю, то вони максимально пасивні. Те саме робить Росія. І це не приховує Рубіо, коли жартує з Лаврова, передає йому вітання, бо розуміє, що крім слів вони нічого зробити не можуть. Але це демонструє, що США окреслює свої геополітичні кордони, а отже – схильні визнавати геополітичні кордони інших. Єдине, що зараз не дає покинути Америці Тайвань – це тільки те, що там критичні для промисловості чіпи.
Якби там не було чіпів, США давно давали сигнали Китаю про зелене світло на якесь примусове об’єднання. Те саме з Україною, оскільки через те, що на Тайвані є ця галузь чипова, яка не дозволяє американцям просто ігнорувати анексію, і при цьому американцям для будь-якого потенційного протистояння потрібні європейці, тому це й не дає американцям можливості просто кидати європейців, зокрема Україну. І тут цікава взаємозалежність: якщо раніше ми говорили, що все, що відбувається в Україні буде пов’язане з Тайванем, то тепер у зворотному порядку – все, що відбувається з Тайванем, пов’язане з Україною. Бо Тайвань не може покинути американська політика. І для цього американцям потрібні, як мінімум, партнерські відносини з Європою. А для Європи потрібна безпека в Україні. І тепер це таке замкнуте коло, яке насправді вирішується поразкою Кремля. Якби це була політична воля Вашингтона.
Власне, про це 24 канал писав у підсумках 2025 року. Але тепер доводиться повторювати те саме в 2026-му, але вже в новому фактажі. З іншого боку, можливо, згаданий світовий порядок і не працював, оскільки були лише права замість обов’язків, а механізмів захисту його норм не існувало в останніх понад 30 років. Інакше б Росію поставили на місце ще 2014-го, а то й 2008-го.
Часті питання❓Чому США вирішили провести військову акцію у Венесуелі?❓Як міжнародне співтовариство відреагувало на усунення Мадуро?❓Які можуть бути подальші кроки США після операції у Венесуелі?❓Які всесвітні наслідки може мати американське втручання у Венесуелі для мирового 2.0″ і як вона впливає на сучасну політику США? Читають зараз: Рубіо вже дав відповідь, – республіканець розвіяв мрії Путіна про поділ сфер впливу зі США