Верховний суд Росії скасував реєстрацію федерального списку опозиційної партії “Яблуко”, не дозволивши їй брати участь у виборах до Держдуми. Партію звинуватили у порушенні авторських прав та незаконній передвиборчій агітації, при тому, що вона була єдиною зареєстрованою силою, яка виступала проти війни в Україні.
“Цілком несподівано” російську опозиційну партію “Яблуко” все ж зняли з виборів до Держдуми, які мають відбутися вже у вересні. 10 серпня 2026 року Верховний суд Росії задовольнив позов проти “Яблука”, поданий їхніми колегами по “електоральному процесу”, скасувавши реєстрацію федерального списку партії.
Причому ще за кілька тижнів до цього російська Центральна виборча комісія сама ж цей список схвалила, провела жеребкування і навіть надала партії друге місце у бюлетені. Тобто партію спочатку допустили до виборів, а вже потім через суд фактично викинули з кампанії.
24 Канал проаналізував, на яких підставах “Яблуко” зняли з виборів, що це взагалі за партія і чому Кремль вирішив відмовитися “грати в демократію” навіть для зовнішньої публіки.
У матеріалі використані коментарі 24 Каналу українського дипломата, міністра закордонних справ України у 2007 – 2009 роках, а нині голови громадської організації “Центр дослідження Росії” (ЦДР) Володимира Огризка, а також представника реальної російської опозиції – заступника командира легіону “Свобода Росії” Максиміліана Андронникова, відомого як “Цезар”.
Цирк замість суду: за що зняли з виборів партію “Яблуко”
Формально претензій до “Яблука” виявилося одразу кілька. Інша російська партія – “Родіна”, та сама, на чолі якої стоїть істеричний фрік Олексій Журавльов (а до того – не менш огидний сенатор Бабаков), звинувачувала партію у порушенні авторських прав (при чому – мертвих людей та американської армії, йдеться про знімки ядерного вибуху в Японії у 1945 році), незаконній передвиборчій агітації і навіть екстремізмі.
Останній пункт виглядав особливо цікаво, адже у списку основних претензій за цим обвинуваченням фігурували, зокрема, антивоєнні заяви членів партії. Тобто це було буквально за конспектами Кафки та Орвелла, де “мир – це війна”. Втім, Верховний суд ці обвинувачення по суті не розглядав, зазначивши, що такі питання мають вирішуватися в окремому провадженні.
Лідер партії “Яблуко” Микола Рибаков під час судового засідання / Фото – прес-служба “Яблука”
У підсумку суд погодився з більшістю претензій, що стосуються авторських прав та передвиборчої агітації. У матеріалах кампанії “Яблука” виявили використані без відповідних дозволів цитати, результати опитувань російського соціологічного центру “Левада”, кадри з фільмів і навіть зображення, створене за допомогою ChatGPT.
На останньому суд взагалі зробив окремий акцент, і під час засідання виникло чи не окреме прецедентне питання щодо того, чиєю інтелектуальною власністю вважати згенеровані нейросетями картинки. При цьому суд не забув, що їх використання російською партією порушує авторські права американської компанії.
Суд також визнав порушенням поширення агітматеріалів у заблокованих у Росії соцмережах, зокрема Instagram, Facebook, X та YouTube. Російський суд розцінив блоги та пости на тему висунення “Яблука” як проплачені з партійного фонду, а пов’язані з цим витрати могли скласти близько 88 мільйонів рублів. По-перше, це перевищує встановлений законом поріг витрат поза виборчим фондом. А по-друге, на думку обвинувачення, рекламу партія замовляла у “іноземних агентів” та “екстремістів”, що віщають з-за кордону.
Окремим аргументом проти партії стали пожертви на її потреби з боку російських громадян. Мовляв, ті отримували перекази від іноземних осіб чи фінансових установ, а отже, це вказує на “іноземне фінансування” кампанії “Яблука”. У самій партії оскаржували подібне трактування закону. За їхньою версією, йдеться про російських громадян, які могли отримати гроші з-за кордону з цілком законних причин, а вже потім пожертвувати їх на користь партії.
Суд над “Яблуком” тривав понад 7 годин / Скріншот з трансляції засідання
Показово, що частину претензій “Батьківщини” суд все ж відхилив. Зокрема, він не знайшов підстав для звинувачень у незаконному використанні логотипу “Яблука” та низки фотографій, а також не погодився з аргументами щодо кандидатів та іноземних активів. Однак це була свого роду кістка, кинута під ноги. Адже сукупності інших порушень суду виявилося достатньо, щоб скасувати щойно схвалену ЦВК реєстрацію партії.
У “Яблуці” рішення суду назвали необґрунтованим і заявили, що будуть його оскаржувати. Голова партії Микола Рибаков також дав зрозуміти, що організація має цілий план “Б”, і вона не збирається повністю згортати кампанію. Що саме це означатиме на практиці, стане зрозуміло тільки після подання офіційної апеляції.
Але сама ситуація виглядає доволі незвично навіть для Росії. Партію, яку влада спочатку допустила до виборів, за кілька тижнів до голосування зняли через цілу низку претензій, частина яких стосується дуже специфічних трактувань виборчого законодавства.
І тут виникає головне питання цієї історії: навіщо взагалі знімали партію “Яблуко”, яка давно не є серйозною політичною силою, ба більше, серед самих так званих російських опозиціонерів має репутацію системної та лояльної до Путіна сили. У відповідних колах “Яблуко” називають “ліберастами” (системними лібералами – 24 Канал) і постійно нагадують про зв’язки з Кремлем, зокрема про візити попереднього лідера партії Григорія Явлінського до Путіна та його підлеглих з Адміністрації президента.
Вічний аутсайдер: чи були у партії “Яблуко” шанси на перемогу
На перший погляд, рішення зняти “Яблуко” з виборів виглядає доволі дивним. Ця партія вже давно не є серйозним конкурентом для Кремля (якщо взагалі ним колись була). На виборах до Держдуми у 2016 році вона набрала близько 2% голосів, у 2021-му – приблизно 1,3%. Тобто її перемога, судячи з усієї статистики, виглядає нереалістично, адже востаннє партія “Яблуко” пройшла до парламенту ще у 2003 році. Тобто навіть у найсміливішому сценарії говорити про реальну загрозу для путінської “Єдиної Росії” було б складно.
Рейтинги партії “Яблуко” протягом усіх Думських виборів / Джерело ЦВК РФ
Але проблема могла полягати не в тому, скільки голосів отримає “Яблуко”, а за що саме ці голоси могли бути віддані. У нинішній передвиборчій кампанії партія “Яблуко” фактично залишалася єдиною в Росії політичною силою, яка відкрито виступала проти війни і при цьому діяла в легальному полі. Її передвиборча програма складається всього з 43 слів, але основні вимоги сформульовані максимально прямо: припинення вогню, переговори з Україною, мир і політичні свободи.
“Яблуко” послідовно з перших днів своєї появи виступає проти війни – партія була проти воєн у Чечні, Грузії, Сирії, виступала проти окупації та незаконної анексії Криму, чим суттєво обвалила свій рейтинг, критикувала вторгнення в Україну, починаючи з 2014 року. Нагадаємо, активіст “Яблука” Лев Шлосберг, який зараз перебуває за ґратами за сфабрикованими обвинуваченнями, одним із перших у Росії розповів правду про вбитих в Україні російських окупантів.
Попри попередні провали, відносно незалежні соціологічні дослідження показали, що потенційна аудиторія партії “Яблуко” могла бути значно ширшою, ніж її традиційний електорат. Зокрема, дослідження показували, що партію готові підтримати люди, які з самого початку послідовно виступали проти війни, а це близько 12 – 14%.
Звичайно, це не означає, що всі ці люди дійсно прийшли б на вибори і поставили галочку навпроти “Яблука” (адже для них в Адміністрації президента придумали інший проєкт – партію “Нові люди”), але навіть невелика мобілізація такого електорату могла б дати партії зовсім інший результат, ніж її звичні 1 – 2%. Втім, якою б не була соціологія, відстоювати політичну силу біля будівлі суду майже ніхто не прийшов.
Володимир Огризко
дипломат, міністр закордонних справ України (2007 – 2009)
На п’ятнадцятимільйонну Москву протестувати прийшло цілих 500 людей. Браво! І всіх їх розігнали погрозами мобілізації. Це і є російський протестний дух, протестна сила.
Цікаво, що російські емігрантські ЗМІ були в захваті від цього “протесту” і почали розповідати про потужну опозицію путінському режиму.
Російська “протестна черга” біля будівлі Верховного суду РФ / Фото – Новая газета Европа
Низка російських політичних експертів говорять не стільки про страх перед “Яблуком”, скільки про спробу знизити ризики в кризовій політичній ситуації. За однією з версій, навіть додаткові 2 – 3% голосів могли вплинути на розподіл мандатів та показники “Єдиної Росії”. Зрештою, навіщо чекати, якщо Кремль бачить такий ризик і може усунути його ще до самого голосування.
Додатковою проблемою для Кремля став ризик того, що сама присутність “Яблука” в бюлетені перетворила б вибори на можливість для росіянина не просто обрати одну з лояльних Кремлю партій, а прямо продемонструвати незгоду з війною. Навіть якщо таких людей небагато, сам факт такого роду “протестного голосування” став для влади окремим політичним сигналом.
Насправді ситуація певною мірою нагадує першу перемогу Дональда Трампа на президентських виборах у США. У 2016 році він не виглядав компромісним кандидатом для всієї Республіканської партії та її електорату. Тобто Трамп переміг не завдяки власній популярності, а скоріше завдяки неприйняттю виборцями старого істеблішменту.
Зрештою, протестний кандидат чи політична сила не обов’язково повинні однаково переконувати різні групи виборців. Їм достатньо дати цим групам одну спільну причину проголосувати проти системи.
Тому, ймовірно, Кремль усунув не партію, яка дійсно могла перемогти і отримати більшість. Він усунув індикатор, який міг показати, скільки росіян насправді готові проголосувати за припинення війни. І для системи, яка будує свою легітимність навпаки навколо продовження війни та планує провести додаткову мобілізацію після виборів – це стало справді неприйнятним фактором. Навіть попри повний контроль над виборами та можливість “намалювати” будь-який результат.
Вибори без вибору: чому Кремль відмовляється навіть від ілюзії демократії
Історія “Яблука” важлива ще й тому, що це далеко не перший випадок, коли російська влада усуває небажаних учасників ще до початку самого виборчого процесу. Власне, за останні роки змінився сам принцип проведення виборів у Росії. Якщо раніше влада могла дозволити собі маніпулювати результатами вже після голосування, то тепер набагато простіше заздалегідь визначити, хто взагалі матиме право претендувати на місце у списку.
Внутрішня російська соціологія, отримана українською розвідкою / Фото – Офіс Президента України
Показовими в цьому сенсі стали вибори до Держдуми 2021 року. Тоді прихильники Олексія Навального намагалися використати стратегію так званого “Розумного голосування”. Вони закликали віддавати голос за кандидата, який мав найбільші шанси перемогти представника “Єдиної Росії” у конкретному окрузі. Але навіть попри те, що це не принесло особливого результату, його дружина Юлія Навальна тепер, побачивши скасування реєстрації “Яблука”, закликає діяти аналогічним чином.
Володимир Огризко
дипломат, міністр закордонних справ України (2007 – 2009)
Я в таких випадках згадую сумнозвісного Віктора Черномирдіна. Він сказав: яку б політичну партію в Росії не створювали, а все одно виходить КПРС. От і зараз у політичному ландшафті Росії є КПРС у вигляді “Єдиної Росії” та маленькі соратники у вигляді Компартії, ЛДПР, “Справедливої Росії” та всякого такого. Набралося аж одинадцять партій. І от “принцеса” (Юлія Навальна – 24 Канал), замість того, щоб сказати: люди добрі, об’єднуйтеся, виходьте на вулиці, вас багато; якщо ви хочете якихось змін, то не сидіть по своїх домівках, кухнях і там щось бурчите, а об’єднуйтеся, виходьте на вулиці, – каже: ні, голосуйте за маленькі КПРС-ки… З такою “опозицією” Путін житиме тисячу років. Ось така вона, “прекрасна Росія майбутнього”. Це, звісно, жахливо.
Вже після початку повномасштабного вторгнення простір для конкуренції став ще меншим. У 2024 році до участі у президентських виборах не допустили Бориса Надєждіна, який відкрито, нехай і дуже обережно, виступав проти війни – принаймні, саме так він це формулював. Зрештою, його кампанія продемонструвала неприємну для Кремля річ: навколо потенційного антивоєнного кандидата досить швидко почали збиратися люди. Тисячі росіян стояли в чергах, щоб поставити підписи за його висунення.
“Протестна черга” росіян, які бажають поставити підпис за висунення Бориса Надєждіна на вибори / Фото – AP
У 2026 році Надєждіну знову не дозволили балотуватися на виборах до Держдуми, а згодом порушили кримінальну справу, визнали “іноземним агентом”, і він втік до Франції. Тепер вже з виборів до Держдуми прибрали і “Яблуко” – партію, яка мала стати єдиною зареєстрованою політичною силою, що публічно виступає за припинення війни та переговори з Україною.
І тут виникає принципова різниця між сьогоднішніми російськими виборами та класичною фальсифікацією. Владі вже недостатньо контролювати результат голосування. Вона все більше контролює сам вибір, який пропонується електорату. Приблизно як “Хоумлендер” у 5-му сезоні “Пацанів” (вибачте за спойлер).
Володимир Огризко
дипломат, міністр закордонних справ України (2007 – 2009)
Путіну іноді хочеться пограти в “суверенну демократію”. Ось, бачите, у нас є партія, яка виступає проти війни, за мир і все інше. Я думаю, що на якомусь етапі вся ця путінська тусовка переконала його, що це піде на користь… А потім прийшли товариші з КДБ, а також з ФСБ і сказали: ви що, з глузду з’їхали? Подивіться, що зараз станеться. Будуть майже два місяці агітувати проти вас, проти війни. Будуть об’єднуватися… Це ви що, самі собі опозицію створюєте?
З українським дипломатом згоден справжній російський опозиціонер. Заступник командира легіону “Свобода Росії” Максиміліан “Цезар” Андронников в інтерв’ю 24 Каналу також прокоментував останні “електоральні новини” зі своєї батьківщини. Він вважає, що влада давно втратила зворотний зв’язок із населенням, головне – придушити будь-який протест і не допустити появи інституту, партії чи руху, який міг би уособлювати антиурядові ідеї.
Максиміліан “Цезар” Андронников
Заступник командира легіону “Свобода Росії”
“Яблуко” було беззубою партією і жодної реальної загрози не становило. Воно так само було вбудоване в систему і займалося імітацією політичної діяльності. Політики в Росії немає вже давно. Опозицію розгромили, людей убили, отруїли, посадили. Всередині країни вже нічого не залишилося. Путін послідовно показує суспільству, що піти він може тільки в одному випадку – в результаті своєї смерті або зміни режиму силовим шляхом. Він плює в обличчя росіянам, показуючи, що мінус півтора мільйона людей для нього нічого не означає. Він готовий пожертвувати ще мільйон в українських чорноземах, лише б залишитися при владі. Для нього війна стала самоціллю.
Тобто російська система сьогодні працює не тільки за принципом “правильно підрахувати голоси”, але й значно раніше, коли потрібно визначити, хто в принципі може потрапити до бюлетеня, хто має право вести кампанію і які політичні позиції можуть бути представлені аудиторії легально.
І це вже реальний, а не вигаданий тоталітаризм.
Часті питання
❓Чому партію “Яблуко” зняли з виборів до Держдуми?
❓Які були шанси партії “Яблуко” на перемогу на виборах?
❓Чому Кремль вирішив виключити “Яблуко” з виборів?
Джерело: www.24tv.ua