Никита Комар
- 1 Конфлікт Штатів та Ірану: як протистояння на Середньому Сході вплине на допомогу Україні?
- 2 Поява нового енергетичного колапсу: який прибуток отримує Кремль на нафтогазовому ринку?
- 3 Усунення аятоли Хаменеї: чому це удар для Росії і як це вплине на її тактику у війні з Україною?
- 1 Конфлікт Штатів та Ірану: як протистояння на Середньому Сході вплине на допомогу Україні?
- 2 Поява нового енергетичного колапсу: який прибуток отримує Кремль на нафтогазовому ринку?
- 3 Усунення аятоли Хаменеї: чому це удар для Росії і як це вплине на її тактику у війні з Україною?
Американська влада разом з Ізраїлем розгорнула повномасштабну військову кампанію проти іранського уряду. Упродовж кількох діб безперервних бомбардувань, значну кількість військових та атомних об’єктів у країні було вражено або повністю знищено. Керівництво держави також зазнало втрат – аятола Алі Хаменеї було усунено, як і низку інших діячів політики та воєначальників.
У відповідь Тегеран атакує позиції союзників Вашингтона у Перській затоці. Безпілотники та ракети прямують до ОАЕ, Саудівської Аравії, Оману і Катару. Це вже впливає на стійкість енергетичних ринків та комерції, а потенційно може позначитися і на американській підтримці України.
24 Канал вивчив матеріали іноземних ЗМІ, щоб визначити, чи означає конфлікт з Іраном автоматичне зменшення поставок американського озброєння для України, чи стане можлива енергетична криза фінансовим порятунком для Кремля і який вплив вона вплине на Європу, і як ліквідація Вищого лідера Ірану впливає на стратегію Володимира Путіна.
Важливо Іран стоїть. Що відбувається на Близькому Сході, які наслідки для України та чи буде Третя світова війна
Війна США проти Ірану: як конфлікт на Близькому Сході вплине на підтримку України?
Раптом розв’язане США та Ізраїлем бомбардування Ірану раптово перемістило акцент уваги з теми російсько-українського конфлікту на чергове, тепер уже очевидне, загострення на Середньому Сході. У Європі це розцінюється як дуже насторожуючий знак для України. Як пише видання Politico, європейські дипломати бояться не лише політичного “відволікання” Дональда Трампа від українського питання, а й набагато практичнішої проблеми – виснаження американських запасів, насамперед ракет для комплексів ППО.
Сьогодні Україна вкрай потребує американських ракет PAC-3 для систем Patriot. Саме вони дозволяють збивати російські балістичні та крилаті ракети під час масштабних атак на українські міста. У свою чергу, якщо Штати витрачатимуть значну їх кількість на Середньому Сході, Київ може виявитися ще далі у списку очікування на постачання. Але цього разу проблему посилює і те, що йдеться не про абстрактні законтрактовані поставки для американських партнерів, а насамперед про потреби самої американської армії.
Цікаво. Володимир Зеленський прямо визнав, що затяжні бойові дії на Середньому Сході “безперечно вплинуть” на постачання озброєння та ППО для України. У Вашингтоні офіційно стверджують, що зараз у них достатньо ресурсів для досягнення всіх стратегічних цілей. Однак навіть до початку ударів по Ірану в американських політичних колах вже лунали застереження щодо можливого вичерпання запасів високоточного озброєння.
Однак проблема не лише в ракетах для дорогих систем ППО. Колишній заступник міністра оборони України Катерина Чорногоренко у коментарі Politico попередила про ризики загального дефіциту компонентів для оборонної промисловості – від електроніки до комплектуючих для дронів. Якщо протистояння на Середньому Сході затягнеться, розцінки та логістичні маршрути можуть різко змінитись, а отже українським підприємствам варто вже зараз задуматися про майбутнє та придбати запаси критичних компонентів на 1 – 2 роки наперед.
Не менш важким залишається політичний аспект проблеми. Переговори за участю США щодо війни проти України формально продовжуються, представники Вашингтона перебувають у постійному контакті з Києвом, а новий раунд переговорів планується вже на початок березня. Однак європейські дипломати не приховують скептицизму, оскільки ще до іранської кампанії Білий дім демонстрував дедалі меншу зацікавленість у довгостроковій підтримці України, а часом навіть погрожував вийти з процесу, якщо результату не буде досягнуто в найкоротший термін.
Аятолла Алі Хаменеї під час публічного виступу / Фото Getty Images
Але не слід сприймати ці події як і безумовну вигоду для Кремля. Зрозуміло, певний прибуток Москва отримає, особливо щодо тимчасового підвищення цін на енергоресурси. Проте внаслідок американо-ізраїльських ударів було усунуто верховного лідера Ірану аятола Алі Хаменеї – ключового союзника Москви в регіоні, що не могло не позначитися на глобальних позиціях Росії.
Зверніть увагу! Іран довгий час постачав Росії далекобійні дрони Shahed, які стали одним із символів повітряного терору проти українських міст. І хоча зараз Росія значною мірою локалізувала виробництво цих безпілотників на своїй території, втрата політичного партнера послаблює антизахідну координацію загалом і завдає чергового удару по репутації Кремля, оскільки Хаменеї став черговим російським союзником, допомогти якому росіяни так і не наважилися.
Деякі українські чиновники у своєму спілкуванні з журналістами видання навіть відзначили у ситуації навколо Ірану потенційний плюс, адже боротьба США проти Ірану наголошує на спільності стратегічних інтересів Києва та Вашингтона, що полягає у протистоянні диктаторським режимам.
Однак це діятиме лише за умови, якщо конфлікт США та Ізраїлю проти Ірану буде оперативним та результативним. У свою чергу, затяжне протистояння означатиме майже неминуче скорочення уваги до України з боку американців та зростання внутрішнього тиску всередині США щодо поповнення власних запасів зброї.
Зародження нової енергетичної кризи: яку вигоду отримує Кремль на ринку нафти?
Війна проти Ірану створює для світової економіки загрозу нового енергетичного колапсу, і навіть якщо на перший погляд це здається далекою близькосхідною проблемою, протистояння має прямі наслідки і для самої України. Як пише видання The New York Times, тривала війна в Ірані може спровокувати стрибок цін на нафту та газ, нову хвилю інфляції та посилення жорсткої монетарної політики з боку центральних банків у Європі та США.
Варто зазначити, що сьогодні Середній Схід забезпечує близько 30% світового видобутку нафти та майже 20% природного газу. Ключовим логістичним вузлом у цих поставках є Ормузька протока, через яку проходить приблизно п’ята частина глобальних нафтових поставок, і цей шлях частково контролюється самим Іраном. Отже, у разі затягування конфлікту будь-яке тривале порушення транзиту через протоку або удари по нафтопереробних потужностях у Саудівській Аравії чи Катарі автоматично позначатимуться на ринку.
В Азію надходить 80% постачання природного газу через Ормузьку протоку, ще 20% йдуть до Європи / Джерело Anadolu Ajansı
Перші ознаки майбутнього колапсу ми можемо спостерігати вже зараз. Reuters повідомляє, що ціни на нафту різко підскочили більш ніж на 10%, а після оголошення Катаром про тимчасове припинення виробництва зрідженого газу ціни ф’ючерсів на блакитне паливо в Європі злетіли приблизно на 20%. Навіть якщо частину цього стрибка можна пояснити нервовою, спекулятивною реакцією ринку на події в регіоні, все одно неможливо ігнорувати поступово наростаючу проблему цін. Водночас, така ситуація на ринку створює відразу кілька нових викликів для України.
- По-перше, дорожча енергія посилює інфляційний тиск у Європі, яка після приходу Дональда Трампа до Білого Дому стала головним донором України не лише у напрямі бюджетної підтримки – тепер Європа змушена також повністю забезпечувати військові потреби ЗСУ.
- По-друге, подорожчання нафти завжди залишається “приємним” бонусом для Росії. Кремль залишається критично залежним від експорту енергоресурсів, а після запровадження цінових обмежень та санкцій Москва змушена продавати нафту зі знижкою.
Зрештою, навіть підсанкційна російська нафта дорожчає разом із підвищенням цін на світових ринках. У цьому контексті слід враховувати, що кожен додатковий долар за барель російської нафти автоматично конвертується на додаткові ресурси для фінансування війни проти України.
Втім, картель ОПЕК+ пообіцяв збільшити видобуток у разі перебоїв, а США досі залишаються найбільшим виробником нафти у світі. Чисто формально, пропозиція досі перевищує попит, але ринок реагує не лише на фізичний дефіцит, а й на майбутні ризики та потенційні проблеми з постачанням. Якщо удари по інфраструктурі сусідніх арабських монархій затягнуться, цей страх перетвориться на один із ключових чинників майбутнього ціноутворення.
Дональд Трамп тривалий час чинив тарифний тиск на Індію, щоб схилити Нью-Делі відмовитись від російської нафти / Фото Getty Images
Для союзників США в Азії ситуація видається ще складнішою. Індія зараз імпортує більшу частину нафти з країн Перської затоки. Навіть обіцянка Нью-Делі скоротити закупівлі російської нафти, яка справді почала втілюватися в життя, сьогодні ризикує зірватися. Переорієнтація нафтових ринків зробила Індію дуже залежною від стабільності на Середньому Сході, і якщо енергетичний ринок зазнає глибокої кризи, Росія може отримати можливість повернутися до співпраці з Нью-Делі, банально, через брак постачальників.
Для України вкрай невигідним є сценарій тривалої війни на Середньому Сході, і особливо залучення інших країн Перської затоки в конфлікт. У такому разі глобальні показники інфляції значно підвищаться, що автоматично зробить Україну дорожчою для європейських союзників. Згодом може з’явитися також додаткова хвиля спекуляцій та скарг від скептиків України всередині ЄС, зокрема, Угорщини чи Словаччини, які можуть знову порушити питання відновлення прямих постачань російських енергоресурсів до Європи.
Ліквідація аятоли Хаменеї: чому це удар по Росії та як вплине на її стратегію у війні з Україною?
США та Ізраїль цього разу відзначилися не лише відкритою війною проти Ірану, а й почали активно усувати політичне та військове керівництво країни. Це стало своєрідним психологічним випробуванням для союзників режиму аятол по всьому світу, насамперед – у Кремлі.
Як пише Politico, реакція Володимира Путіна на вбивство Алі Хаменеї була значно різкішою, ніж після захоплення іншого партнера Москви – венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро. Путін Путін назвав ліквідацію Хаменеї “цинічним вбивством” і порушенням міжнародного права. Втім, він прямо не назвав держави, відповідальні за цю операцію, що знову ж таки – досить показово. Москва, мабуть, ще не готова вступати в пряму конфронтацію із США через Іран, особливо якщо це може ускладнити її позиції на переговорах щодо війни в Україні.
Личная встреча Владимира Путина и Али Хаменеи / Фото khamenei.ir
Цікаво. Але найголовніше у всій цій історії те, наскільки усунення іранського аятоли зачепило глибинні страхи у російських елітах. Вони майже відразу знайшли паралелі між смертю Хаменеї та падінням лівійського правителя Муаммара Каддафі. З численних внутрішніх джерел уже давно відомо, що моторошна сцена загибелі Каддафі після інтервенції НАТО свого часу викликала у Путіна відверту лють і жах. З того часу, як зазначають аналітики, російський президент все більше живе в “бункерній” логіці – через ізоляцію, тотальний культ безпеки та демонстративну недовіру до Заходу.
Після загибелі ще одного антизахідного лідера в Ірані ця параноя лише посилюється. Прокремлівські коментатори вже відверто формулюють цю думку. Мовляв, якщо Вашингтон здатний усувати союзників Москви, то чи не готує він щось подібне проти Росії? Зрозуміло, у цій риториці переговори щодо України починають подаватися як пастка для РФ. Але поки що подібні інформаційні маніпуляції можна почути лише від російських пропагандистів, бо тим часом на офіційному рівні Кремль продовжує висловлюватися набагато стриманіше.
Наприклад, представник Путіна Дмитро Пєсков одночасно висловив розчарування провалом американо-іранських контактів і “віддячив” США за посередництво у переговорах щодо України. Тому зчитується очевидний сигнал, що Москва намагається не дозволити іранській темі зруйнувати її головний стратегічний пріоритет – війну проти України.
Також часто звучить думка, що для кремлівського диктатора перемога в Україні – не просто територіальне чи політичне питання, це питання збереження всього режиму та власне виживання особисто Володимира Путіна. У цьому контексті кожен приклад насильницького усунення “довічного” лідера в іншій країні тільки зміцнює переконання Кремля, що поразка у війні може мати дуже відчутні персональні наслідки, і таким чином відмова продовжувати цю війну виглядає як щось неприпустиме.
Але водночас загибель Алі Хаменеї послаблює неформальну антизахідну коаліцію між Москвою, Тегераном та Пхеньяном. Іран був важливим партнером у постачанні дронів та військових технологій Росії на початку повномасштабного вторгнення, а ядерна програма Тегерана відволікала увагу та ресурси американців від України на стримування режиму аятол.
У свою чергу Володимир Путін також має те, чого не мали Каддафі чи Хаменеї – найбільший у світі ядерний арсенал. Зброя масового ураження справді здатна стримати зовнішнє втручання, проте не усуває внутрішніх ризиків. І саме внутрішній чинник – страх перед якимось “палацевим переворотом” чи психологічним зломом серед російських еліт – може підштовхнути Кремль до непередбачуваних дій в Україні.
Парадоксально, але ліквідація Хаменеї може послабити, так і навпаки – радикалізувати російську стратегію. Для Путіна це очевидний приклад того, що лідери, які програють війни, не закінчують своє життя на пенсії, вони зникають разом зі своїми режимами. І ця логіка робить компроміс у війні проти України менш ймовірним – принаймні доти, доки Кремль вірить, що може змінити ситуацію на полі бою на свою користь.
Читають зараз: МАГАТЕ підтвердило пошкодження ядерного об’єкта в Ірані