Костянтин Довгань, Дарина Трунова
- 1 Російська атака на Київ та Київську область: касетні боєприпаси та нові типи російських засобів ураження
- 2 Чи реально бити по майданчиках запуску російських ракет
- 3 Нарощування російської балістики та дешевші засоби повітряного нападу
- 4 Реактивні “Шахеди” та перехоплення малих повітряних цілей
- 5 FREYA, Patriot, THAAD та майбутнє антибалістичного захисту України
- 1 Російська атака на Київ та Київську область: касетні боєприпаси та нові типи російських засобів ураження
- 2 Чи реально бити по майданчиках запуску російських ракет
- 3 Нарощування російської балістики та дешевші засоби повітряного нападу
- 4 Реактивні “Шахеди” та перехоплення малих повітряних цілей
- 5 FREYA, Patriot, THAAD та майбутнє антибалістичного захисту України
Директор з розвитку оборонного підприємства та офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський в інтерв’ю журналістці 24 Каналу Дарині Труновій розповів про загрозу російської балістики та українську відповідь на ракетний терор окупантів.
Окремо Храпчинський зосередився на перспективах ударів по пускових майданчиках росіян та запуску європейської антибалістичної системи FREYA.
Експерт вважає, що проєкт FREYA може запрацювати швидше, ніж Україна отримає ліцензію на виробництво ракет Patriot, адже ця система має відкриту європейську архітектуру і менше залежить від політики США.
24 Канал представляє текстову версію інтерв’ю з незначними скороченнями.
Російська атака на Київ та Київську область: касетні боєприпаси та нові типи російських засобів ураження
Насамперед хочу з вами обговорити останню атаку на Київ (5 серпня 2026). Серед двадцяти чотирьох балістик, що летіли, на жаль, не вдалося нічого збити, тому що немає ракет до Patriot. Повідомляється, що це начебто були касетні боєприпаси. Чи це так? Чим вони можуть бути небезпечні? Що це взагалі було і вперше чи таке застосовував ворог по Києву і не тільки?
Почнемо з того, що ворог використовує засоби повітряного нападу з уламково-фугасними, пробивними або, наприклад, касетними частинами для того, щоб завдати якомога більше шкоди. Констатувати факт того, яка бойова частина застосовувалася, можна після дослідження уламків.
Те, що пишуть моніторингові канали, що там використовується касетна чи не касетна, радіолокаційні засоби, а тим більше засоби спостережень, не можуть підтвердити одразу, яка бойова частина. Все це ми можемо визначити вже після вивчення уламків, що прилетіли. Можливо, були застосовані якісь елементи чи ракета не спрацювала відповідно, а приліт був саме такий.
Тому я б говорив про те, що рано говорити так одразу. Але в будь-якому випадку ворог використовує велику кількість засобів, які мають саме шрапнель, для того, щоб якомога більше цивільного населення можна було уразити.
Якщо Telegram заблокують Не втрачайте 24 Канал – підписуйтесь на нас у WhatsApp Додати
Російська балістична атака 5 серпня по станції Квітнева забрала 8 життів / Фото – Громадське
Знову ж таки, згадаймо, що вони постійно використовують тактику подвійного прильоту. Тобто через деякий час, коли приїжджають служби порятунку на це місце чи швидкі, відбуваються повторні удари по цих місцях, що призводить до загибелі, на жаль, тих, хто працює у службі порятунку, чи пожежників, чи будь-яких інших служб.
Тобто одна тут ціль – тільки терор, по суті, цивільних. З урахуванням використання такої зброї по цивільному місту відповідно буде тільки терор. Якби ворог хотів вибивати, наприклад, якісь військові об’єкти, то він би бив по військових об’єктах. Так він використовує засоби з великою невірністю, неточністю.
Якщо ми говоримо про корейську балістику, якщо ми говоримо про, наприклад, С-400, то ці ракети не точні, тобто вони можуть мати велику похибку, і внаслідок влучання страждає цивільне населення.
Ліквідація наслідків обстрілу Києва та Київської області 5 серпня (фото – ДСНС):
Щодо ракет КНДР сьогодні була інформація від Reuters. Вони з посиланням на ГУР пишуть, що нібито КНДР буде передавати більше своїх ракет Росії і, крім того, надаватиме своїх військових. Наскільки дійсно цього слід очікувати і в чому тут небезпека цих північнокорейських ракет? Наскільки я розумію, то вони не зовсім точні, так? І відповідно можуть більше шкоди завдати.
Для Кореї це тактика впровадження ракети, можливість модернізації. Водночас слід говорити про те, коли з’явилися корейські ракети в Російській Федерації. Саме тоді, коли у ворога були проблеми з масштабуванням виробництва ракети “Іскандер-М” (балістичні, – 24 Канал), відповідно, він почав шукати балістичні ракети, хто б міг йому їх надати. Там були в переліку й іранці, і Північна Корея, які погодилися надати саме ракети.
“Іскандер-М” – інструмент російського балістичного терору / Фото – Getty Images
У цьому випадку, коли ми говоримо про застосування зараз ворогом цих ракет, давайте згадаємо удари по Воткінському заводу, по заводу у Волгограді. Є розуміння, що якісь ланцюги створення ракет постраждали у ворога, і він намагається зараз компенсувати цю нестачу за рахунок корейських ракет.
Але водночас слід говорити про більшу загрозу – це поява додаткових пускових установок і розрахунків, які зможуть їх обслуговувати й запускати. Тобто це збільшення можливості одночасного запуску.
Те, що ми зараз бачимо, це двадцять п’ять, умовно тридцять балістичних ракет, одночасно вони можуть запустити за короткий проміжок часу, тобто під час масованого обстрілу. Якщо з’являються додаткові можливості Кореї, це збільшується обсяг ракет, які можуть бути застосовані.
Саме тому треба говорити про можливість роботи по пускових установках, вишукувати місця складу, де ці ракети зберігаються, і відповідно вишукувати можливості для знищення таких здібностей ворога.
Якщо ми торкнемося математики війни, ми можемо виробляти велику кількість ракет антибалістики, ми можемо наситити нашу систему протиповітряної оборони великою кількістю засобів. Але якщо ворог і надалі може виробляти і застосовувати ці ракети, це війна на виснаження. Тому слід говорити про удари безпосередньо по території Російської Федерації, по виробничих потужностях та по пускових установках.
Інтерв’ю Анатолія Храпчинського – дивіться відео:
Чи реально бити по майданчиках запуску російських ракет
Ми знаємо ці місця, росіяни у себе активно публікують і українські ЗМІ теж, звідки вони запускають. Бачимо, здається, там чотири ракети буквально одночасно запущено. Як ви думаєте, реально взагалі потрапити в майданчики для запуску ракет? Тому що зараз ведуться дискусії між дронаріями, між авіаекспертами. Хтось говорить, що це майже неможливо цього досягнути, тому що місцевість різна може бути. Ось тут ми бачимо в лісі запускається. На вашу думку, реалістично потрапляти в такі майданчики чи ні?
Давайте почнемо з того, що час на прийняття рішення обмежений шістьма хвилинами. Якщо ми навіть додамо сюди марш, тобто переміщення цієї пускової установки, це умовно двадцять хвилин.
Додатково слід розуміти, що відстань роботи таких пускових установок від кордонів України близько 185 кілометрів. Ми умовно говоримо про безпечне місце на території України, звідки ми могли б працювати.
А тепер давайте порахуємо: 185 кілометрів, шість хвилин. Скільки у нас є часу для того, щоб застосувати засоби повітряного нападу, щоб потрапити і при цьому мати чіткі координати, які ми внесемо в те ураження, яке летітиме зі швидкістю понад два Мах для того, щоб уразити цю пускову установку.
ATACMS – варіант для боротьби з балістичним терором росіян / Фото – Getty Images
Тому ми повертаємося до питання, що для реальної зброї, яка може бути застосована, це ракета ATACMS. Є певні типи ракет, які можна повісити під крило F-16. Можна використовувати ракету HARM протирадіолокаційну, але тут точність під питанням. Але в неї достатньо добра швидкість для того, щоб уразити необхідний засіб.
Водночас, треба говорити про те, що такої зброї Україна поки що не отримує в достатній кількості, тому що Storm Shadow не підходить для такого завдання. ATACMS підходить, тому що швидкість застосування йому дозволяє оперативно впливати на цей процес. Але знову ж таки повернемося до розвідувальних даних. Розвідувальні дані потрібні навіть якщо ми маємо певні види американських ракет під крилом F-16, які мають бути внесені вже під час роботи літака в повітрі для того, щоб завдати ударів.
Тому, в принципі, якщо говорити про реалістичність такого сценарію, це реалістичний сценарій. Питання у наданні безпосередньо розвідувальних даних та питання наявності засобів ураження, які працюватимуть з такою швидкістю. Тому що дрону складно буде дуже швидко долетіти.
Україна чекає від США більшої послідовності / Фото – Офіс президента України
Тут можна відкрити дещо з того, що опублікував, наприклад, The Atlantic, з інформацією інсайду з Білого дому, що президент Зеленський спілкувався з президентом Трампом щодо того, щоб надати можливість Ілону Маску відкрити доступ до технології Starlink на територію Російської Федерації. Тоді можна говорити про отримання одного з елементів – наші розвідувальні дрони з гарантованою якістю зв’язку, які дозволять нам виявляти одразу позиції.
Умовно такі ж дрони можуть використовуватися в повітрі і чергувати. Але це складні операції, і набагато легше було б застосувати, наприклад, засоби ураження, те ж саме ATACMS.
Те, про що ви говорите, про спілкування з Маском, якщо нам все-таки нададуть таке право користуватися Starlink на ворожі російські території, то що це ще може змінити? Як нам це може допомогти в цій війні? Я так розумію, що якраз ми поспішаємо до осені, щоб до зими або вийти на варіант якогось перемир’я, або знову ж таки влучати по енергооб’єктах в Росії. Так що це може змінити, хочеться розуміти?
Це збільшення ефективності застосування наших далекобійних ударів. Тут слід говорити, на яку територію розширюють можливість роботи Starlink. Відповідно, це якісний канал зв’язку, який може використовуватися на будь-яких наших далекобійних дронах для того, щоб завдавати точних ударів по потрібних об’єктах, навіть у зонах активної роботи протиповітряної оборони.
Це додатковий інструмент, який може допомогти нам здешевити навіть засоби повітряного нападу, тому що ми використовуємо складні інерційні системи навігації, штучний інтелект, стійкі до радіоелектронної боротьби антени і так далі. У цьому випадку ми говоримо про якісний канал зв’язку, який може забезпечити далекобійні дрони. І це дозволить більше виносити російський ОПК, більше виносити будь-які інші економічні важелі на територію Російської Федерації.
Їхня ППО з цим навряд чи впорається. Якщо ми будемо використовувати цю систему зв’язку та відповідний профіль польоту, деякі технічні можливості, їм буде складно працювати проти такої загрози.
Нарощування російської балістики та дешевші засоби повітряного нападу
Ви вже на початку розмови говорили про те, що Росія наростила запуск балістики по Україні, і саме в липні ця цифра сягала 126 балістичних ракет різних типів, включно з північнокорейськими. До цього в червні вони запускали 96, а в травні 86. Так хочеться знову ж таки розуміти за рахунок чого вони це зробили? Це суто за рахунок тих північнокорейських? Чи поставили вони в принципі завдання більше виробляти балістичних ракет, ніж “Шахедів”? Як тут відбувається?
У Росії є гроші на виготовлення і крилатих ракет, і “Шахедів”, і балістичних ракет, тому що нафтова галузь поки що працює у Російській Федерації. Є кредитори в тій же Росії, які дають їм можливість використовувати велику кількість компонентів, обходити санкції для того, щоб отримувати важливі елементи.
Треба повернутися до болючої статистики: скільки, наприклад, загинуло цивільного населення, на скільки відсотків збільшилася загибель серед цивільного населення порівняно з минулим роком – на 35 відсотків. Якщо ми говоримо порівняно з 2024 роком, то це на 100 відсотків. Тобто ворог почав більше застосовувати балістичні ракети в останні періоди.
В умовах потужностей виробництва близько 60 балістичних ракет “Іскандер-М”, 40 ракет С-400, додатково “Циркони”, які вони можуть виробляти до трьох ракет на місяць, це дозволяє ворогу збільшити обсяг за рахунок того, що він раніше покладав на склади.
Розширення застосування С-400 суттєво додало кількість ракет, які вони можуть одночасно запускати. Плюс корейські ракети теж активно допомагають ворогу кількісно збільшувати запуски.
Не можу у вас не запитати щодо ракет, ракети-дрона “Бандероль”, яка найчастіше зараз атакує наш південний регіон, одеську портову інфраструктуру особливо, ну і не тільки, і на Чернігів літає, і на Київ бувало теж летіло. Так хочеться розуміти, в чому її небезпека? Наскільки я розумію, вона просто дешева і, знову ж таки, летить швидше за “Шахед”. Як нам цьому протидіяти? І чи ставлять вони на масове виробництво саме цю “Бандероль”?
Швидше “Шахед” з ДВЗ (двигуном внутрішнього згоряння, через наявність якого він і став “мопедом”, – 24 Канал), але приблизно в таких самих параметрах, як реактивний “Шахед”.
Під час останнього масованого обстрілу по всій території України ворог підняв для завдання ударів ракетами класу Х-101 стратегічну авіацію, але в обсязі близько чотирьох літаків Ту-95МС.
Ще було близько трьох літаків Ту-160. А раніше він піднімав близько 14 літаків Ту-95МС. Про що це говорить? Про те, що ворог намагається диверсифікувати ризики та здешевити засоби повітряного доступу.
Саме тому з’явилася “Бандероль”. Це умовна ракета, яка збирається повністю з китайських комплектуючих, які легко отримують з Китаю, і які вони можуть розгорнути у виробництві в будь-якому форматі. Це легка для створення ракета, яка створюється з великої кількості китайських комплектуючих: китайські камери, китайські польоти, китайські двигуни. Росія намагається здешевити засоби повітряного нападу за рахунок таких рішень.
Російський БПЛА “Оріон” як носій S8000 “Бандероль” / Стоп-кадр з пропагандистського відео Росії
Вони свого часу пішли шляхом створення модернізації ракети Х-59 для того, щоб застосовувати більш тактичну авіацію. Після дій спецслужб України один з інженерів, які модернізували цю ракету, загинув, і ця розробка зупинилася на рівні до 400 кілометрів. Але вона може запускатися з тактичної авіації.
Тобто завдання ворога зараз – збільшити можливості в засобах повітряного нападу різних за профілем. Умовна “Бандероль” – за профілем відповідає умовній крилатій ракеті. Тому завдання зараз здешевити засоби повітряного нападу для того, щоб масштабувати їх кількісно і застосовувати по території України, навантажуючи протиповітряну оборону.
Саме тому з’являються такі рішення, які набагато дешевші і не потребують складних технологій виготовлення, як ракети Х-101 чи Х-69.
І відповідно це допомагає ворогу здійснювати більше ударів по території України.
Реактивні “Шахеди” та перехоплення малих повітряних цілей
Також не можу не запитати і щодо реактивних “шахедів”. Більше інформації, які запускають все частіше, роблять і шахедів на онлайн управлінні. Сергій “Флеш” Бескрестнов показував карту, куди вони можуть долітати. В зоні ризику практично всі. І сьогодні вночі ми побачили, що їх цікавлять і АЗС, і Нова пошта, і продуктові склади. Тобто фактично все може стати мішенню. Як нам цьому протидіяти? Чи ефективно працюють у цьому напрямку перехоплювачі або теж потрібно думати над новими розробками?
Слід почати з того, що ворог діятиме дзеркально і битиме по нашій іншій інфраструктурі. До цього він теж бив по цій інфраструктурі. Давайте згадаємо, скільки на Новій пошті постраждало, скільки інших об’єктів логістики постраждало.
Тому я б говорив про те, що це не якась новинка з боку ворога. Він і далі чинить тиск максимально на Україну для того, щоб призвести до певних важелів, які, наприклад, у розмові з демократичним світом звучать так: “Ну от дивіться, скільки цивільних людей гине в Україні під час масованих обстрілів. Давайте домовлятися, давайте закінчувати цю війну”.
Реактивний “Шахед” сам по собі не є непротирічливою загрозою, тому що насправді, якщо ми говоримо про розгортання малого ППО, воно дозволяє протидіяти цій загрозі за рахунок появи великої кількості радіолокаційних засобів.
Це те, про що ми постійно говорили і що я вже три роки нагадую: потрібно розгорнути якісне радіолокаційне поле, яке дозволить нам виявляти будь-які повітряні цілі, не характерні для класичних повітряних цілей, тобто малі за розміром, з малим ЕПР, але використовують малу висоту для того, щоб завдавати ударів.
Головне завдання зараз – диверсифікувати ризики та збільшити кількість засобів захисту за рахунок якісної системи детекції, різноманітних сенсорів, пасивної, активної радіолокації та застосування в автоматичному режимі умовно перехоплюючих дронів або малих ракет, які працюватимуть в автоматичному режимі для того, щоб зменшити кількість пілотів.
Тобто оператор командного пункту, у якого є підпорядкування, окремі сенсори, радіолокаційні засоби, може супроводжувати ціль і підсвічувати її для засобу ураження. Засіб ураження виконує завдання в командному режимі, коли цей командний пункт сповіщає, куди летіти засобу, а не пілот керує ним. Це підвищить ефективність протидії за рахунок того, що ми будемо використовувати автоматичне рішення.
По суті, це мале ППО, як працює класична система протиповітряної оборони: виявили повітряну ціль, яку потрібно знищити, і підсвічують її для ракети-інтерцептора. Так само потрібно працювати і в цьому напрямку. Тоді ми зможемо розширити можливості перехоплення в певних інструментах протидії, тобто не тільки використовувати режим погоні, а виходити і в передню півсферу. Відповідно, це буде нівелювати можливості ворога використовувати певні засоби оповіщення, які дозволяють їм маневрувати під час заходу наших дронів-перехоплювачів.
FREYA, Patriot, THAAD та майбутнє антибалістичного захисту України
Все ж таки найбільший виклик залишається російська балістика. І тут хочу поговорити з приводу проєкту антибалістичної системи FREYA. Президент Зеленський говорив, що вже залучено десять країн, дванадцять компаній, і ця система має захистити майже всю Європу від російських ракет, від російської балістики. Як ви думаєте, коли реально ця програма може запрацювати? Чи слід очікувати, що, наприклад, хоча б навесні 2027 року вона вже захищатиме нас від російської балістики? Як ви це бачите і на що ми розраховуємо принаймні?
При правильній взаємодії з європейськими країнами я вірю більше, що ми швидше розгорнемо FREYA, ніж отримаємо ліцензію на виробництво ракет Patriot. Політика утримання Сполучених Штатів суттєво обмежує можливості будь-якої країни, якій вона допомагає.
Якщо ми говоримо про FREYA, це відкрита архітектура, яка передбачає експлуатацію великої кількості різних засобів, вже вироблених у Європі. Тобто, ми говоримо про асиметричний підхід до протидії, про відкриту архітектуру, про розрізнену архітектуру, яка дозволить працювати комплексно всім засобам для протидії такій загрозі.
Україна запропонувала своє рішення щодо здешевлення ракети-інтерцептора. Воно пройшло досить успішне випробування в режимі запуску і до точки призначення. Тобто в потрібний час у потрібному місці воно з’явилося, але відповідно потрібно допрацьовувати рішення про можливість головки самонаведення. Це те, що бере на себе низка європейських країн, і в них ці рішення є, просто їх треба об’єднати та імплементувати.
На мою думку, можливість швидкого розгортання залежить виключно від дипломатичного корпусу – як дипломати лобіюватимуть інтереси України. Недарма президент зібрав дипломатів і дві години розповідав, як їм потрібно працювати для того, щоб допомагали Україні європейські країни чи інші країни, де працюють наші дипломати.
Тобто перепони, які можуть стати – це виключно спроба Росії впливати на ухвалення рішення з боку європейських країн на виділення коштів для створення такого продукту. На початку повномасштабного вторгнення з’явився “Небесний щит Європи”, потім – “Дронова стіна”, яка так і не з’явилася. Тому тут потрібно говорити про активну взаємодію дипломатії.
Більшість компаній, залучених до цього проєкту, – приватні. Вони зацікавлені створити продукт, який буде якісно продаватися, тим більше, що він може бути випробуваний в режимі реальної війни в бойових цілях. Це буде фактором, який підбадьорюватиме рішення приватних компаній об’єднувати зусилля для створення такої системи.
Європейці зараз зацікавлені в цьому проєкті не тільки з точки зору захисту України, але й свого захисту. Вони оцінюють реальні ризики російського вторгнення в деякі країни НАТО. Європа досі живе ілюзією, що на них не нападуть. Я це кажу відверто як людина, яка спілкується з великою кількістю європейських міністрів оборони, і відповідно я розумію їхнє ставлення до цієї ситуації. Вони вірять, що Росія не піде далі України.
Тому тут потрібно говорити про дипломатію, яка має активніше включатися і боротися з російською пропагандою, пояснювати Європі, чому потрібно виділяти більше коштів на ОПК. Водночас, якщо ми говоримо про європейський ОПК, він зацікавлений у такому продукті, повторюся, тому що це досить цікаве рішення і незалежність Європи від умовно американської зброї, яка є монополістом у цьому світі.
Щодо американських ліцензій на виробництво ракет для Patriot: навіть якщо уявити, що завтра ми отримаємо дозвіл, все одно, скільки часу має минути, щоб ми вже виготовили ту ж ракету, яка працюватиме з нашими Повітряними силами? Тобто, скільки цей проміжок часу триває?
Давайте почнемо з того, яку частину ракети ми будемо виробляти. Чи буде фінальна збірка ракети? У нас достовірної інформації, що нам дадуть, які можливості, немає.
Водночас слід зазначити, що Сполучені Штати планують збільшити обсяг виробництва ракет-інтерцепторів до 2000 одиниць на рік до 2030 року. І для цього вони роблять досить непогані кроки, збільшуючи обсяг виробництва на існуючих підприємствах, додатково створюючи нові майданчики.
Наприклад, Польща залучена у виробництво Patriot, виготовляючи для них пускові установки М-903. Польща залучена також у створення радіолокації, яка працюватиме на 360 градусів, тому що у Patriot секторний РЛС. Низка європейських країн теж отримують ліцензію для того, щоб можна було виробляти деякі елементи для Patriot. Німеччина виробляє PAC-2 і планує теж виробляти PAC-3.
Тому зараз складно сказати, в який із цих ланцюжків буде Україна. Але водночас слід говорити про те, що Сполучені Штати зараз активно намагаються залучити європейський континент до створення ракети Patriot і до систем Patriot, тому що вони розуміють втрату монополії, якщо Європа почне працювати над удосконаленням систем SAMP/T, IRIS-T, над удосконаленням своєї власної системи архітектури, якщо ми говоримо про.
Зеленський сказав, що у європейців, у партнерів є, принаймні, ще запас ракет. Чи дійсно він є? І чи дійсно у Штатів вже дефіцит цих ракет до Patriot через війну з Іраном?
Будь-яка країна точно не позбавила себе стратегічного запасу ракет. Відповідно, стратегічний запас є.
Але згадаємо ту ж Польщу: який скандал почався після того, коли сказали, що дуже багато ракет передали Україні. Тут знову політичний важіль, коли будь-який президент країни чи Верховний Головнокомандувач, чи будь-яка особа, яка керує державою, передає стратегічну частину стратегічного запасу Україні, він втрачає свої бали перед своїми виборцями. І тому це ключове болюче питання, яке потрібно вирішувати.
Насправді, в Європі є ці ракети, але Європа не вірить, що на неї нападуть, але водночас тримає необхідний запас для того, щоб захиститися. Німеччина нещодавно купила дві системи Arrow, це система протиракетної оборони. Це досить цікаве рішення, яке дозволило Україні навіть перехоплювати “Орешник” на етапі, коли ще не відбулося розділення на 36 бойових частин. Перехоплення такими системами відбувається поза атмосферою. Там дійсно дорога ракета, але водночас це уникнення ризиків падіння уламків.
А чия це система і чи можемо ми теж її отримати?
Ізраїльська це система, і ми знаємо про наші складні відносини з Ізраїлем. Є система THAAD американська теж, яка працює поза атмосферою. Але знову ж таки тут політичний важіль. До речі, THAAD – це була перша система, яку просила Україна у Сполучених Штатів до появи ще Patriot.
Це інтерв’ю було скорочено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.
Источник: www.24tv.ua