Фермер Олександр Орєхін розповів історію дідуся / Колаж 24 Канала
Фермер Олександр Орєхін змушений був залишити власну справу на Запоріжжі через російську окупацію. Ставши переселенцем, він вирішив розвинути мучну справу в іншій галузі. У процесі він дізнався, що його прадід був мірошником, але його розкуркуляли та депортували до Сибіру.
Коли органічна ферма Олександра Орєхіна у Запоріжжі опинилась біля тимчасової окупації, він був змушений виїхати, а працівники залишилися стежити за господарством. І хоча воно не зазнало руйнувань, за таких умов ферма не працює. Олександр перебрався до сусідньої Дніпропетровської області і вирішив зайнятися мукомольною справою. Вже в процесі створення нового підприємства він дізнався, що його прадід теж був мірошником, але його розкуркуляли та вивезли на Сибір. Підприємець розповів ZAXID.NET історію поновлення сімейної справи.
Органические овощи в Европу
Олександр Орєхін із Дніпрорудного Запорізької області почав цікавитися сільським господарством понад десять років тому, тоді ж почав вирощувати органічні овочі. 2021 року він зареєстрував фермерське господарство “Козак органік”, яке активно розвивалося.
Згодом зрозумів, що вже напрацював багато знань та досвіду з вирощування овочів та зернових, і тоді я офіційно зареєстрував органічну ферму. У мене маленький син, і я хочу, щоб він їв корисні продукти, без хімії,
– говорит предприниматель.
З овочів у Олександра Орєхіна можна було придбати весь борщовий набір, помідори, баклажані, огірки, цукіні, перці, салати, арбузи, дині. З зернових культур фермер вирощував органічну пшеницю, жито, просо, соняшник, спельту (дику пшеницю), кукурудзу для дитячого харчування.
Перед заснуванням ферми Олександр вивчився на агрономі та мав великий досвід вирощування органічної продукції
На початку повномасштабного вторгнення “Козак органік” мав 127 органічних сертифікованих гектарів землі, трьох постійних працівників, які ще наймали до 50 сезонних.
У нас було два контракти щодо зернових до Німеччини (гірчиця та просо) та два великі контракти в Україні на соняшник та кукурудзу. Ще були домовленості із мережею “Сільпо”. Ми співпрацювали з нашими місцевими регіональними мережами, щоб популяризувати органіку. І вже були плани на 2022 рік висаджувати ягоди,
– розповідає Олександр Орєхін.
Дніпрорудне окупували у перші дні лютого 2022 року. Олександру довелося виїхати, а двоє постійних працівників зараз є скоріше охоронцями, стежать за територією та випалюють бур’яни у теплицях. Підприємець вирішив не засаджувати поля після окупації, оскільки повноцінно налагодити роботу неможливо і немає ринків збуту.
У теплицях цілий рік вирощували салати
Окупанти одразу викрали у Козак органік вантажний мікроавтобус, а колабораціоністи робили спроби забрати поля у українського фермера. Наразі територія частково замінована, тому працювати на ній небезпечно.
Безглютеновая мука
Коли Олександр Орєхін евакуювався до Дніпропетровської області, довго сидіти склавши руки не зміг і вирішивши зайнятися мукомольною справою. Про купівлю жорняного млина підприємець почав замислюватися ще 4 – 5 років тому. Фермер отримав мікрогрант “На власну справу” 250 тисяч гривень, які треба буде повернути налогами, також фінансово допомогла органічна асоціація Німеччини. Доповів ще своїх 150 тисяч і купивши додаткове обладнання. Тож у травні 2023 року чоловік заснував в орендованому приміщенні у Новомосковську нове підприємство.
Я хотів почати це у Дніпрі, але знайшов тут і гарного працівника, і гарне місце для млинця. Коли люди дізналися, чим ми займаємось, і що ми, як переселенці, втратили там усе, то охоче нам надали приміщення і дуже допомагають із різними питаннями.
– говорит предприниматель.
Млин Олександр купив у Житомирі: підтримувати українського виробника – його принципова позиція.
Наші житомиряни роблять ідеальні жорнові млини, я давно хотів її придбати у них. Завжди намагаюся купувати все українське, щоб залишити гроші в країні та підтримувати місцевих виробників, щоб вони більше розвивалися. Я вважаю, що у нас у країні майже всі можуть робити якісно, будь-яке обладнання,
– говорит бизнесмен.
Александр Орехин занялся производством органической муки
На млині Олександр робить органічну та безглютенову муку з пшениці, гречки, сочевиці, жита, спельті. Наразі обсяг виробництва – 10 тонн на місяць, але планує збільшити потужності. За перші два місяці роботи млинове підприємство Орєхіна стало частиною експортної ланцюжки до країн ЄС: з їхньої муки виготовляли солодкі палички для дітей, які експортують до країн Євросоюзу.
Дело прадеда-казака
Вже після початку цієї справи Олександр Орєхін поділився новинами з мамою, і вона згадала сімейну історію.
Я не знав, ким були мої батьки. Мама згадала, що власний жорновий млин мав мій прадід. Його 1925 року розкуркуляли чекісти і вивезли до Сибіру. Вже там народилися його три дочки та моя мама, яка у дорослому віці переїхала до України. Прадіда звали Роман Донченко. Зараз я намагаюся дізнатися, де саме він жив – на Дніпропетровщині, Харківщині чи, може, і на Запоріжжі,
– розповідає Олександр.
З убогих сімейних спогадів чоловік знає, що прадід розпочав справу у 1914 році. Тому своє нове підприємство Орєхін назвав “Млин Донченка”, а на логотипі поруч із жорнами, блином, полями зазначено 1914 – рік фактичного заснування сімейної справи, перерваної через кругобіг історії.
На логотипі своєї продукції підприємець відзначив рік заснування млина прадіда
Так я дізнався, чому мене так тягнуло до цієї млинці і чому я вже давно хотів саме жерняну млинку. Я зрозумів, що історія є циклічною. Мене все підводило до цього – і події в житті, і в нашій країні, щоб я почав відновлювати те діло, яке мій прадід почав. Минуло 100 років, коли російська влада нас принижувала, намагалася утискувати український народ, щоб ми голодували, не розвивалися. Але тепер ми починаємо відвойовувати свої землі та відроджувати ті, чим займалися, цінувати своє коріння. Тому я пишусь тим, що теж відроджую нашу українську працю,
– говорит Александр Орехин.
Відійти від радянських ГОСТів
Нове підприємство поступово розвивається, Олександр Орєхін має багато інших планів. Він мріє змінити культуру споживання продуктів та привчити українців до якості та здорової продукції. Мельник зазначає, що борошно, до якого ми звикли ще від стандартів Союзу, насправді низької якості та користі.
Радянський Союз був великою країною, переважну більшість зернових вирощували в Україні. І потім із цього українського зерна треба було виготовити багато хліба на весь Радянський Союз. Це промисловий підхід. Якщо взяти італійську чи французьку муку, вона відрізняється – не така біла, як ми звикли, а з якимись вкрапленнями. Але це натуральна, корисна, правильна мука, яку слід використовувати для випікання хліба та інших хлібобулочних виробів,
– отмечает Александр.
Тому, працюючи над своєю продукцією, український виробник охоче показує процес роботи, аби викликати довіру та продемонструвати якість муки.
Ми зараз удосконалюємо нашу технологію, щоб це було вже наше українське борошно з правильними характеристиками, і щоб воно дуже відрізнялося від звичайного радянського. Потрібно досягти мети, щоб наше борошно експортувалося до Італії, а не навпаки,
– убежден Александр.
Сировину мірошник поки що закуповує, але вже цього року планує вирощувати власне зерно на полі, яке взяло в оренду на Дніпропетровщині. Землю вже сертифікують за органічним стандартом і цього року почали засіювати. А ще підприємець роздумує над тим, щоб самому пекти хліб.
Безглютенова мука з чорної сочевиці
Навіть після деокупації рідного Дніпрорудного Олександр Орєхін продовжить розвивати органічне сільське господарство та борошномельну справу на Дніпропетровщині. Тим більше, що вдома безпечно сіяти поля можна буде не одразу. Оптимістичними планами Олександра на майбутнє є намір, окрім виробництва та переробки продукції, запустити ще й туризм, пов’язаний із млинною справою.
У мене три освіти: туризм, агрономія і зараз дистанційно навчаюсь у Києві мукомольної справи. Раніше я не знаючи, як реалізувати свою туристичну спеціальність. Тепер наглядавши у Запорізькій області старий млин-вітряк 1904 року. Від неї майже нічого не залишилося, але я вирішив її купити та відновити. Нині це сіра зона, лінія розмежування. Я написавши голові Василівської ОТО, яка поки що окупована, що маю намір провести реконструкцію млина і зробити її туристичним місцем. Вона якраз на проїзній трасі до Азовського моря, буде гарна туристична локація,
– мечтает Александр Орехин.
*Все фото Александра Орехина