У російській Башкирії через арешт активіста спалахнули протести. Крім того, локальні протести виникають в різних куточках країни-агресора через незадоволеність якістю життя в Росії.
- 1Что запустит ряд бунтов в России
- 2Что ускорит разрушение России
- 3Чому окупанти кажуть, що самі збили А-50
- 4Як довго Україна та Росія можуть вести бойові дії
Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк в ексклюзивному інтерв’ю 24 Каналу припустив, за якої умови ці протести переростуть із локальних у масштабні. Також він оцінив можливості України та Росії вести тривалу війну.
Нагадаємо, що в першій частині інтерв’ю ми розповідали, що гальмує фінал війни, а також вирішить її результат. Більш важливі деталі читайте за посиланням.
Що запустить низку бунтів у Росії
У російського Башкортостану протести, але не лише там. Виникають конфлікти та протести через відсутність світла, води, опалення, зростають ціни на продукти. Однак усі вони локальні. Також “вихідці з території Росії” говорять про те, що впливати потрібно на тих, хто приймає рішення, або ж на еліти. Як ви вважаєте, як можна масштабувати протести на території Росії?
Протести будуть самомасштабуватися, але це відбуватиметься після того, як десь станеться дійсно “кривава неділя” (день розстрілу та розгону 2,5-тисячної мирної демонстрації в Санкт-Петербурзі у 1905 році – 24 Канал).
Якщо десь у Росії станеться не просто зіткнення із силовиками, з росгвардією, а якщо це буде зіткнення, в результаті якого буде багато крові. Після цього процес почне розвиватись досить швидко. А це буде точно. Усі процеси, які відбуваються у Росії – це поступове закипання. Це не означає, що спалахне завтра.
Чому Росія сьогодні постійно каже: “Сідаємо за стіл переговорів”. Росіянам потрібно на якийсь час зупинитися, щоб трохи коштів відправити на внутрішні потреби, соціальні програми та залагодити весь цей розлад.
У Росії справді відбувається досить багато процесів. По-перше, йде виставка “замерзаючої Європи у Росії”. Вони хотіли, щоб Париж та Берлін стали, а замерзають Новосибірськ, Чита, Пенза та інші міста. І це вірно. До речі, росіяни сьогодні в набагато більшому масштабі відчувають те, що вони хотіли б, щоби відчували ми з вами минулої зими і цієї так само.
Протести у російській Башкирії / Скріншот з відео
Все ж таки цієї зими наші системи ПРО, ППО, аеророзвідка, системи радіоелектронного контролю території набагато потужніші. Але в минулому вони хотіли, щоб у нас не було опалення, світла тощо.
Цього року вони також не мають опалення у багатьох регіонах, ЖКГ, каналізації. Росіяни сьогодні поступово поринають у те, що хотіли, щоб мали українці. Але вони здобувають це з природних причин – через нездатність управлінської вертикалі Росії.
У Росії її поступово накопичується дефіцит грошей. Глава російського мініфіну Антон Силуанов говорить, що в Росії є 40 трильйонів рублів нагромаджень громадян, які вони можуть вилучити та використати. Тобто вони будуть забирати у людей гроші, які вони зберігають у банку, і використовуватимуть для своїх потреб, бо “фонд добробуту” вже закінчився.
У росіян є фінансовий дефіцит, дефіцит управлінських здібностей, дефіцит системи ЖКГ і так далі. Також є масштабні мобілізаційні процеси.
Тієї самої години пояснення, чому “триденна війна” триває майже два роки, немає. У рамках російських пропагандистських програм йдеться про те, що Росія буквально вже завтра “атакуватиме” Варшаву, Берлін та інші міста.
Однак перші півроку війни росіяни це слухали. Сьогодні вже немає, але у них накопичуються питання, які почнуть суттєво масштабуватись лише коли десь відбудеться криваве зіткнення між протестувальниками та росгвардією. Тільки це як ланцюгова реакція запустить інші процеси.
Щодо впливу на людей, які ухвалюють рішення, то це ніяк не вплине. Ці люди перебувають сьогодні у шоковому стані і усвідомлюють, що все йде не туди, куди має йти, але вийти та обміркувати вони не можуть. Це відбувається на будь-яких рівнях – навіть біля близького оточення Володимира Путіна.
Ці люди – представники еліт бізнесових, фінансових, політичних – пливуть за течією і підсвідомо очікують, що все це колись звалиться. Це не стосується максимально токсичних персонажів із кремлівської верхівки, таких як Дмитро Медведєв, Сергій Миронов, В’ячеслав Володін. Їх можна вивести за дужки, – у них низький інтелект і їм просто нема чим думати, – роблять щирі заяви.
Революційний процес у Росії дозволить здійснити перерозподіл впливів, можливостей та обновити систему, що йде точно в безвихідь. Тому впливати на цих людей немає сенсу, вони нічого не робитимуть. Але заворушення відбуватимуться, якщо десь проллється багато крові.
Що прискорить руйнацію Росії
Ряд ЗМІ припускають, що “кривава неділя” можлива після відчутної перемоги на лінії фронту. Здебільшого вважають, що це є цілком реальним після повернення Криму чи входження України на півострів. Усі роблять ставку на Крим. Ви таку ставку робите?
Безумовно, Генштабу планувати, де буде краще та що краще. Я не роблю ставку, а абстрактно кажу, що справді важливим є суттєвий тактичний прорив України та суттєва тактична поразка Росії по лінії фронту.
Це неймовірно прискорить багато асоціальних руйнівних процесів у самій Росії. Це справді створюватиме очікування масштабних протестів. Це не будуть антивоєнні протести – вони нам з вами “бо”.
Це будуть протести соціального, регіонального плану та проти місцевих еліт, спрямованих із федерального центру до того чи іншого регіону. Там багато буде факторів, які провокуватимуть масштабні протести, зокрема несправедливий перерозподіл грошей.
Прорив будь-який і будь-де істотно вплине на психоемоційний стан, остаточно розвалить усе, що сьогодні ще тримається в Росії, чому вони і “закручують гайки”. Це абсолютно правильно.
Щодо Криму. Це сакральне місце, про яке Путін пам’ятає. У 2015 році навіть документальний фільм знявши, де зі сльозами на очах розповідав, як сам планував операцію із захоплення чужої території.
Путін зізнався, що сам планував захоплення Криму / Getty Images
Як з’ясувалося, це був і сьогодні – щирий намір захоплювати, руйнувати, знищувати, депортувати, а потім завозити гастарбайтерів та заселяти ці території своїми людьми. Йому не потрібні території як місце завоювання.
Ми сьогодні з вами видиме ефективне відпрацювання воздушного простору Криму. Бачимо ефективне відпрацювання по чорноморській акваторії прибережного Криму. Це говорити про те, що певні інструментальні можливості Україна точно має. І вони є стратегічно важливими.
Якщо використання цих інструментів масштабується та суттєво збільшить вогневий вплив на півострів Крим, це може прискорити деякі процеси. Однак по лінії фронту немає різниці, де станеться обвалення. Тобто головне мати суттєвий обвал лінії фронту з урахуванням російського окупаційного групування.
Чому окупанти кажуть, що самі збили А-50
Чому на території Росії запустили інформацію, що вони збили свій А-50?
Це складне питання. Очевидною була б відповідь, що вони заохочують пілотів продовжувати літати на окуповану територію України та виконувати ті чи інші бойові завдання, бо в Україні немає інструменту, який може дотягнутися до Росії.
Бо якщо визнати, що над акваторією Азовського моря було знищено А-50 та Іл-22М, це буде говорити про те, що в Україні з’явилися інструменти дальньої дії. А тактична авіація працює досить близько до лінії фронту.
Ми ж розуміємо з вами, це не стратегічна авіація, яка піднімається на території Росії над Каспійським морем і якісь ракети відправляє на територію України. Це трохи про інше і це могло б налякати пілотів.
Вони хочуть створити таке враження, що “ми всі контролюємо, як і контролювали. Україна не має відповідних інструментів, тому не треба боятися”. І це там “friendly fire” (дружній вогонь – 24 Канал), який дуже дивно виглядає, на мою думку.
Навпаки, тоді пілоти повинні сказати: “Так, чекайте. Якщо навіть такі літаки знищуються “friendly fire”, це означає, що система повністю розбалансована. Ніхто нічого не контролює, сигнал “свій – чужий” відсутній”. Але ж це Росія. У Росії ніхто не ставить логічні питання, тому що ключове логічне питання “а навіщо взагалі це все нам потрібно?”.
Тобто ми зайшли, практично без втрат забрали чужу величезну територію, провели певні пропагандистські заходи. Згодом сказали: “Погляньте, які ми потужні, нас усі боятися, ми забрали Крим”. Як це вони робили у 2014-2015 роках. Сьогодні вони мали б логічне питання “а навіщо все?”.
Вони зайшли – їх ненавидять. Проти них став увесь технологічний світ, не хочуть із ними співпрацювати. Вони втратили свої глобальні позиції, втрачають багато людей, не вистачає коштів на внутрішні проблеми, незрозуміло, що відбувається з ЖКГ.
Зайшли, щось забрали, знищили, просуватися вперед не можуть, витрачаємо у цих “м’ясних штурмах” величезну купу людей та техніки. Компенсувати виробництво цієї техніки не можуть, бо санкції посилюються. Більше того, ці санкції зараз аналітично буде відпрацьовано, щоб вони справді стали повноцінними санкціями. Не такими, як були з 2014 року, а повноцінними.
Ідеальний для них сценарій – заморожування конфлікту. Тому що перемоги, мабуть, не буде, під контроль України вони не візьмуть. Це ж зрозуміло. Проте заморожування конфлікту – це для них найкращий варіант, як вони вважають.
Ось заморозили конфлікт, а далі? Чи зможуть їздити світом? Чи будуть такі можливості, як до повномасштабного вторгнення, доступ до глобальних фінансових ринків? Ні. Чи зможуть повернути свою власність в Італії, наприклад? Ні. І тоді питання – а навіщо? Як вони житимуть далі після всього?
Росіяни ж не ставлять собі такі логічні питання. Якщо А-50 збила навіть не Україна, а вони самі, що це означає? Що будь-кого можуть збивати сьогодні “friendly fire”. А якщо це Україна, то це взагалі кошмар? Чи бачите, “ідеальний” варіант – заморозка конфлікту.
Як довго Україна та Росія можуть вести бойові дії
DeepState каже, що кількість атак, у тому числі на лінії фронту, збільшується і відбувається нагромадження сил на багатьох ділянках. Принаймні до березня, коли їм можна буде повідомити, що Путін переміг на “виборах”, вони намагатимуться просуватися далі і максимально використати всі свої сили та засоби для того, щоб зашкодити Україні.
Це виглядає так: вони продовжують накопичувати ресурси на лінії фронту, підкидати туди залишкову техніку, мобілізувати, бо мобілізовані готові вмирати. Паралельно з цим вони суттєво збільшили ракетні та дронові обстріли території України.
Таким чином вони говорять нам і нашим партнерам, що мають ресурси на довгу війну, щоб тиснути і вбивати. І тому погодьтеся на заморожений конфлікт, інакше тиснутимемо.
Питання в іншому – чи мають вони ці ресурси на довгу війну? Ні. Чи можуть вони компенсувати своє військове провадження за ті втрати, які зазнають? Ні, не можуть. Чи мають вони сьогодні ще певні можливості? Так є. Я говорю про снаряди, зокрема з Північної Кореї, і ракети певної дальності. Чи готові вони до нескінченної війни? Ні, не готові.
Якби були готові, їм було б байдуже. Вони не повторювали через день слово переговори, ми готові, ми хочемо тощо. Тому що це є заморозком конфлікту – це головне, що для них сьогодні важливо. Будь-яке заморожування конфлікту означає наступне:
- они не проиграли;
- вони не несуть жодної юридичної відповідальності за війну. Вони скажуть: “А ми не програли, і це не війна, це конфлікт”;
- вони залучатимуть різні країни до різних дискусій. Наприклад, щодо заморожених російських активів. Вони надсилатимуть зустрічні позови щодо втручання у якісь процеси щодо військової допомоги Україні.
З одного боку, вони будуть відповідати за якимись позовами, казати: “Ви нам поклич даєте, а це ми даємо вам поклич. Це ж був рівноправний конфлікт”. З іншого боку, в цей момент вони будуть насичувати простор своїми “текстами”. Заспокоїться медійна среда, буде менше ілюстративного матеріалу про злочини, які вони скоюють в Україні.
А ми маємо цей ресурс, ми готові? Чи ми не маємо іншого варіанту?
Коли у вас встає вибір “або ви виживете, або блукатимете світом, не маючи своєї держави і ніколи більше не зможете її отримати”, тоді немає питання, чи є у нас ресурс. Тут питання інше.
Не можна паритетно воювати з величезною архаїчною країною. Вони в будь-якому випадку будуть воювати кількістю. Але у нас є партнери, з якими треба ще раз посидіти та вирішити для себе.
Українські захисники / “Азов”
Є технологічні рішення, які кількісно перебивають якість зброї. Тоді не треба паритетно воювати “тисячі проти тисячі”. Тоді треба воювати “десять проти тисячі”. І тоді ці інструменти потрібні. Головне, щоб наші партнери зрозуміли, що у цій війні немає рішення відкласти чи заморозити.
Сьогодні не треба говорити, як ми дивимось на медійні кампанії, які відбуваються в різних країнах, де той чи інший керівник, наприклад, міністерства оборони, виходитиме і говорить: “Найімовірніше, через 3-5 років у нас буде пряме боєве зіткнення з Росією. І тому ми маємо сьогодні вкладатися у військове виробництво”.
У нас сьогодні триває війна у Східній Європі, де вже є Росія. І якщо Росія цю війну програє, то я маю питання – хто тоді на вас нападе через 3 – 5 років? Якщо вона програє – немає більше Росії із експансіоністською зовнішньою політикою. Що для цього потрібно зробити?
Для цього потрібно все, що є в арсеналах та складах, віддати на сьогоднішню війну. Тому що ця війна ключова, коли Україна в ній переможе, матимете запас у 25 – 50 років, щоб ще раз переосмислити, що таке європейський простір безпеки і чому Росія – це не Європа. Та й відповідних заходів вжити.
Якщо Росія виграє, то у вас немає 3 – 5 років, бо війна буде завтра. Тут інший питання виникає – чи встигнете ви суттєво наростити своє військове провадження? Скільки це коштуватиме? Сьогодні – це 50 млрд чи 100 млрд для України прямої військової допомоги, а завтра – це 1,5 трильйона доларів чи євро, які ви маєте вкласти у свої програми безпеки.
Є ще один питання – чи буде готовність серед людей ваших країн захищатись від російського навали, як це робить Україна? Якщо врахувати, що російська армія на той момент справді виглядатиме зовсім інакше, ніж на початку вторгнення в Україну. Це буде армія наповнена людьми, які дуже люблять вбивати, вміють це робити, мають досвід.