Що ховається за сяючою вітриною саміту НАТО в Анкарі
Автор колонки: Юрій Подорожній
Поки Анкара святкує єдність під рекламними щитами, Київ прокидається у диму. Обіцяні Україні 70 мільярдів євро – це гроші, а не ракети. А балістичні ракети, що летять на столицю, зупиняє не декларація, а перехоплювачі, яких на складі немає.
Автор колонки: Юрій Подорожній
Поки Анкара святкує єдність під рекламними щитами, Київ прокидається у диму. Обіцяні Україні 70 мільярдів євро – це гроші, а не ракети. А балістичні ракети, що летять на столицю, зупиняє не декларація, а перехоплювачі, яких на складі немає.
Чим приваблює турецька вітрина
Напередодні відкриття саміту Росія знову обрушила на Київ масований удар ракет та дронів. Це не фон для картинки з Анкари. Це послання Володимира Путіна саміту, написане балістичними ракетами по житлових кварталах: поки 32 лідери позуватимуть для спільного фото, він диктує справжній порядок денний. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
І б’є саме по тому, чого альянсу бракує. Баллістичні ракети порожній склад ППО не зупиняє: під час попереднього масованого удару, одного з найбільших за весь час війни, частка балістичних ракет була аномально високою, а перехоплення – низьким. Тоді ж Зеленський назвав протиповітряну оборону “одним з ключових підсумків” Анкари та кинув союзникам: “Якщо НАТО ще щось означає…”.
А вдалині від цього диму Анкара відкриває свою вітрину. Білборди “Спільне майбутнє у солідарності”, “десятки мільярдів доларів” нових оборонних контрактів, церемонія масового підписання першого дня та спільне фото 32 лідерів біля Бештепе, палацу Ердогана на понад тисячу кімнат, який він збудував як резиденцію власної влади.
Туреччина вперше за понад два десятиліття виступає господаркою саміту, а тому презентує це як власну коронацію.
Якщо для вас важливі оперативні новини Додайте 24 Канал до обраного в Google Додати
Блиск вітрини справжній. Господар демонструє зрілу оборонну промисловість, як-от Baykar, Aselsan, TAI, Roketsan, та образ “хаб-держави”, без якої, мовляв, європейська безпека не обійдеться. НАТО підраховує “трильйон Трампа”: за даними Рютте, від часу першого терміну Трампа союзники збільшили оборонні видатки на трильйон доларів, а Європа та Канада минулого року додали 20%.
Підсумкова “Анкарська декларація” вже узгоджена на рівні послів, підтверджує “залізобетонну” статтю 5, називає Росію “довгостроковою загрозою” та фіксує 70 мільярдів євро допомоги Україні на 2026 рік і “принаймні такий самий рівень” на 2027 рік. На папері це вражає.
Істерика як частина шоу
Але за блиском вітрини ховається постійний тріск. Напередодні саміту Трамп знову назвав відносини зі США “смішними” та односторонніми і дорікнув союзникам, що вони “не були поруч” під час іранської війни. Ще в травні Вашингтон попередив, що навіть у воєнний час виводить з моделі сил для Європи бомбардувальники, винищувачі та кораблі.
Ще різкіше висловився його міністр оборони. У червні в Брюсселі Піт Хеґсет назвав НАТО “паперовим тигром” і “вулицею з одностороннім рухом”, дорікнув союзникам за відмову пустити США на бази для дій проти Ірану і пригрозив урізати внески. А потім, оголосивши про піврічний перегляд присутності військ США в Європі, він вийшов із зали раніше і залишив Рютте гасити пожежу в залі, який мовчки слухав.
За цим стоїть зміна лексики, яка важливіша за тон. Багато років Вашингтон вимагав “розподілу тягаря”, а тепер говорить про “перекладання тягаря”. Європа має сама нести відповідальність за конвенційну оборону континенту. Цей тренд ширший за Трампа і переживе його.
Тріщина проступає навіть у дрібницях. На саміті, який має демонструвати єдність, Чехія приїде розколотою: уряд Бабіша спробував не допустити до делегації президента Павела, колишнього голову Військового комітету НАТО, але той відстояв свою участь через Конституційний суд і летить до Анкари окремим літаком, окремо від прем’єра.
Це не робить декларацію порожньою. Стаття 5 підтверджена, 70 мільярдів євро – реальні гроші, зростання видатків Європи – справжнє. Але вітрина заповнена не тим, що потрібне Києву просто зараз: Європа торгується за формулу на роки.
Порожній склад
Ось де проходить справжній водорозділ. П’ятивідсоткова мета (3,5% на ядро оборони плюс 1,5% на суміжні галузі) дозріє тільки до 2035 року. Контракти, підписані в Анкарі, постачатимуться роками. А головний дефіцит – перехоплювачі ППО – загострила сама іранська війна: вона спустошила склади настільки, що Вашингтон непокоїться за власні запаси, а запаси союзників виснажені до краю.
Саме тому Київ їде до Анкари не за декларацією, а з прямим проханням надати засоби протиповітряної оборони після чергових обстрілів. 70 мільярдів євро – це рядок у бюджеті, а не ракета в пусковій установці.
За два тижні до саміту Трамп, попри опір Конгресу, протягнув продаж Туреччині двигунів GE F110 на понад 700 мільйонів доларів – близько 80 двигунів для винищувача KAAN – та пообіцяв Ердогану “зробити щось, що його дуже порадує”.
Але головний приз – повернення до програми F-35 – залишився заблокованим: поки в Туреччині стоять російські С-400, закон США це забороняє. Тобто Анкара поїде з двигунами, а не з літаком. Транзакційний підхід у чистому вигляді.
Головне відбувається за зачиненими дверима
Декларацію ухвалять без сюрпризів, і на папері це плюс. Але питання про вступ України до НАТО в Анкарі, схоже, не порушить навіть сама Україна. Обіцянки щодо членства більше не звучать. Київ приїхав за перехоплювачем, а не за декларацією.
Вирішиться все не на папері, а за зачиненими дверима. На полях саміту Трамп проведе окрему зустріч із Зеленським, і вона здатна переважити будь-який пункт комюніке. Почерк той самий, що й в іранському меморандумі: спочатку угода, суть потім. А Києву потрібно не це, а конкретне: перехоплювачі Patriot за європейські гроші, ліцензія на їхнє власне виробництво і, піднявши ставку до максимуму, хоча б Tomahawk – той єдиний козир, якого Кремль відкрито боїться.
Якщо дадуть, от і буде справжній підсумок Анкари. Якщо ні, найгучніші декларації залишаться словами, а білборди “Спільне майбутнє” за два дні вирушать на звалище. І над Києвом висітиме те саме питання: чи встигне заповнитися склад, поки не настане зима.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може її не поділяти.
Источник: www.24tv.ua