Автор публикации
Константин Машовец
Багато ЗМІ в Україні написали, що під Кринки загинув білоруський офіцер, старший лейтенант Лазарєв. Я був приголомшений і почав розбиратися.
Білорусь був російським офіцером
Виявляється, “білоруський офіцер” насправді банальний найманець, громадянин Білорусі, який закінчив армійську службу в лавах тамтешнього війська ще 2004 року на посаді командира взводу. Потім він просто завербувався до російської армії.
Так, він справді завербувався до лав збройних сил Росії – до 328-го десантно-штурмового полку 104-ї десантно-штурмової дивізії – підписавши відповідний контракт. Ну і вбили його під Крінка, але вже у статусі російського старшого лейтенанта з білоруським громадянством, а не “білоруським офіцером”. Це ж зовсім різні речі.
Проте деякі журналісти вже встигли зробити його чинним білоруським офіцером. Він справді був ним, але виключно до літа 2004 року, про що його військовий квиток має відповідні записи. Відчуйте різницю.
Дехто навіть вирішив, що самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко нібито послав до нас своїх “іхтамнетів”, не заглиблюючись у сенс особливостей та порядку проходження військової служби в Росії та Білорусі. Там же чітко зняті сторінки із записами, чим і коли було призвано загиблого, міститься навіть його послужний список, а також – ким і коли видано військовий квиток. Там усе це досить докладно розписано.
Який білоруський “ихтамнет” (який апріорі має діяти потаємно і в таємниці) буде тягати з собою всю цю купу документів, що стосуються саме білоруського етапу його служби? Так діятиме лише офіційно оформлений російський військовий, який має “легальні підстави” перебувати в цій місцевості в лавах офіційного саме російського військового формування, котрій білоруські документи мають вже вторинне значення.
Служити у російській армії було особисте рішення Лазарєва
Із цього стають цілком зрозумілими кілька очевидних речей.
1. Старший лейтенант Лазарєв, коли проходив службу у збройних силах Білорусі, був, скажімо, не дуже успішним офіцером. У його послужному списку є цілком зрозумілий “зигзаг” – курсант, командир взводу, командир роті, а потім живучи перед звільненням, і знову – командир взводу, а потім звільнення…
Очевидно, у мосьє Лазарєва перед звільненням щось “не задалося” по службі. Він був ротний, а потім – бац і вже знову взводний, щось пішло не так.
2. Наведені проїзні квитки (в Ульяновськ, який є місцем дислокації 31-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка стала базовою для формування 104-ї ДШД) та закордонний паспорт громадянина Білорусі, а також час видачі самого військового квитка свідчать про те, що моє Причому саме як іноземний громадянин, який виявив бажання служити у російській армії (інакше, йому не потрібен був би закордонний паспорт). Тобто це його особисте рішення.
3. Судячи з прикладеного погону в російському війську з ним не лише підписали офіційний контракт, а й зробили тим самим “старшим лейтенантом”, яким він, очевидно, звільнявся з білоруського війська.
Якщо ви профі у своїй справі та хочете, щоб ваша колонка з’явилася на нашому сайті – напишіть нам на пошту [email protected]