Політика освистали майже всю його промову біля Чеського радіо.
У столиці Чехії офіційна церемонія до 58-ї річниці вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини перетворилася на гучну політичну акцію. Спікера Палати депутатів Чехії Томіо Окамуру практично протягом усього виступу супроводжували свистом і вигуками «Ганьба!». Невдоволення присутні висловлювали й під час промов інших представників влади. Про це повідомляють чеські ЗМІ.
Церемонія відбулася 21 серпня біля будівлі Чеського радіо на Виноградській вулиці у Празі — одного із символічних місць спротиву радянському вторгненню в серпні 1968 року.
Участь у заході взяли президент Чехії Петр Павел, голова Сенату Мілош Вистрчил, спікер нижньої палати парламенту Томіо Окамура та віцепрем’єрка, міністерка фінансів Алена Шиллерова. Прем’єр Андрей Бабіш на церемонію не прийшов — його відсутність пояснили поїздкою до Південночеського краю.
Найгучніше присутні реагували на виступ лідера SPD Томіо Окамури.
У короткій промові спікер парламенту говорив про необхідність шанувати правду та демократію. Однак його слова практично безперервно заглушали свист і вигуки «Hanba!» — «Ганьба!».
Не менш емоційно натовп зустрів Алену Шиллерову, яка виступала від імені уряду. Коли міністерка заговорила про Франтішека Крігеля — єдиного з чехословацьких політиків, який у 1968 році відмовився підписати в Москві так звані Московські протоколи — з натовпу почали кричати, що вона не має права згадувати його ім’я.
Шиллерова також говорила про цивільних жертв окупації та згадала 25-річну студентку Марію Хароушкову, яка стала однією із жертв вторгнення.
Без протестів не обійшовся навіть виступ президента Петра Павела.
Після покладання вінків та промови генерального директора Чеського радіо Рене Заворала президенту довелося кілька десятків секунд чекати, перш ніж почати виступ: із задніх рядів лунав свист. Водночас інша частина присутніх відповіла оплесками та скандуванням на підтримку глави держави, поступово заглушивши протестувальників.
У своїй промові Павел провів паралель між подіями 1968 року та нинішніми суперечками навколо незалежності суспільних медіа.
Президент нагадав, що Чехословацьке радіо відіграло ключову роль в інформуванні населення про вторгнення радянських військ. Сьогодні, за його словами, Чеське радіо та Чеське телебачення також залишаються важливою частиною медіапростору країни — від новин і журналістських розслідувань до освіти та культури.
Павел застеріг, що суспільні медіа знову стикаються з тиском на їхню свободу та незалежність. Цей тиск, зазначив президент, значно менш очевидний, ніж озброєні російськомовні солдати у 1968 році, однак незалежні медіа залишаються одним зі стовпів демократії.
«Вони з нами — будьмо з ними», — сказав Павел, перефразувавши відомий заклик працівників радіо часів вторгнення: «Ми з вами, будьте з нами».
На заході були присутні десятки людей, багато з яких прийшли з плакатами на підтримку незалежності Чеського радіо та Чеського телебачення.
Причиною стала ініціатива уряду Андрея Бабіша змінити систему фінансування суспільних медіа та перевести її на державний бюджет. Відповідний законопроєкт уряд схвалив у середині червня.
За запропонованою моделлю Чеське радіо та Чеське телебачення отримуватимуть приблизно на 15% менше коштів, ніж мають після торішнього підвищення абонентської плати.
Самі суспільні мовники виступають проти реформи. У червні їхні працівники провели одноденний попереджувальний страйк, а опозиція пообіцяла блокувати розгляд законопроєкту в парламенті.
У ніч проти 21 серпня 1968 року війська п’яти країн Варшавського договору на чолі з Радянським Союзом вторглися до Чехословаччини, щоб придушити реформи «Празької весни».
Одним із центрів спротиву стала саме будівля Чехословацького радіо. Люди намагалися захистити мовника та не дозволити окупаційним військам припинити передачу інформації.
Чехословацьких керівників після вторгнення вивезли до Москви, де їх змусили підписати Московські протоколи, які фактично легітимізували присутність радянських військ та відкрили шлях до згортання реформ і політичних репресій.
Єдиним членом чехословацької делегації, який відмовився поставити під документом свій підпис, був Франтішек Крігель.