Костянтин Довгань
- 1 Нова логіка війни
- 2 Погрози Путіна НАТО, ескалація та пошуки виходу з глухого кута
- 3 Західна допомога, ракети та співпраця у виробництві
- 4 США, Зеленський та зміна підходу Трампа
- 5 Велика Британія, новий прем’єр та технології радіоелектронної боротьби
- 1 Нова логіка війни
- 2 Погрози Путіна НАТО, ескалація та пошуки виходу з глухого кута
- 3 Західна допомога, ракети та співпраця у виробництві
- 4 США, Зеленський та зміна підходу Трампа
- 5 Велика Британія, новий прем’єр та технології радіоелектронної боротьби
Колишній віце-маршал Королівських ВПС Великої Британії, військовий аналітик SKY News та BBC Шон Белл дав інтерв’ю 24 Каналу.
У бесіді з журналістом нашого видання Даніелем Ткі експерт дав оцінку нинішній війні та проаналізував можливі сценарії завершення бойових дій, вказавши на ризики провокацій з боку Росії.
На думку Шона Белла, Росія може шукати вихід із війни через ескалацію або навіть провокацію проти НАТО, адже російський лідер Путін опинився у глухому куті.
Пан Белл відзначив нові формати військово-промислової співпраці України із Заходом, прокоментував поточний етап відносин Володимира Зеленського з Дональдом Трампом, позицію нового британського уряду та перспективи передачі Україні технологій для ППО, РЕБ та ракетних програм.
“24 Канал” публікує текстову версію інтерв’ю Шона Белла та його переклад українською мовою.
Нова логіка війни
Як ви загалом оцінюєте ситуацію на війні зараз? Відколи ми записували попередній подкаст у березні 2026 року, багато що змінилося. Україна перехопила ініціативу на полі бою. Як ви це оцінюєте?
Я вважаю, що в цьому питанні потрібно бути дуже обережними з висновками. Я не бачу, щоб ініціатива на полі бою перейшла до іншої сторони. Це потрібно розуміти.
Проте зараз війна розділилася на дві окремі складові. Перша – це війна на виснаження на Донбасі.
Росіяни кидають величезні сили на Костянтинівку і поступово просуваються вперед. Україна ж намагається зробити кожен крок цього просування максимально болісним для них.
Коли я говорю, що ми рухаємося до угоди, це не означає, що вона буде укладена найближчими днями, тижнями чи місяцями. Але Росія, безумовно, зазнає все більшого тиску останні місяці.
У першій половині року вона втрачала більше військових, ніж могла набрати до армії. Росіяни також втрачали території швидше, ніж встигали захоплювати нові.
Водночас не слід забувати, що Росія окупувала близько двадцяти відсотків території України. Її головною метою залишаються міста-фортеці на Донбасі, і заради цього російське командування готове перекидати війська з інших напрямків, послаблюючи там свої позиції.
Мене турбує те, що Путін не захоче просто відступити. Він не захоче втрачати обличчя. Тому зараз багато говорять про те, чи не спробує він у тій чи іншій формі спровокувати протистояння з НАТО, адже це дозволило б змусити світових лідерів сісти з ним за стіл переговорів і подати ситуацію так, ніби він вистояв у протистоянні не лише з Україною, а й з усім альянсом.
Але є й позитивні сигнали, на яких нам потрібно зосередитися. Зокрема, схоже, що президент Зеленський знаходить дедалі більше спільного з президентом Трампом, а це надзвичайно важливо.
Інтерв’ю з Шоном Беллом – дивіться відео:
Погрози Путіна НАТО, ескалація та пошуки виходу з глухого кута
Ви згадали про можливу російську атаку на НАТО, за допомогою якої Москва могла б змусити альянс сісти за стіл переговорів. Чи не здається вам такий сценарій нереалістичним? Чи може Путін дозволити собі відкрити ще один фронт?
Я не маю на увазі, що Путін почне війну з НАТО. Він може організувати провокацію під чужим прапором, щоб виправдати введення військ на територію однієї з країн альянсу.
Сила НАТО сьогодні побудована на гарантіях п’ятої статті. Основний принцип альянсу полягає в тому, що напад на одного його члена вважається нападом на всіх.
Але чи прийдуть США на допомогу НАТО, якщо Росія скоїть напад на одну з країн Балтії? Я вважаю це малоймовірним, але для решти членів альянсу це стало б серйозним потрясінням.
Путіну знадобиться вихід із цієї війни. Досі він досить успішно прикривав реальність погрозами. Я не вважаю, що НАТО загрожує напад, проте нам потрібно обережно підійти до того, як допомогти Путіну вийти з цієї війни, адже зараз він опинився у глухому куті.
Ймовірно, це один із найгірших можливих сценаріїв.
Водночас є інформація, що російські прихильники жорсткої лінії нібито закликають Путіна саме до ескалації. Вони пропонують убити президента Зеленського, завдати ударів по центрах прийняття рішень у Києві або навіть застосувати ядерну зброю. Наскільки ймовірні такі сценарії?
Така небезпека дійсно існує.
Україна навряд чи зможе здобути перемогу в цій війні у звичайному розумінні. Коли я приїжджав до України, ми з вами обговорювали, як могла б виглядати перемога. На початку війни йшлося про повне вигнання Росії з усієї української території. Я не думаю, що найближчим часом це реально, тому метою має бути збереження тієї частини країни, яка залишається суверенною Україною, а це близько восьмидесяти відсотків її території.
Вона повинна зберегти свою державність, безпеку, свободу, культуру та мову. Подібна ситуація свого часу склалася у Фінляндії під час Зимової війни.
Вирішувати це мають не я, а українці. Але ця війна триває вже дуже довго. Тепер, коли Путін опинився у складному становищі, нам потрібно шукати можливості для того, щоб запропонувати йому шлях до завершення війни. Інакше Росія й надалі продовжуватиме цю війну.
Яким міг би бути такий вихід? Припинення вогню за поточною лінією фронту без мирної угоди?
Я не знаю. Складно уявити, що Путін погодиться вивести війська з будь-якої території.
Водночас українцям доведеться провести дуже складну дискусію щодо того, який результат можна було б вважати прийнятним.
Коли я приходжу на Майдан, то не можу стримати сліз. Неможливо залишатися байдужим, коли бачиш усі ці прапори і усвідомлюєш, скільки людей загинуло. Українці заплатили неймовірну ціну, щоб опинитися на нинішньому етапі.
Однак зараз уже відчувається втома від війни і розуміння того, що її потрібно завершувати. Виникає питання: яким буде це завершення? На які жертви доведеться піти Україні, і чи переважать потенційні вигоди супутні ризики?
Тут важливу роль можуть відіграти НАТО та коаліція охочих. Про це вже багато говорили, але рішення – за Україною.
Західна допомога, ракети та співпраця у виробництві
Чи вважаєте ви, що коаліція охочих зможе допомогти Україні, не вступаючи у війну, а лише виступаючи гарантом успішного завершення конфлікту?
Загалом ми вже бачимо, як Захід може допомагати Україні. На початку війни їй передали далекобійні ракети, танки, а потім і винищувачі. Однак найбільше Україна потребувала зброї для далекобійних ударів і засобів протиповітряної оборони.
Західним країнам дуже складно постачати їх у великій кількості, оскільки необхідних запасів просто немає. Навіть якщо збільшити виробництво, на це піде чимало часу.
З іншого боку, Захід може постачати Україні головки самонаведення, бойові частини, ракетні двигуни та електронні системи для ракет дальньої дії, а Україна самостійно збиратиме готові вироби. Це заощадить роки та величезні кошти на льотні випробування та сертифікацію безпеки.
Ми можемо масово виробляти компоненти та допомагати Україні збирати ракети.
Крім того, оборонно-промислова база України є дуже ефективною у масовому виробництві зброї, а Росія не надто успішна у впровадженні інновацій. Україна продемонструвала виняткову здатність швидко створювати та застосовувати нові рішення. На мій погляд, саме це протягом останнього року забезпечувало їй перевагу.
Ви згадали українські ракети “Фламінго” та “Нептун”, а також десятки дронів, які виробляються щодня. Іноді Україна здатна запускати по російських цілях від семи до десяти тисяч дронів на день. Наскільки це важливо? Чи зможе Росія вирішити цю проблему за допомогою засобів протиповітряної оборони? Створюється враження, що її системи настільки перевантажені, що вже не здатні перехоплювати достатню кількість українських безпілотників.
Насправді ситуація трохи складніша. Не варто забувати, що спочатку Росія закуповувала “Шахеди” в Ірану, а потім розробила свою версію. Росіяни навіть встановили на неї невеликий реактивний двигун. Вони можуть адаптуватися та масово виробляти таку техніку.
Проблема Росії полягає в тому, що щойно противник адаптується, їй потрібен великий час, щоб створити нову модифікацію. Україна ефективно організувала цей процес на передовій.
Частково такий підхід запровадив Федоров. Він заохочував систему, за якою промисловість працює на потреби фронту, а підрозділи можуть отримувати необхідну техніку за спеціальні бали. Якщо на передовій виникала якась проблема, то тієї ж ночі виробники починали шукати спосіб її вирішити.
Завдяки цьому Україна досягла величезних успіхів. У Росії нічого подібного немає. Російські солдати просто виконують накази. Будь-яке питання дуже довго доходить до керівництва. Вони не здатні діяти так швидко, тому на тактичному рівні Україна отримала перевагу.
Крім того, Росії бракує засобів ППО, щоб захистити навіть російський аналог Amazon – Wildberries. Знищено її логістичну інфраструктуру на суму два мільярди двісті мільйонів доларів. Росія не здатна захистити такі об’єкти, тому війна все більше проникає на російську територію.
Самі по собі ці удари не покладуть край війні, але поступово підштовхуватимуть Путіна до більш активного пошуку виходу із ситуації.
США, Зеленський та зміна підходу Трампа
Президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом Трампом у Білому домі. Це була продуктивна зустріч. Крім того, вони зустрічалися в Анкарі. Я висвітлював цю подію просто на місці та чув їхні вступні заяви. Президент Трамп був налаштований щодо президента Зеленського дуже позитивно та дружньо. Можливо, після цих зустрічей між двома лідерами навіть зав’язалися дружні стосунки. Чи бачите ви зміни у ставленні Трампа до України?
Перш за все, президент Трамп змінює свою риторику ледь не щоранку, тому зрозуміти, у що саме він вірить, досить складно.
Будьмо чесними. Президент Трамп ніколи не був одним із головних прихильників України. Він вважає цю війну європейською проблемою.
Однак президент Зеленський дуже вміло скористався нинішньою ситуацією. Як відомо, Трамп намагається знайти вихід із війни з Іраном. Він почав її 28 лютого і заявив, що вона триватиме від чотирьох до шести тижнів. Однак зараз уже сто п’ятдесят другий день війни, і вона лише розширюється. Трампу потрібен вихід.
Зеленський дуже чітко підкреслює в бесідах з ним, що Росія постачає Ірану зброю. Між Росією та Іраном діє угода про військове співробітництво. Москва також надає Тегерану супутникові знімки та розвідувальні дані.
Як військовий я аналізую дії Ірану і бачу, що він здатен завдавати точних ударів по американських військових базах на Близькому Сході та добре захищених стратегічних об’єктах. Здавалося б, такий рівень точності перевищує власні можливості Ірану, але завдяки російській допомозі він зміг цього досягти.
Тому Зеленський може переконувати Трампа, що його справжній ворог – Росія, адже вона ускладнює ситуацію в Ірані. Отже, США слід зосередитися на Росії і водночас допомогти Україні. Тому, на мій погляд, не дивно, що зараз Трамп демонструє більшу готовність підтримувати Зеленського, адже у них з’явився спільний ворог – Росія.
Сполучені Штати надали Україні ліцензії на виробництво ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Але коли це виробництво реально може розпочатися? Йдеться про місяці чи роки?
Перш за все, я не думаю, що рішення дозволити Україні самостійно виробляти такі ракети було випадковим. Воно безпосередньо пов’язане з війною проти Ірану, адже Сполучені Штати витрачають там значний запас ракет для систем Patriot, Aegis і THAAD.
Такі засоби не виробляються у великих кількостях, але зараз їх використовують майже щодня для перехоплення іранських балістичних ракет. Тому у Сполучених Штатів просто немає достатньої кількості ракет, щоб постачати їх Україні.
Тому одним із способів вирішити проблему стало надання Україні дозволу на власне виробництво. Головна складність полягає у передачі необхідних технологій. Ці ракети надзвичайно складні і складаються з сотень, а можливо, і тисяч різних компонентів.
Україна не зможе виробляти всі деталі самостійно, тому, ймовірно, йтиметься скоріше про збірку ракет з готових компонентів, а не про повний виробничий цикл. Більшість фахівців вважають, що окремим компаніям знадобиться щонайменше рік, щоб наростити випуск деталей для Patriot.
Таким чином, це не короткострокове рішення, але воно є частиною ширших зусиль Європи з надання допомоги Україні та оцінки її спроможності самостійно виробляти озброєння. І, ймовірно, так Україна отримає необхідні ракети швидше, ніж якщо чекатиме, доки Захід наростить виробництво до потрібного рівня.
Велика Британія, новий прем’єр та технології радіоелектронної боротьби
Зараз ми знаходимося в самому центрі Лондона, поруч із Букінгемським палацом. У Великій Британії новий прем’єр-міністр Енді Бернем. Нещодавно він зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським. Це була ще одна конструктивна зустріч. Прем’єр-міністр Бернем заявив, що вони знайшли спільну мову і що їхня перша особиста розмова пройшла конструктивно. Як ви оцінюєте цю зустріч? Чи готовий новий британський прем’єр-міністр продовжувати політику свого попередника щодо України та позиціонувати себе як світового лідера у її підтримці?
Я вважаю, що Енді Бернем продовжить підтримувати Україну, тому що британське суспільство загалом вважає таку підтримку необхідною. Звісно, завжди знайдуться люди, які дотримуються іншої думки. Однак більшість громадян нашої країни переконані, що ми повинні робити все можливе для України. Тому я впевнений, що за Бернема ця політика збережеться.
Щодо ролі світового лідера, то одне з головних зауважень на адресу Стармера полягало в тому, що він занадто багато подорожував і часто перебував за межами країни. Велика Британія має чимало серйозних проблем. У нас величезний державний борг. Національна служба охорони здоров’я ледве тримається на плаву. Соціальні витрати вийшли з-під контролю. Ми намагаємося збільшити фінансування оборони, але досі не досягли рівня витрат, які зобов’язалися забезпечити в рамках НАТО.
Крім того, ми модернізуємо підводні човни та ракети, що становлять нашу систему ядерного стримування. Все це потребує грошей. Тому я вважаю, що Бернем більше зосереджуватиметься на внутрішніх проблемах країни, ніж на міжнародній політиці. Єдиним винятком, ймовірно, стане Україна. Я переконаний, що він залишиться надійним прихильником вашої країни.
Прем’єр-міністр Бернем також оголосив про рішення передати Україні права інтелектуальної власності, необхідні для виробництва спеціальних британських систем радіоелектронного придушення. Про які саме системи йдеться і що означає це рішення?
Коли я служив військовим пілотом, головні секрети вже полягали не в обладнанні чи самому літаку, а в програмному забезпеченні. Наприклад, мій літак вразливий, щойно його виявляє ворожий радар. Але якщо я можу заглушити цей радар або створити для нього хибну картину, щоб він думав, що я перебуваю в одному місці, хоча насправді я в іншому, це дає мені перевагу.
Існує безліч складних методів, що дозволяють це робити. Під час Холодної війни ми майже щодня розробляли нові технології такого роду.
Наскільки я розумію, британський уряд виходить з того, що Україні потрібні системи придушення не тільки російських радарів, а й ракетних комплексів і дронів. А Велика Британія має чимало технологій, здатних у цьому допомогти.
Основна небезпека полягає в тому, що в разі потрапляння такого обладнання в руки росіян ми втратимо свою перевагу на полі бою, а Росія робитиме все можливе, щоб заволодіти цими системами. Тому нам потрібно діяти дуже обережно.
Технології є асиметричною перевагою Заходу на полі бою. Ми розраховуємо, що саме завдяки їм зможемо перевершити Росію. Якщо росіяни зрозуміють принцип роботи цих технологій, розроблять засоби протидії, це створить небезпеку і для нашої країни. Тому це дуже великий крок.
Чи означає це, що Велика Британія розкриє Україні всі свої секрети?
Ні, але це реальний спосіб допомогти вам. Україна також допомагає іншим країнам.
Ви здобуваєте унікальний досвід ведення війни з використанням дронів. Цей досвід необхідно вивчати всій Європі, тому спільне розуміння цих технологій та обмін досвідом матимуть вирішальне значення.
У майбутньому це принесе Україні користь, коли “Коаліція охочих” братиме участь у мирному процесі.
І останнє запитання стосується спільних виробничих проєктів Великої Британії та України. Зокрема, йдеться про проєкт Night Fall, який передбачає спільну розробку балістичної ракети. Велика Британія також планує розробити власну крилату ракету малої дальності. Чи зможуть ці проєкти допомогти Україні найближчим часом? Які приблизні терміни їх реалізації та яка нинішня стратегія?
Перш за все, потрібно розуміти різницю між крилатими та балістичними ракетами.
Крилата ракета летить в атмосфері, зазвичай зі швидкістю близько чотирьохсот-п’ятисот миль на годину, і здатна ухилятися від виявлення. Такі ракети складно збивати.
Велика Британія вже має кілька зразків подібної зброї. Зокрема, ми передали Україні ракети Storm Shadow, а зараз розробляємо їх наступника. І, наскільки мені відомо, ми також намагаємося допомогти Україні створювати та виробляти власні версії таких ракет. На мій погляд, це цілком реально зробити найближчим часом.
З балістичними ракетами ситуація інша. Вони залишають атмосферу, виходять у космос, а потім летять до цілі. Їх дуже складно створювати та наводити. Для цього потрібні спеціальні технології. І, наскільки мені відомо, Велика Британія не має особливого досвіду у цій сфері.
Ми практично не розробляємо балістичні ракети, тим більше для експорту, тому Велика Британія зможе передати Україні окремі технології. Однак я не впевнений, що ми є провідними фахівцями у цій галузі.
А крилаті ракети можуть стати ефективним способом збільшити український арсенал.
Ви згадали про ракети “Фламінго”. Якщо чесно, вони виглядають дещо старомодно і не відрізняються високою малопомітністю. Це чудовий продукт, але для досягнення результату знадобиться багато ракет.
Наступне покоління “Сторм Шэдоу” матиме кращу малопомітність, тому їх буде складніше збивати. Відповідно, їх не знадобиться так багато, адже більша кількість зможе прорватися до цілей.
Тому співпраця вигідна і Україні, і Великій Британії, допомагаючи обом країнам поповнювати запаси озброєння в рамках спільних проєктів.
Україна, можливо, вже перебуває на початковому етапі створення компанією Fire Point власної балістичної ракети.
Так. Перевага України в тому, що на вас не поширюються такі жорсткі обмеження, які діють у нас.
Випробовувати балістичну ракету дуже складно, адже вона долає величезну відстань і виходить у космос. Якщо щось піде не так, потрібна велика зона безпеки.
В Україні через війну ви змушені більше зосереджуватися на ефективності, тому, можливо, ми зможемо поділитися з вами окремими технологіями, а ви швидше інтегруєте їх у ракетну систему, ніж це вдалося б зробити нам. Така співпраця має бути взаємовигідною.
Це інтерв’ю було скорочено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.
Источник: www.24tv.ua