Андрій Штангрет Оксана Харківська Основні тезиси
- 1 Щодо позики на 90 мільярдів для Києва
- 2 У порядку денному Європарламенту тепер не лише Україна
- 3 Чи можливе загострення між Європою та США через Гренландію
- 4 Чи стане 2026 рік поворотним у війні?
- 5 Чи готується Європа до війни з Росією?
- 6 Коли Україна вступить до ЄС?
- 1 Щодо позики на 90 мільярдів для Києва
- 2 У порядку денному Європарламенту тепер не лише Україна
- 3 Чи можливе загострення між Європою та США через Гренландію
- 4 Чи стане 2026 рік поворотним у війні?
- 5 Чи готується Європа до війни з Росією?
- 6 Коли Україна вступить до ЄС?
На тлі загрози від Росії, Європа продовжує зміцнювати власні оборонні здатності та підтримувати Україну, адже іншого виходу не існує. Втім, всередині ЄС ще є держави, які очікують, що все зроблять за них. Водночас, відносини Європи зі Сполученими Штатами стають напруженішими через Гренландію, тому питання України у 2026 році не є єдиним у порядку денному Європарламенту, хоча там і усвідомлюють його важливість.
Депутат Європейського парламенту від Литви Пятрас Ауштрявічюс в розмові з 24 Каналом розповів про загострення між Європою та США, чи стане 2026 рік переломним у війні та коли Україна зможе приєднатися до ЄС. Більше інформації – читайте далі в статті.
Щодо позики на 90 мільярдів для Києва
14 січня Європейська комісія оприлюднила пакет законодавчих ініціатив, щоб Україна цього та наступного року мала можливість отримати вже схвалену позику на 90 мільярдів євро. Ви впевнені, що допомога Україні на такому рівні триватиме й надалі?
Я вважаю, що у нас немає іншого вибору, окрім як підтримувати Україну в повному розумінні цього слова. Якщо Європа відмовиться від своїх слів та зобов’язань допомогти державі, яка зараз перебуває під агресією з боку Росії, то втратить своє обличчя, свої цінності та просто загубиться в лабіринтах геополітичних ігор. Щиро сподіваюся, що збережеться не лише політична та гуманітарна підтримка України, а й фінансово-військова.
Значна частина необхідної допомоги на 2026 та навіть 2027 рік вже, по суті, передбачена, оскільки є політичне рішення оформити її як позику на 90 мільярдів євро. Незабаром ми розпочинаємо обговорення цього питання в Європарламенті, і основні фракції погодилися на прискорену процедуру, тому що тут не можна зволікати та обмежуватися лише дебатами.
Україні потрібні кошти для боротьби, підтримки населення та економіки. Сподіваюся, що рішення в Європарламенті буде ухвалено. Великих перешкод я не бачу, питання лише в тому, скільки голосів буде “за”, але очікую переконливу більшість. Після цього, за всіма затвердженими процедурами, Єврокомісія зможе надавати фінансову допомогу Україні.
Повне інтерв’ю депутата Європарламенту: дивіться відео
У порядку денному Європарламенту тепер не лише Україна
Які зараз головні пріоритети та чим сьогодні живе Європарламент?
2026 рік розпочався настільки бурхливо, що важко було передбачити таку динаміку міжнародної політики. Поряд з Україною ми маємо тему Гренландії, і мені здається, що це питання зараз досягає піку. Я навіть очікую скоріше негативного розвитку подій у цьому напрямку.
Також є венесуельська криза, іранська криза. Якщо у 2024 – 2025 роках одним із ключових зовнішніх питань для Європи була Україна, то тепер у порядку денному з’явилося більше різних тем. Деякі з них менше нас стосуються, але є й такі, що зачіпають безпосередньо, наприклад Гренландія або найближчий до Європи Іран, який перебуває у партнерстві з Росією. Тому ці питання важливі не лише для нас, а й для України.
Слід розуміти, що коли пріоритетних тем стає так багато, вони неминуче починають конкурувати між собою за увагу та ресурси. Зберегти питання безпеки як першочергове, а воно безпосередньо пов’язане з ситуацією в Україні, вже вимагає додаткових зусиль. Це потребує концентрації на темі, уваги, часу. Я припускаю, що конкуренція за час і за увагу на початку 2026 року буде зростати.
Але я сподіваюся, що Україна все одно залишатиметься на вершині порядку денного. Тому що питання не лише в тому, як зупинити або призупинити російську агресію проти України. Це прямо пов’язано з європейською системою безпеки, з безпекою окремих країн Євросоюзу. Аргументи для цього є, але їх потрібно буде перетворювати на політичні рішення.
Чи можливе загострення між Європою та США через Гренландію
Якщо перейти до Гренландії. Трамп заявив про 10% мита з 1 лютого для ряду європейських країн. Також Financial Times писало, що Європа може розірвати економічні домовленості зі США, якщо ті спробують захопити Гренландію. Чи можливий сценарій, що зі США ніхто не захоче ні торгувати, ні співпрацювати, і вони віддаляться від Європи?
Будемо відвертими, відносини між Євросоюзом і США через політику адміністрації Трампа щодо Гренландії я б вже назвав глибокою кризою. Це дуже серйозна ситуація. Якщо дивитися ширше, то Європа була тим фактором, який допомагав корегувати в конструктивну сторону переговори між США та Україною, і частково впливав на рамки розмови про Росію. Саме слово “Європа” було важливим і для української сторони.
Якщо ці довірчі відносини з адміністрацією Трампа почнуть руйнуватися, це небезпечно. Я кажу саме про адміністрацію, не про США в цілому. Але заяви можуть перетворитися на реальні дії, політичні рішення, фінансові кроки та торговельні обмеження. Це може загнати дві найбільші економічні системи світу – Євросоюз і США – у глухий кут.
Якщо обірвуться традиційні торговельні, інвестиційні та інші зв’язки, це стане великим мінусом для обох сторін. Хто від цього виграє, так це ті, хто конкурує із Заходом і ненавидить його. І цей список очолює Росія та її союзники.
Це справді поганий сценарій. Вже наступного тижня це обговорюватимуть на сесії Європарламенту, і тон буде дуже критичний. Йдеться не лише про ставлення адміністрації Трампа до Данії через Гренландію, а й про те, що такі заяви можуть змінювати всю політичну систему в Європі.
Відверто кажучи, навіть радикально праві сили в Данії, які раніше підтримували MAGA і Трампа, тепер реагують різко. Вони вже говорять про те, що треба повністю блокувати та відмовлятися від будь-яких контактів зі США. Вони завжди займають радикальну позицію, але це показує ширший ефект.
Необережні, небезпечні, ревізіоністські висловлювання з боку адміністрації Трампа викликають по всій Європі гостру відповідь і політичні дискусії. Це цілком може перерости у велику кризу відносин. Я не знаю, з чим це можна порівняти з минулого, але схоже, що ми входимо в нову смугу взаємовідносин.
Чи може дійти до прямих бойових дій, чи все ж дипломатія залишиться пріоритетом для США та Європи?
Почну з жарту: я дуже сподіваюся, що короля Данії не викрадуть і не перевезуть до США, як це сталося з Мадуро (екс-президент Венесуели Ніколас Мадуро, – 24 Канал). І так само сподіваюся, що наші відносини не підуть таким шляхом і не дійдуть до настільки кризового стану. Все ж є політики, науковці та інші люди, які мають серйозні підходи та розуміють відповідальність.
Дуже сподіваюся, що з’явиться платформа, на якій ми зможемо сісти й домовитися. Тому що це, в цілому, дуже поганий приклад для світу і для всіх країн. Якщо почне домінувати принцип сили та безвідповідальні ініціативи, виникає питання, чого тоді чекати від країн, які й так будують політику саме на цьому. Насамперед йдеться про Росію. Тому я сподіваюся на розумний спосіб вирішення цієї кризи, хоча розумію, що це буде складно.
Раніше деякі могли думати, що Дональд Трамп просто насміхається або провокує. Але це серйозно, і навіть серйозніше, ніж багато хто припускав.
Чи стане 2026 рік поворотним у війні?
Чи можливий цього року відчутний прогрес у перемовинах про мир?
Знаєте, скажу відверто: переговорна тактика адміністрації Трампа провалилася. Він обіцяв зробити це за день, за два, за три, але по факту Росія водить його за ніс. І навіть після таких віражів та очевидних висновків все одно з’являються критичні заяви в бік України, ніби це Україна чогось не зробила.
Це дуже серйозно. Рік минув, можливо, він не зовсім втрачений, але всі ці затягування відбуваються за рахунок України та безпеки українців. А тепер ще й морози наклалися на наслідки бомбардувань з боку Росії. Це стало настільки звичним, що іноді здається: у Вашингтоні всі “гріхи” росіян вже ніби викуплені, а далі розмова зводиться до фінансових потоків. На мою думку, це дуже прикра ситуація і велика помилка.
Це нерозуміння, як вести переговори з такою агресивною стороною, як Росія. Якщо б йшлося про умовні “жарти”, можна було б тягнути час, шукати компроміс. Але тут все і так зрозуміло. Я бачу, що Європа та європейські політики зробили визначальні висновки щодо ситуації. Ілюзій немає.
Так, деякі можуть хотіти паралельно будувати з Росією якісь “особливі” відносини, але в цілому це не визначає європейську політику. Європа говорить одним голосом. І я сподіваюся, що цей голос буде звучати все голосніше і підтверджуватися діями.
Я не думаю, що у 2026 році переговори обов’язково швидко підуть вперед. Я не бачу принципових змін з боку Росії. Навпаки, вона грає в цій ситуації. Можливо, відбуваються окремі переговори між Москвою та Вашингтоном, про які ми знаємо не все. Тому важко чекати швидкого та правильного рішення. Ймовірно, буде рух хвилями: два кроки вперед, один назад, або навіть навпаки.
Водночас я сподіваюся, що 2026 рік може стати переломним. Але для цього адміністрація Трампа повинна не лише обіцяти, не говорити часом в порожнечу і не тиснути на партнерів, а взятися за справу серйозно.
Чи готується Європа до війни з Росією?
В Європі багато держав почали готуватися до можливої війни з Росією, адже Кремль погрожує європейським країнам, зокрема “Орішником”, яким він нібито може дістати до будь-якої столиці Європи. Як ви оцінюєте зсередини стан готовності армій європейських країн до можливої війни з Росією?
Потрібно порівнювати готовність Євросоюзу два роки тому з сьогоднішньою ситуацією, і зараз все набагато краще. Європа зробила принципові висновки. Не маю жодних підстав вважати, що думка про Росію, про Володимира Путіна може змінитися в найближчі місяці чи роки. Навпаки, думаю, Європа зробила правильний вибір на користь зміцнення обороноздатності та оборонної промисловості.
До речі, це рішення може мати певний вплив на трансатлантичні відносини, тому що сьогодні Європа платить за ту зброю, яку в основному купує у Сполучених Штатів і надає Україні. Але з цим можна жити, якщо це допомагає Україні, і є гарним військовим рішенням.
Проте в Євросоюзі є три категорії країн. У тих, що знаходяться більше на східному фланзі, процеси з перетворення оборонного бюджету йдуть дуже динамічно. Зокрема оборонний бюджет Литви вже збільшився на 5,4%. Це велике зростання, завдяки якому вона зможе купувати зброю і навіть допомагати Україні. Тому ці країни здійснюють дуже швидкі зміни. Вони не вірять словам, а вірять ділу і тій ситуації, що навкруги.
Також є країни, які роблять це повільніше через певні політичні аспекти. Однак все ж вони йдуть вперед. І є країни, які розслабилися і залишаються такими і сьогодні. Вони звикли жити в безпечному світі за рахунок інших, адже їм надається ця безпека. Я б закликав ці країни більше інвестувати, якщо не у свою безпеку, то хоча б у безпеку України, збільшивши свою допомогу Києву хоча б на 20%.
Це питання вже стало частиною стратегічного порядку денного Європейського союзу. Я бачу тільки шлях вперед, без всяких відхилень, послаблень чи відкладень. Сподіваюся, що цього року ми ще почуємо про нові ініціативи, конкретні справи та рішення у сфері безпеки та обороноздатності Європи і, зокрема України. Це дуже добрий меседж.
Водночас Росія не змінилася. Вона взагалі не здатна на зміни. Росія може заснути, але прокинутися з тими ж думками про провокації, захоплення, війну з сусідами або з іншими європейськими цивілізованими країнами. Тому що цивілізація не торкнулася Росії хоча б в сенсі мислення і розуміння історичної перспективи.
Тому у нас немає вибору, ми повинні йти тією дорогою, яку обрали. Дуже сподіваюся, що в Європі не відбудуться політичні зміни, які можуть призвести до переговорів з Росією. З нею можна розмовляти лише з позиції сили, адже вона розуміє тільки таку мову.
Коли Україна вступить до ЄС?
Як вважаєте, які перспективи має Україна на вступ до Європейського союзу? Раніше були прогнози щодо 2028 – 2030 років. Чи відповідають вони дійсності зараз? Також в ЄС розглядається скорочена процедура членства, однак без деяких прав для України.
Є відверта і чітка відповідь – прийнято політичне рішення про те, що Україна буде членом Євросоюзу. В якому саме році це відбудеться: 2028, 2029, 2030 чи 2031-му, це вже тактичне рішення. А стратегічне – вже прийнято. Це найважливіше, що могло статися.
Після 2004 року до ЄС вступили 10 країн. Потім членами Євросоюзу стали Болгарія, Румунія і Хорватія – це вже більш важливі етапи його розширення. Але новий етап розширення Євросоюзу буде не таким, як раніше. Напевно переговори будуть вестися трохи за іншою схемою, за іншими процедурами і навіть їх стратегія буде іншою. Існує бачення поступового членства в ЄС.
Спочатку приєднання до економічних структур, вихід на єдиний ринок Євросоюзу, що є найважливішим економічним фактором для майбутнього України. Це – можливість українським громадянам вільно працювати в Європі, інвестиції, фінансова і структурна допомога. А після цього – політичне залучення в ЄС. Йдеться про право голосу в Раді Європи або Європарламенті. Політичний процес може зайняти трохи більше часу.
Якщо вибирати стратегію вступу в ЄС, то я б порадив віддати перевагу найпрагматичнішій і тій, що швидше можна реалізувати. Чим швидше, тим краще, а деталі можна узгодити з часом. Однак я, як демократ і ліберал, переконаний, що розділення країн Євросоюзу на різні категорії неприйнятне. Держави, що вже є членами ЄС, повинні мати однакові права щодо голосування, висловлення своєї думки, фінансової підтримки тощо. А також щодо зобов’язань – це дуже важлива складова.
На сьогодні ще 10 країн хочуть вступити до Євросоюзу. Дві східноєвропейські – Україна і Молдова та західнобалканські, які мають власну переговорну історію – не обов’язково дуже позитивну. Деякі країни мають прогрес, деякі – регрес.
Також можуть з’явитися нові кандидати на вступ до ЄС. Наприклад, Вірменія, яка дивиться в сторону Європи, але ще не сказала своє чітке слово. Однак з геостратегічної точки зору Вірменія не має іншого виходу, як стати членом ЄС, і повинна зважитися на це. Дуже сподіваюся, що це рішення позитивно вплине на майбутнє цієї держави. Подивимося, як далі підуть справи.
Однак важливо розуміти, що це один із стратегічних пунктів на порядку денному в ЄС. Адже членство України в Євросоюзі або переговори з Україною будуть вирішальною справою. Тому що інші країни мають набагато менший вплив на безпеку та інші важливі питання.
Сьогодні достатньо політичної підтримки України в цих питаннях. Дуже сподіваюся, що це викличе надалі не зупинку, а прискорення інтеграційних процесів з гармонізації права з боку України, тому що це дуже важливо. Однак Євросоюз допоможе, тому що бачить в Україні майбутнього нового члена європейської сім’ї.
Після закінчення війни постане питання відбудови та відновлення України. Якою ви бачите роль Євросоюзу в цих процесах?
Впевнений, що все-таки економічне майбутнє України буде визначати Євросоюз. Особливо умови її участі в єдиному ринку ЄС. Звичайно, важливу роль для України відіграватимуть економічні, торговельні відносини зі Сполученими Штатами. Але їх не можна буде порівнювати з відносинами, які будуть існувати в України з Євросоюзом. Їх підказує і географія, і історія, і досвід.
Я бачу великий економічний, інвестиційний інтерес з боку Євросоюзу, підприємств виходити на ринок України і робити спільні проєкти. Куди підуть ці товари та послуги – побачимо. Але товари, виготовлені в Україні, повинні відповідати європейській якості і стандартам. Тоді буде вибір, куди продавати їх – в США, в Японію, чи залишити на європейському ринку. Тому майбутнє належить європейському вектору.
Має відбутися інтеграційне злиття України з європейським ринком. Звичайно, можливі перешкоди, тому що може виникнути конкуренція з деякими країнами. Це відбувається, але це минає і має вирішитися. В економіці на це впливають співвідношення ціни, якості і певна ситуація. Однак я впевнений, що європейці, маючи власний інтерес в Україні, будуть підтримувати її і перетворювати в зону виробництва і спільних інвестиційних проєктів.
Також гарантії з правових питань нададуть європейцям додаткові мотиви інвестувати в Україну. Також це вирішить багато ще не вирішених питань українських підприємців. Тому що з’явиться стабільність, орієнтація на європейські стандарти.
Припускаю, що Україна може бути дуже привабливою для міжнародних інвестицій з багатьох країн, зокрема США, Японії, але на європейських стандартах, європейській правовій системі, яка надає впевненість у майбутньому.
Тому проводимо переговори щодо вступу України до ЄС. Економічна частина завжди дуже важлива під час їх проведення. Можуть бути розбіжності щодо певних квот, але, сподіваюся, що це буде вирішено, адже розуміємо, що повинні враховувати свої стратегічні інтереси.
Читають зараз:Вісім країн НАТО виступили із заявою щодо Гренландії та митних загроз Трампа
Источник: www.24tv.ua