## Тезисна аналітика: Іранська загроза Україні та удари в Каспійському морі **Основні тези:** * Іран погрожував Україні у відповідь на удари по російських цілях у Каспійському морі, але зрештою відмовився від прямої атаки. * Україна наголосила на своєму праві захищатися від військової співпраці Ірану з Росією, а Іран перейшов до вимог розслідування інциденту та компенсації.

* **1. Каспій під ударом: чому Іран почав погрожувати Україні** * **2. Вирішили не ризикувати: чому іранський режим відмовився від атаки на Україну** * **3. Діятимуть від імені Росії: як Іран може посилити свою участь у війні проти України**
Донедавна Каспійське море було майже ідеальним тилом для Росії та Ірану. Це замкнута водойма, віддалена від українських кордонів. На одному узбережжі – Росія, на іншому – Іран, а між ними спокійно курсували торгові судна, перевозячи, зокрема, продукцію, що підпадає під санкції, та військові вантажі.
Російсько-іранську ідилію в березні 2026 року ненадовго перервали ВПС Ізраїлю, але незабаром усе відновилося. Здавалося б, що тут може піти не так? Але, як виявилося, – українські далекобійні дрони.
У своєму зверненні Володимир Зеленський повідомив про успішні удари в Каспійському морі. За словами президента України, серед цілей був російський бойовий корабель та судна, які використовувалися для перевезення військових вантажів, пов’язаних з Іраном.
Саме цей маршрут протягом останніх років став важливою лінією постачання між двома країнами, що перебувають під санкціями, але сьогодні дійшли і до нього.
24 Канал проаналізував, як Україні вдалося уразити військові цілі в Каспійському морі, як це обурило Іран і чому погрози Тегерана виглядають не лише лицемірними, а й порожніми. Також пояснюємо, чому іранські балістичні ракети навряд чи коли-небудь полетять у бік України з території Ірану.
Щоб розібратися в потенціалі іранської зброї, 24 Канал звернувся до директора з розвитку оборонного підприємства та офіцера Повітряних сил у резерві **Анатолія Храпчинського**.
### Каспій під ударом: чому Іран почав погрожувати Україні
У Тегерані, звісно, є своя версія подій. Міністерство закордонних справ Ірану заявило, що Україна нібито здійснила атаку на звичайне комерційне судно, і внаслідок вибуху один моряк загинув, а інший отримав поранення. Українського дипломатичного представника викликали до іранського МЗС, а сам удар назвали “ворожим і злочинним актом”.
Заява президента Зеленського про удари по військових цілях на Каспії:
Після цього міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі заявив, що атака “не може залишитися без відповіді”, що одразу ж було сприйнято як пряма погроза завдати удару по території України.

Також Аракчі звинуватив Київ у порушенні Статуту ООН і навіть припустив, що Україна нібито діє в інтересах Ізраїлю, намагаючись втягнути Європу в близькосхідну війну.
Звучить, безумовно, дуже грізно, проте є лише одна маленька проблема – Іран давно бере участь у війні проти України. На боці держави-агресора Росії, яка порушила не лише Статут ООН, але й буквально все, що тільки можна. Саме іранські дрони Shahed-146 стали основою нескінченних російських атак і терору проти українських міст. При цьому Тегеран передав Москві не лише готові безпілотники в обмеженій кількості, а й технології, що дозволили Росії налагодити власне масове виробництво. Тому на руках іранської влади чимало крові невинних українців.

Маршрут постачань між Іраном і Росією через Каспійське море / Джерело – CPC
Логістика між Росією та Іраном дуже добре налагоджена. Частина військових вантажів між двома країнами-паріями роками перевозилася саме через Каспій – вдалимі від традиційних морських маршрутів і західного санкційного контролю.
Тому спір про те, що саме перевозило конкретне судно, має місце, як і суто теоретично – випадковий удар по комерційному кораблю. Але це жодним чином не змінює загальної картини. Україна цим ударом не відкрила окремий фронт з Іраном, а лише вперше відкрито і подекуди демонстративно завдала удару по віддаленій інфраструктурі російської війни, яку Тегеран роками допомагає Кремлю вести.
Схоже, що це зрозуміли і в Тегерані. Показово, що спочатку дуже агресивна риторика зрештою не вийшла за межі соцмережі X та офіційних міжнародних каналів.
Вже через кілька днів після гучних погроз ситуація почала змінюватися. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга провів телефонну розмову зі своїм іранським колегою та застеріг Тегеран від подальшої ескалації. Українська сторона підкреслила, що не прагне до конфлікту з Тегераном, але залишає за собою право захищатися від військової співпраці Ірану з Росією.
Пост глави української дипломатії про розмову з Іраном:
У відповідь Аракчі також заявив, що Іран не зацікавлений в загостренні конфлікту, і, відмовившись від натяків на військову відповідь, Тегеран заговорив про вимоги розслідувати інцидент і “компенсувати” пошкоджене судно.
Тобто всього за кілька днів “неминуча відповідь” почала перетворюватися на дипломатичний торг і розмови про гроші. Безумовно, це не означає, що іранські погрози були зовсім порожніми (на прикладі війни між США, Ізраїлем та Іраном ми бачимо, що Тегеран може обстрілювати навіть Туреччину та Кіпр, не кажучи вже про монархії Перської затоки), але це добре показує межі готовності Ірану до ескалації ситуації.
Тегеран може скільки завгодно говорити про відплату, однак починати ще одну війну – тепер проти України – схоже, не поспішає. Адже і Україні не має чого втрачати, а дивувати асиметричними діями наші Сили оборони вміють.
### Вирішили не ризикувати: чому іранський режим відмовився від атаки на Україну
Вимога Ірану про компенсацію звучить особливо цинічно тому, що значно більший рахунок досі залишається неоплаченим самим Тегераном. Тут варто згадати один важливий інцидент з уже майже забутих довоєнних часів.
У січні 2020 року іранські сили протиповітряної оборони двома ракетами збили пасажирський літак МАУ рейсу PS752, що вилетів з аеропорту Тегерана. Внаслідок атаки загинуло всі 176 людей на борту. Ця трагедія дуже яскраво продемонструвала не лише некомпетентність іранської ППО, але й увесь цинічний прагматизм їхньої дипломатії.

Місце падіння збитого Іраном українського літака МАУ / Фото – AP
З того часу Україна разом з Канадою, Великою Британією та Швецією, чиї громадяни також перебували в літаку, домагається від Ірану повноцінного розслідування, притягнення винних до відповідальності та належної компенсації. У березні 2026 року чотири держави подали до Міжнародного суду ООН черговий спільний документ у цій справі.
Тобто дискусія про іранські борги перед Україною триває вже понад шість років. І, як можна бачити, особливого прогресу там не спостерігається. Незважаючи на це, після удару в Каспійському морі Тегеран нахабно почав вимагати компенсацію від України. А паралельно, схоже, розглядав набагато радикальніший варіант відповіді.
За інформацією The New York Times, частина іранського керівництва пропонувала запустити балістичну ракету по одному з українських портів на Чорному морі. Конкретне місце удару видання не називає, але, схоже, мова потенційно йшла про Одесу.

Іранські балістичні ракети / Інфографіка 24 Каналу
Такий сценарій не можна назвати повною фантастикою. Іран справді має ракети, здатні долати великі відстані, а російські удари вже показали, наскільки важливими для України залишаються чорноморські порти.
При цьому Іран прямо зараз завдає ударів по американських військових базах на Близькому Сході та погрожує Великій Британії аналогічними ударами в разі підтримки американської військової кампанії проти Тегерана. Тобто стратегія “згорів сарай – гори і дім” цілком можлива.
Однак пряма атака означала б офіційний вступ Ірану у війну проти України. За даними The New York Times, саме усвідомлення цього стало одним із стримуючих факторів для найгарячіших голів у Тегерані. Частина іранських чиновників вимагала завдання удару, але інші закликали до обережності.
Можливості України вже добре відомі, а нарощувати собі ще одного ворога на тлі війни зі США та постійних атак з боку Ізраїлю було б, щонайменше, нерозумно. Натомість медійний ефект від можливої атаки був би для Ірану мінімальним, адже навіть виданий авансом ярлик “маріонеток сіоністського режиму” до українців не дуже прилипає.
До того ж ракеті довелося б летіти через повітряний простір або поблизу кордонів інших держав – Азербайджану, Вірменії, Грузії чи Туреччини.
Такий запуск неможливо приховати, а сусідів довелося б попереджати, що ракета летить не по них. Туреччина – нагадаємо, є членом НАТО, а ще дуже не любить, коли щось смертоносне залітає на її територію (російський Су-24 у 2015 році не дасть збрехати).
Про ці моменти нагадує у бесіді з 24 Каналом Анатолій Храпчинський.

Анатолій Храпчинський
директор з розвитку оборонного підприємства
Для застосування балістичної ракети ви повинні попередити сусідні країни, що вона летить не по них. Як чинила Росія, коли застосовувала свій “Орешник” на території України. Вона попереджала Сполучені Штати, що буде запущена ракета, схожа за характеристиками на міжконтинентальну балістичну ракету, і що вона буде запущена по Україні, а не по Європі чи Сполученим Штатам. Те саме має зробити Іран. Коли вони завдають ударів по сусідах – це одне питання. А тут ми говоримо, що ракета пролетить через Туреччину. У Туреччині теж є системи протиракетної оборони. Тому мені складно в це повірити.
Отже, прямого удару в Тегерані дійсно могли обговорювати. Але для запуску ракети Ірану було недостатньо просто знайти ціль в Україні. Потрібно було ще пояснити сусідам, чому над їхніми головами летить балістична ракета, і бути готовим до відповіді Києва та його партнерів. У підсумку ціна демонстративної помсти виявилася значно вищою за можливий результат.

Іран має широкий асортимент балістичних ракет різної дальності / Інфографіка – CSIS
### Діятимуть від імені Росії: як Іран може посилити свою участь у війні проти України
Отже, прямий запуск з території Ірану виглядає надто ризикованим, навіть для режиму аятол. Втім, це ще не означає, що іранські ракети не можуть потенційно полетіти територією України. Тегерану потрібно лише передати їх Росії, і таким чином усі проблеми прямого вступу у війну проти України або з прольотом над Туреччиною чи іншими сусідами – автоматично знімаються.
На думку Анатолія Храпчинського, такий варіант можливий, але і тут є свої нюанси.

Анатолій Храпчинський
директор з розвитку оборонного підприємства
Для Росії це максимально вигідний сценарій, бо вона отримає не просто ракети, а й додаткові пускові установки. Тобто ворог зараз обмежений своїми можливостями. Якщо ми говоримо про “Іскандер-М”, то це окрема пускова установка. Якщо ми говоримо про північнокорейську KN-23, то це окрема установка. Якщо ми говоримо про іранську балістику, то це теж окрема установка. Відповідно, це збільшує кількість ракет, які Російська Федерація може запустити по Україні одночасно.
Водночас Москві не обов’язково отримувати від Ірану системи з найбільшою дальністю. Ракети “Зольфагар” або “Фатех” можна запускати з російської чи окупованої території по прифронтових містах, складах та об’єктах логістики. Це дозволить Кремлю зберегти дорожчі “Іскандери” для ударів вглиб України.

Анатолій Храпчинський
директор з розвитку оборонного підприємства
Північна Корея вже передавала росіянам ракети. Відповідно, я не бачу якихось серйозних перешкод для передачі іранських балістичних установок. Іран тісно співпрацює з РФ, і в них є прекрасна можливість прямого доступу до території РФ через Каспійське море, де, власне, нашими Силами оборони й було уражено деякі іранські танкери.

Росіяни вже використовували північнокорейський ОТРК KN-23 для завдання ударів по Україні / Фото – ЦТАК
Саме в цьому сценарії Іран також може зіткнутися з проблемою, з якої, власне, і почався весь конфлікт. Щоб росіяни змогли використати нові іранські комплекси, ракети та пускові установки, спочатку потрібно доставити їх на територію Росії. Найзручнішим маршрутом залишається Каспійське море, що донедавна вважалося недосяжним для України.
Тепер цієї ілюзії більше немає. Якщо Сили оборони здатні виявляти та уражати військові вантажі посеред Каспію, то кораблі з іранськими ракетами та пусковими установками також можуть стати цілями для українських дронів. А оскільки Іран не хоче відмовлятися від підтримки російської агресії, то не зупинятиметься у своїх спробах нівелювати цей ефект і Україна. Отже, незабаром будуть нові удари. І нові грізні твіти.
Окрім грізних постів у соцмережах, можливо, навіть з використанням ШІ або фотошопу, іншою найбільш реалістичною відповіддю Тегерана залишається не прямий удар по Україні, а опосередковане та глибше занурення у війну, в якій він уже кілька років бере участь руками Росії.
Іран може передати нові дрони, ракети та пускові установки. Але з кожним таким випадком у Тегерана залишається все менше можливостей вдавати, ніби він не бере участі у війні проти України.
І саме тому удари в Каспійському морі викликали таке обурення, адже Україна вразила не просто випадковий корабель. Під ударом опинився сам маршрут, що з’єднує іранські заводи з російськими пусковими позиціями. Таким чином, фактично безпечного тилу між двома союзниками більше немає. І саме ця вразливість злить іранський режим найбільше.
### Часті питання ❓ Чому Україна вирішила завдати удару в Каспійському морі? ❓ Як Іран відреагував на український удар у Каспійському морі? ❓ Чому Іран не ризикнув завдати відповідної атаки на Україну?
Источник: www.24tv.ua
