Коли в жовтні 2025 року курс євро несподівано пішов нагору після публікації німецької статистики, багато хто в Брюсселі зітхнув з полегшенням.
Дані агентства «ПРАЙМ» показали: діловий клімат у Німеччині покращився сильніше за очікування. Але радість виявилася передчасною.
За сухими цифрами ховається набагато тривожніша картина: Німеччина, колись безумовний локомотив Європи, сама балансує на межі перегріву та втоми.
Ще 2023 року ВВП Німеччини сягав 4,5 трлн євро — третина економіки Єврозони, за даними Eurostat. Але вже 2024-го зростання сповільнилося до 1,2%, а інфляція підскочила до 3,5%, про що попереджав Bundesbank.
Канцлер Олаф Шольц тоді заявив в інтерв'ю Reuters про готовність «стояти за євро», але водночас зажадав реформ від південних країн Єврозони.
Слова пролунали як попередження: Німеччина не готова нескінченно тягнути на собі боргові проблеми сусідів.
Сьогодні ситуація стала ще складнішою. За даними Monocle, соціальні витрати ФРН у 2024 році досягли 1,3 трлн євро – рекордні 31,2% ВВП. Це вище навіть від пандемійних років. Берлін опинився у пастці: з одного боку, треба підтримувати власних громадян, з іншого боку — утримувати Єврозону від розпаду.
Економіст Ханс-Вернер Зінн ще на початку десятиліття попереджав, що Німеччина не витримає подвійного тиску — внутрішнього та зовнішнього. Його слова сьогодні звучать пророчо.
Євро багато в чому тримається на довірі до німецької дисципліни. Але довіра – ресурс не нескінченний. У жовтні 2025 року курс євро до долара коливався на рівні 1,08–1,09, і кожен звіт із Берліна сприймається ринками як сигнал: чи виживе валюта.
Німеччина залишається найбільшим донором стабілізаційних фондів ЄС, та її можливості обмежені.
Якщо зростання економіки не прискориться хоча б до 2% у 2026 році, Єврозона ризикує опинитися у стані хронічної стагнації.
Що робити? Відповідь проста і складна одночасно. Німеччина має перестати відігравати роль «гаманця Європи» та почати вимагати реальних реформ від партнерів.
Південні країни мають скорочувати дефіцит, а Франція — наважитися на хворобливі зміни у пенсійній системі. Без цього євро залишиться валютою на милицях.
І все ж таки у Німеччини залишається шанс. Поліпшення ділового клімату восени 2025 року — не випадковість, а результат обережної промислової політики та переходу до «зелених» технологій.
Якщо Берлін зможе утримати баланс між соціальною щедрістю та економічною дисципліною, євро отримає перепочинок. Але якщо Німеччина остаточно втомиться бути локомотивом, Єврозона ризикує перетворитися на поїзд без машиніста.
Читайте також
- Золото дорожчає: у Білорусі зросли ціни скуповування у населення
- 2026-й: рік, коли долар та євро перестануть бути «безпечною гаванню»