Російські удари по металургійних заводах “Запоріжсталь” та “АрселорМіттал Кривий Ріг” наклалися на блокування морської логістики, підвищення тарифів “Укрзалізниці”, квоти ЄС та механізм CBAM. Через сукупність цих факторів випуск сталі в Україні може скоротитися приблизно на 30–40%, а залізорудної сировини — на 40%.
За оцінкою GMK Center, лише через скорочення морського експорту продукції гірничо-металургійного комплексу Україна вже недоотримує близько 150–200 мільйонів доларів експортної виручки щомісяця.
Ситуація загострилася після російських атак на два ключові металургійні підприємства. Після удару 11 серпня зупинилася “Запоріжсталь”, яка у 2025 році забезпечила понад 43% українського виробництва сталі. Через п’ять днів ракети вдарили по “АрселорМіттал Кривий Ріг”, де були пошкоджені енергетичне і доменне виробництво, що призвело до часткової зупинки процесів.
Водночас втрати зазнають і підприємства, які не зазнали прямих руйнувань. Через проблеми з морським експортом Південний ГЗК призупинив видобуток, а інші криворізькі ГЗК “Метінвесту” у серпні можуть скоротити виробництво приблизно на 30% проти середнього рівня 2025 року.
Морські порти є критично важливими для галузі через структуру експорту. За оцінкою GMK Center, через чорноморські порти проходило близько 50% експорту залізної руди, приблизно 95% чавуну та близько половини сталевої продукції.
Повноцінно замінити ці логістичні маршрути залізницею та європейськими портами неможливо. Альтернативні шляхи мають нижчу пропускну спроможність і значно вищу вартість логістики. Для масових вантажів, як-от руда, додаткові транспортні витрати можуть повністю нівелювати економічну доцільність експорту.
Ситуацію погіршує підвищення витрат на залізницю. З серпня вантажні тарифи “Укрзалізниці” зросли на 30%. За оцінками “Метінвесту”, через перехід на сухопутні маршрути частка залізничних витрат у собівартості металургійної продукції вже збільшилася в 2–3 рази.
Одночасно звузився і доступ до європейського ринку. Нові квоти ЄС скоротили можливості експорту української сталі приблизно на 60% порівняно з фактичними обсягами 2025 року. Додатковим бар’єром став CBAM (Механізм коригування вуглецевих імпортних платежів ЄС), потенційний платіж за яким оцінюється у 50–100 євро на тонну сталі.
Порти необхідні металургам не лише для експорту. Після втрати вугільної бази Покровська близько 80% імпорту коксівного вугілля надходило морем. Перенаправлення цих поставок через європейські порти та залізницю може приблизно вдвічі збільшити логістичні витрати та підняти кінцеву вартість вугілля приблизно на 15%.
Таким чином, галузь одночасно втрачає виробничі потужності — через російські удари, дешеву морську логістику — через блокування портів, та частину зовнішніх ринків — через квоти і CBAM.
У компаніях галузі вважають першочерговим завданням відновлення безпечної роботи чорноморських портів. Також для порятунку галузі необхідні перегляд залізничних тарифів, пом’якшення дії CBAM для України, розширення квот ЄС, компенсація частини витрат на альтернативну логістику та підтримка відновлення великих промислових підприємств.
За п’ять років найбільші металургійні підприємства сплатили податків і зборів на суму понад 200 мільярдів гривень, або 6,2 мільярда доларів. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирма металургійними компаніями становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Однак у разі постійного зростання тарифів державних монополій, передусім вантажного тарифу “Укрзалізниці”, та подальшого блокування портів, бюджет ризикує втратити це джерело прибутку.