16 серпня 2026 року журналіст Frankfurter Allgemeine Zeitung Міхаель Мартенс поставив запитання президентові України на пресконференції в Белграді. Він поцікавився, що можуть зробити європейці, аби допомогти Україні ліквідувати якомога більше російських солдатів.
У Росії на це запитання відреагували, назвавши репортера “коричневим пропагандистом і реваншистом”. Сам Мартенс пояснив, що його запитання було алюзією на вислів Вінстона Черчилля, який свого часу цікавився, хто вбиває найбільше німців, і як допомогти їм убити ще більше.
Офіційну заяву щодо інциденту зробила і газета Frankfurter Allgemeine Zeitung. У ній зазначалося, що запитання було частиною дискусій серед експертів про те, як створити проблеми російській армії з особовим складом, щоб змусити Росію погодитися на мирні переговори. Газета визнала, що формулювання було неоднозначним, і висловила жаль з цього приводу.
“Не є редакційною позицією Frankfurter Allgemeine Zeitung, що якомога більше російських солдатів має бути вбито”, — йдеться в заяві. Видання також підтвердило підтримку права України на самооборону, гарантованого міжнародним правом, та виступило за якнайшвидше завершення війни.
Попри це, в Росії проти Мартенса порушили кримінальну справу за частиною 2 статті 282 Кримінального кодексу РФ (розпалювання ненависті або ворожнечі). Німецькому журналісту може загрожувати до 6 років позбавлення волі заочно, а також оголошення в міжнародний розшук.
Автор статті висловлює думку, що саме “зрадницьке ставлення” газети до власного кореспондента могло спровокувати кримінальну справу в Росії. На його переконання, це сталося значною мірою через те, що німецька газета, на відміну від журналіста, сформулювала свою позицію “незграбно” й “лякливо”, тим самим продемонструвавши, що “німців налякали”, а отже, їх можна “роздавлювати”.
Насамкінець автор ставить риторичне запитання: “І чому ж це, власне, не є редакційною позицією, що якомога більше російських солдатів має бути вбито?”.