Наведу приклади щодо того, коли відчувають загрозу в Європі-Америці й коли — в Україні.
1) Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України за часів президентства Віктора Ющенка, дав інтерв’ю виданню OBOZ.UA, в якому висловив свої міркування щодо реагування міжнародної спільноти на російську агресію.
В інтерв’ю Огризко зазначив:
“Знаєте, я думаю, що, не дай Бог, звичайно, я цього зовсім не хочу, але якщо, скажімо, російський дрон замість Лейпцига влетить у відомство федерального канцлера в Берліні, якщо, не дай Бог, там загинуть люди, от тоді це буде та червона лінія, яку вже неможливо буде не перейти. Це як в Америці, коли ісламські терористи почали бомбити вежі в Нью-Йорку, Пентагон у Вашингтоні і так далі. От коли був справжній шок, коли Америка раптом зі свого такого летаргічного сну, в якому вона перебувала, теж раптом прокинулася, зрозуміла, що це вже серйозно, і почала щось робити. До тих пір, поки чогось подібного не станеться в Європі, в будь-якій країні, до тих пір усе інше буде так. Ну Румунія, ну добре, там десь щось залетіло. Ну Польща – там ракета впала, але ж нікого не зачепила. Ну залетіло пару цих дронів кудись у країни Балтії чи Фінляндії. Ну така собі річ, це ж прикордонні країни, там всяке таке буває. Нічого, якось пропетляємо. Тому до тих пір, поки щось подібне не станеться, неприємне на території справді країни НАТО, так, щоб усіх від цього трошечки струсонуло, от мені здається, до тих пір така лінія і буде продовжуватися”.
2) Президент України підписав указ, яким запроваджено санкції, зокрема, проти всіх причетних до створення та поширення мультсеріалу “Маша і Ведмідь”, включно з україномовною версією. Причиною названо “проросійські наративи, замасковані під дитячий контент, що становить загрозу національній безпеці України”.
2а) У контексті приєднання до НАТО, зазначається, що Польща та Угорщина стали членами Альянсу у 1999 році, а Словаччина – у 2004 році. Водночас, Україна не отримала прямого запрошення від НАТО під час візиту Білла Клінтона до Києва у 2000 році. Бажання вступити до НАТО з’явилося пізніше, коли, зазначається, це бажання стало зручним приводом для перетворення “напіввійни у війну справжню”.