Не всі розуміють, що швидкість падіння СРСР і тривалість передумов цього процесу — це дві різні речі. Підміняти швидкість падіння Радянського Союзу тривалістю передумов його розпаду є інтелектуальною маніпуляцією.
СРСР припинив своє фактичне існування всього за кілька днів після спроби ГКЧП усунути президента СРСР Михайла Горбачова від влади. 19 серпня 1991 року ГКЧП розпочав свої дії. Вже через два дні президент РРФСР Борис Єльцин переміг у протистоянні в Москві, а ще через три дні Верховна Рада України проголосила Декларацію про державний суверенітет.
За історичними мірками, фактичне падіння СРСР було фантастично швидким. Формально СРСР проіснував ще кілька місяців до 8 грудня, коли в Біловезькій Пущі Борис Єльцин, Леонід Кравчук і Станіслав Шушкевич остаточно оформили розпад СРСР. Але фактично влада в Росії вже була у Єльцина, а не у Горбачова.
Щодо передумов падіння Радянського Союзу, вони були тривалими. Відлік передумов можна починати з дня створення СРСР, адже соціалістична модель, яка базувалася на байдужому ставленні до державного майна, неминуче вела до неефективного господарювання та краху економіки.
У перші десятиліття система ще трималася на ентузіазмі, але в 70-80-ті роки люди почали виносити все, що погано лежить, з роботи, і жоден ОБХСС (Відділ боротьби з розкраданням соціалістичної власності) не міг цьому зарадити.
Тож, передумов падіння СРСР було 70 років. Але саме падіння було стрімким і легким, наче впала не ядерна наддержава, а п’яний колгоспник з велосипеда.
В Росії зараз ситуація дзеркальна. Та сама величезна країна, тільки значно менша. Те саме гігантське населення, але вдвічі менше. Ті самі величезні прибутки від природних ресурсів, які вкладаються не в економіку, а в забезпечення влади, що тягне за собою в прірву цілий світ.
Передумовою падіння будь-якого режиму є автократія. Країна, в якій одна людина приймає всі рішення тривалий час, приречена. У демократіях кожні 4-5 років відбуваються вибори, оскільки через 5-10 років абсолютної влади навіть адекватні люди стають неадекватними.
Всі знають, як Володимир Путін та йому подібні не люблять поганих новин. Як усе оточення ходить до них і бреше про реальний стан справ, аби тільки найвеличніший не засмутився.
Саме тому автократи, які правлять одноосібно, з часом втрачають зв’язок з реальністю. Минає кілька років, і вони прибирають зі свого оточення тих, хто говорить правду, залишаючи лише улесливих брехунів.
Ця проблема державного управління для Росії є ключовою. Лідер, який читає новини в роздруківках ФСБ, відірваний від реальності та не в змозі реально оцінити спроможності Росії. Країна зараз схожа на щуку, яка задихається, бо заковтнула надто великого карася. Але замість того, щоб виплюнути його, вона тільки глибше його заковтує і сильніше давиться.
Саме нікчемне державне управління Росії призвело до того, що країна з величезними ресурсами, які в десятки разів перевищують наші можливості, п’ятий рік великої війни не спроможна реалізувати свою перевагу та виграти її.
Так само, як передумови падіння СРСР почалися в момент його створення, передумови падіння Росії почалися в той самий момент. Бо створення Росії на уламках Російської імперії — це той самий процес розпаду імперії, який триває зараз і який з історичної точки зору невідворотний.
Тому падіння Росії та її розпад — це вирішене питання, справа лише в часі, який історія виділила на цей процес.
На жаль, цей час може бути тривалим за людськими мірками, і я не знаю, коли це станеться.
Але я точно знаю, що сам розпад Росії буде таким же швидким, як розпад СРСР. Його не треба боятися, бо клани всередині Росії почнуть війну всіх проти всіх за ресурси і будуть зайняті собою, а не нами.
Ось яка історична перспектива очікує на нас. Все, що ми можемо робити — бути в ЗСУ або робити для ЗСУ, щоб пришвидшити незворотні історичні процеси демілітаризації та примусу до миру цієї недодержави.