Як назвати те, що тішить око, викликає захоплення, милує душу в людині, природі, музиці, словах і навіть у вчинках – краса чи красота?
Чи є в українській мові слово “красота”, розповідаємо з посиланням на “Горох”.
“Красота” чи “краса” – як правильно українською?
9 вересня відзначають День краси. І саме сьогодні доречно згадати слово, яке часто кажуть як – “красота”.
Та це слово видається русизмом. Чи це так насправді?
Звернувшись до словників ми зустрінемо слово “красота”, але з позначкою – “розмовне”. І у такому вигляді, його часто використовують в художній літературі, зокрема в поезії:
- “Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє”. (Леонід Глібов).
- “Ніколи так жадібно не вбирав
Я красоту весняного одіння,
Пісок обмілин, жовтобоке ріння,
Брунатні лози і смарагди трав”. (Микола Зеров).
Втім, якщо ми говоримо про властивість, якість гарного, прекрасного, то варто говорити – краса:
-
Краса природи.
-
Конкурс краси.
-
Яка краса!
А от щодо красивої зовнішності, то можна сказати красива /красивий, чи вродливий / вродлива та навіть – уродливий, гарний.
До речі, від “краса” утворилося чимало слів: “красивий”, “красиво”, “прикраса”, “красуватися”. Тож українська мова має власне словотвірне гніздо зі значенням краси.
В українській мові чимало фразеологізмів, де фігурує слово “краса”.
- Набратися краси.
- Хоч не з красою, аби з головою.
- Краса до вінця, а розум до кінця.
- Не краса красить, а розум.
- Краса до вечора, а доброта навіки.
Тож 9 вересня можна говорити про красу скільки завгодно – головне помічати її навколо себе, і в першу чергу у люстерку.
Українська мова жива. Вона має літературну мову, а також розмовну та діалектизми, які і роблять її неповторною. Тому не вважайте за помилку те, що вам видалося з першого погляду росіянізмом.