Неоголошений візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви – подія, що викликає неабияку зацікавленість, особливо коли жодна зі сторін офіційно її не коментує. “УНІАН” досліджував, що може стояти за цим “таємничим” візитом.
У вівторок, 25 серпня, в московському аеропорту “Внуково” приземлився американський військовий транспортний літак Boeing C-17. Такі літаки використовуються для перевезення військових, техніки та вантажів, а також можуть залучатися до урядових і спеціальних місій. Сам факт прибуття такого борту, очевидно, привернув увагу.
Офіційні відповіді на запити медіа лише підсилили цікавість. Пентагон, Білий дім та Держдепартамент США відмовилися надати будь-яку інформацію щодо вантажу чи пасажирів цього літака. Речник російського президента Дмитро Пєсков заявив, що не має даних про прибуття американського військового літака до Москви.
“Ні, я не володію такою інформацією”, – сказав він під час брифінгу, додавши, що зустрічей з представниками адміністрації США на цьому тижні в Кремлі не заплановано.
Лише наступного дня Пєсков у коментарі The Washington Post згадав про контакти “між спецслужбами” та про те, що Путіна поінформували про підсумки цих контактів. Однак, заперечувати очевидне було марно: американські медіа вже добу, посилаючись на власні джерела, повідомляли, що військовим літаком до Москви прибув директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф.
Старі нові “червоні лінії”
З одного боку, сам факт контактів між Вашингтоном і Москвою, попри погіршення політичних відносин та санкції проти РФ через війну в Україні, не є чимось незвичайним. Коли офіційні канали комунікації ускладнені, для обговорення широкого кола питань залишаються інші шляхи, зокрема, через спецслужби.
З іншого боку, цей візит очільника американського розвідувального відомства до РФ є першим з листопада 2021 року. Тоді до Москви літав попередник Реткліффа, Вільям Бернс, який намагався донести до Кремля застереження щодо наслідків для Росії у разі розв’язання повномасштабної війни, адже американська розвідка мала дані про підготовку ескалації з боку РФ. Москва знехтувала цими застереженнями, і в лютому 2022 року РФ перейшла встановлені “червоні лінії”. Тому нинішній візит директора ЦРУ до Москви також викликав хвилю припущень щодо його мети.
На думку політолога Ігоря Попова, паралель між візитом директора ЦРУ до Москви п’ятирічної давнини та теперішнім є показовою. Він нагадує, що у липні 2023 року видання Newsweek, посилаючись на американських розвідників, зазначало: місія Бернса, хоч і не змогла переконати Кремль відмовитися від вторгнення, дозволила Вашингтону і Москві зрозуміти взаємні “червоні лінії” та сформувати своєрідні неписані “правила гри” для майбутнього конфлікту.
“За версією Newsweek, американська сторона мала не вступати у війну безпосередньо і не ставити за мету зміну режиму в Росії. Росія, зі свого боку, мала обмежити війну територією України. Окремі неписані правила стосувалися таємних операцій: не переходити певні географічні межі, не атакувати керівництво та дипломатів іншої сторони. Звичайно, офіційно існування таких домовленостей ніколи не підтверджувалося”, – констатує він.
За словами Попова, зараз історія, можливо, повторюється. Не в деталях, а в самій логіці: “Директора ЦРУ направляють до Москви не для підписання політичних угод, а тоді, коли двом ядерним державам потрібно без публічної дипломатії визначити межі допустимого: що вважатиметься ескалацією, які існують червоні лінії, і які дії іншої сторони спричинять відповідь”.
Тем для розмови багато, результат – побачимо
“Заради цього візиту Путін скасував якийсь захід “із сотнями запрошених”. А Вашингтон просив Київ не атакувати столицю РФ у період із 23 по 26 серпня, – зазначає політичний аналітик, експерт з питань вивчення Росії Ігор Тишкевич. – Візит такого характеру – непересічна подія: за останні п’ятнадцять років керівники ЦРУ лише чотири рази прилітали до Москви…”.
За словами експерта, в українському інформаційному просторі домінує думка, що цей візит безпосередньо пов’язаний з російсько-українською війною. Але реальність, на його думку, дещо інша.
“Директор ЦРУ – це конкретна проблема, яка потребує швидких рішень. Тому мова точно не про “мирний план” щодо заморожування війни – такі теми обговорюють інші люди”, – зазначає Тишкевич.
На його думку, існує щонайменше шість тем, які могли обговорювати Реткліфф і Путін (хоч Пєсков і заперечує можливість такої зустрічі). Зокрема, йдеться про обмін в’язнями – США мають список своїх громадян, яких хочуть повернути; питання безпеки країн Балтії (намагання РФ розширити лінію бойового зіткнення на країни Європи); врегулювання в Ірані та проблема іранських ядерних матеріалів; Арктика та безпека судноплавства (зокрема, проблема Шпіцбергена); перемир’я на Чорному морі; комплекс заходів із заморожування війни в Україні.
“Остання тема – найменш імовірна”, – додає експерт.
Американський політичний репортер, редактор The Insider Майкл Вайсс, у свою чергу, переконаний, що тема обміну полоненими навряд чи була у порядку денному, оскільки для таких домовленостей директор ЦРУ не потрібен.
Вайсс вважає, що Реткліфф відвідав Москву, щоб застерегти Путіна від ескалації російських дій проти Європи та НАТО.
“Це пов’язано з розвідданими США, переданими полякам, балтійцям і скандинавам, і відбувається на тлі помітного зростання ймовірних операцій саботажу ГРУ та активності російських дронів у Німеччині, Болгарії, Румунії”, – висловив він припущення.
Крім того, за інформацією Вайсса, Реткліфф обговорив у Москві взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та портах України й Росії, можливе припинення вогню в Сумській та Харківській областях як кроки до загальної деескалації, а також перспективи завершення війни.
Мир для Трампа
На думку українського науковця та дипломата Сергія Корсунського, варто звернути увагу на те, що візит високопоставленого представника Адміністрації США до Москви відбувся за два місяці до проміжних виборів. Тому він, ймовірно, пов’язаний зі складною ситуацією в таборі республіканців.
“Потрібні перемоги, припинені війни. Тому, скоріше за все, обговорювалися умови оголошення успіху миротворчих зусиль президента США Дональда Трампа”, – вважає він.
За словами дипломата, контекст може бути таким: “Ви ж не хочете, щоб у президента Трампа були проблеми? Чи ви очікуєте, що президент-демократ буде більше дослухатися до Росії? Тому – ніяких ескалацій, шукаймо хоч якесь перемир’я, а потім, після виборів, подивимося. Може, всім сподобається, і взагалі війна припиниться… І так, у нас з Іраном успіх не дуже проглядається, тому є прохання: хоча б на деякий час припинити їм допомагати”.
Отже, за словами Сергія Корсунського, питання лише в ціні.
Частково з такою думкою погоджується політолог, директор програми “Північна Америка” української дослідницької групи “Українська призма” Олександр Краєв: “Трампу важливо, щоб була підписана угода, яку він назве своїм ім’ям, під якою поставить свій підпис. А Росія зараз у такому стані, коли їй можна поставити пряме запитання: “Як швидко ви готові дати нам якийсь варіант договору, поки вам не стало ще гірше?””.
На його переконання, американці через директора ЦРУ, найімовірніше, ставили Москві умови: про певні чіткі терміни, до яких росіяни мають поступитися і щось зробити, щоб угода з Україною виглядала трохи реалістичніше.
“Америка зараз не може зупинити посилення України (в сенсі продовження ударів вглиб РФ), навіть якби вона цього хотіла… І саме американці хочуть якомога швидше дотиснути Москву для того, щоб росіяни хоча б щось з нами підписали. Тобто, ситуація виглядає так, що прямо зараз у Трампа є можливість і бажання сильніше тиснути на Москву, бо поки що саме Москва заважає йому досягти свого результату”, – зазначає Олександр Краєв.
Однак, за його словами, Україні в цій системі координат не варто розраховувати на гарантії безпеки, додаткові ракети тощо. Експерт нагадує, що Дональду Трампу неважливо, хто переможе, в якому стані і як вийде з цієї війни.
“Трампу важливо, щоб була підписана угода”, – додає Краєв.
Наостанок політолог закликає не панікувати щодо таких контактів Вашингтона з Москвою. Слід розуміти, що через представників спецслужб американці спілкуються не з тими, хто їм дорогий чи необхідний, а з тими, хто становить загрозу.
“Тобто, якщо Реткліфф – єдиний з високопосадовців США, хто справді говорив з росіянами, то це був доволі предметний, але зовсім не дружній візит (і так само – не дружня розмова)”, – переконаний він.
Україні ж у цій ситуації варто уважно стежити за наступними кроками американської адміністрації. Тільки так можна буде зрозуміти справжній зміст і дух цих переговорів.