Лев ШевченкоОсновні тези
- Відзначається значний вплив справи Джеффрі Епштейна на політичну траєкторію Дональда Трампа та руху MAGA, зокрема, через його колишню близькість з Епштейном та подальше публічне дистанціювання.
- Міністерство юстиції США засвідчило відсутність так званого “переліку Епштейна”, що викликало обурення та розбіжності в MAGA-середовищі, акцентуючи на силі конспірологічних теорій.
- 1 Трамп і Епштейн: від дружніх зустрічей до демонстративної відстороненості
- 2 “Епштейн не наклав на себе руки”: конспірологія, QAnon і посилення міфу
- 3 MAGA-інфлюенсери та “список Епштейна”: з соцмереж до Овального кабінету
- 4 Зміна стратегії: як Трамп лавірував у питанні Епштейна
- 5 Між вигадкою та дійсністю
- 6 Нові відомості про Трампа в “Епштейнгейті”: січень–лютий 2026 року
- 1 Трамп і Епштейн: від дружніх зустрічей до демонстративної відстороненості
- 2 “Епштейн не наклав на себе руки”: конспірологія, QAnon і посилення міфу
- 3 MAGA-інфлюенсери та “список Епштейна”: з соцмереж до Овального кабінету
- 4 Зміна стратегії: як Трамп лавірував у питанні Епштейна
- 5 Між вигадкою та дійсністю
- 6 Нові відомості про Трампа в “Епштейнгейті”: січень–лютий 2026 року
Питання про так званий список Епштейна – а саме, про реєстр високопосадовців та відомих особистостей, що, ймовірно, мають відношення до злочинів Джеффрі Епштейна – трансформувалося у своєрідний міф, що вплинув на американську політику останніх років. Особливо інтенсивно ця тема проявила себе в інформаційному просторі, що оточує Дональда Трампа.
Скандал навколо Епштейна вибухнув у 2019 році, ще в період першого президентського терміну Трампа, коли фінансиста звинуватили в сексуальній експлуатації неповнолітніх. З того часу “список Епштейна” став конспірологічною іконою: прихильники теорій змови переконані, що існує таємний реєстр впливових осіб (переважно з політичного істеблішменту та шоу-бізнесу), які були клієнтами або співучасниками Епштейна. Ця ідея підживлюється й реальними фактами – Епштейн дійсно мав широкі зв’язки та книгу контактів, де були зазначені імена багатьох багатіїв, але в значній мірі вона підтримується недоведеними чутками.
Дональд Трамп опинився у вирі цих обговорень. З одного боку, він колись приятелював з Епштейном, а з іншого – серед його найбільш лояльних прихильників широко розповсюджена віра в те, що Трамп веде боротьбу з так званою “педофільською елітою”.
У статті 24 Каналу проаналізовано роль “списку Епштейна” в політичній кар’єрі Трампа – від його першого президентства до кампанії-2024, другого терміну та витоку новітньої інформації стосовно Епштейна у 2026 році.
Трамп і Епштейн: від дружніх зустрічей до демонстративної відстороненості
Дональд Трамп і Джеффрі Епштейн познайомилися ще у 80 – 90-х роках, коли обидва належали до кіл нью-йоркської та флоридської верхівки. У 2002 році, задовго до політичної діяльності, Трамп відгукувався про Епштейна дуже позитивно, називаючи його у своєму стилі – “неймовірним хлопцем”. В інтерв’ю в тому ж році Трамп відзначив вподобання Епштейна до жінок “молодшого віку”:
Стверджують, що він любить привабливих жінок не менше за мене, і значна частина з них молодшого віку,
– заявляв Трамп виданню New York Magazine.
Ця відома цитата пізніше стала причиною для критики, оскільки у світлі звинувачень на адресу Епштейна вона виглядає загрозливо, якщо не кримінально. Втім, близькість Трампа з Епштейном тривала недовго. Є інформація, що Епштейн відвідував маєток Трампа Мар-а-Лаго у Флориді та фігурував на спільних світлинах з ним у 90-х роках.
Згідно з даними The Washington Post, в особистій книзі контактів Епштейна (так званій “чорній книзі”, що стала публічною у 2009 році) було 14 телефонних номерів, пов’язаних із Трампом та його оточенням. Разом з тим, є докази того, що приблизно у 2007 році Трамп припинив відносини з Епштейном. Адвокат Trump Organization Алан Гартен наголошував, що Трамп “заборонив Епштейну з’являтися” в Мар-а-Лаго після того, як фінансисту висунули перші кримінальні звинувачення у Флориді.
Сам Трамп згодом стверджував, що “не був прихильником” Епштейна і “давно посварився з ним”, даючи зрозуміти, що їхні шляхи розійшлися ще до того, як ситуація набула розголосу. Це відмежування дало змогу Трампу в майбутньому уникнути скандалу. Коли в липні 2019 року Епштейна знову заарештували за обвинуваченнями у секс-торгівлі неповнолітніми, президент Трамп публічно підкреслив, що вже тривалий час не підтримує з ним зв’язків.
- У той час адміністрація Трампа зіткнулася з іншим незручним фактом: міністр праці Александр Акоста був тим самим прокурором, який у 2008 році уклав сумнівну угоду про негласне припинення переслідування Епштейна. Під впливом критики Акоста пішов у відставку в липні 2019-го, щоб не кидати тінь на Білий дім.
- Таким чином, до кінця першого терміну Трамп міг офіційно стверджувати, що “не знайомий з Епштейном багато років”. Більш того, його союзники наводили контраргументи на користь президента. Наприклад, адвокат деяких жертв Епштейна Бредлі Едвардс повідомив, що у 2009 році звертався до багатьох знайомих фінансиста, і “Трамп був єдиним, хто відповів на дзвінок і погодився поговорити”.
За словами Едвардса, Трамп надав інформацію і “не створив враження людини, яка причетна до чогось негідного”. Цей факт – нехай і поданий зі слів адвоката – охоче підхопили прихильники Трампа як доказ його невинності та готовності допомагати слідству. Проте історія на цьому не закінчилась. Смерть Джеффрі Епштейна 10 серпня 2019 року у в’язниці Мангеттена – офіційно визнана самогубством – започаткувала нову хвилю теорій змови. Власне, з цього моменту і виникає явище “списку Епштейна”, який перетворився на політичний мем та інструмент впливу на суспільну думку.
Хто згаданий у списках Епштейна: імена
Списки Епштейна базуються на великій кількості судових матеріалів, журналах польотів приватного літака Епштейна, телефонних даних, особистих нотатниках, а також свідченнях жертв і свідків. Серед згаданих – політики, підприємці, науковці, артисти, члени королівських родин та інші публічні особи. Однак сам факт згадування імені в документах не вказує на причетність до злочинів чи незаконних дій.
Серед чоловіків, з якими нібито контактував Епштейн – Білл Клінтон, Дональд Трамп, принц Ендрю, Білл Ґейтс, режисер Вуді Аллен, ексдиректор ЦРУ Лоуренс Іґлберґер, колишній сенатор Джордж Мітчелл, Девід Коперфільд, а також декілька журналістів і науковців.
“Епштейн не наклав на себе руки”: конспірологія, QAnon і посилення міфу
Новина про незрозумілу смерть Епштейна миттєво викликала безліч сумнівів. Обставини здавалися підозрілими: камера спостереження не зафіксувала момент смерті, охоронці заснули та сфальсифікували рапорти, а розтин виявив переломи кісток шиї, що можуть вказувати на удушення.
Це стало сприятливим підґрунтям для конспірологів. Фраза “Epstein didn’t kill himself” (“Епштейн не вчинив самогубство”) дуже швидко поширилася спочатку в інтернет-мемах, а потім і в реальному житті. Її писали всюди: у постах соцмереж, на футболках і стікерах, навіть у вигляді жартів у телеефірах. Восени 2019 року ця фраза перейшла межі анонімних форумів – її почали використовувати національні політики та медійники різних поглядів. Наприклад, демократ, мер Нью-Йорка Білл де Блазіо відкрито припустив: “щось тут не так” у смерті Епштейна.
Особливо ж активно тему підхопили крайні праві та прихильники теорій змови. Рух QAnon, що виник у 2017 році на анонімних форумах, стверджував, що Дональд Трамп веде таємну боротьбу проти сатанинсько-педофільної “глибинної держави”. Для прихильників QAnon викриття злочинів Епштейна стало “доказом” їхнього світогляду: адже тут справді був заможний торговець людьми з елітними зв’язками, який “зловживав молодими дівчатами багато років, уникаючи правосуддя”.
Таким чином, в їхніх очах Епштейн підтверджував існування тієї самої “таємної змови педофілів”, про яку вони давно твердили. Коли Епштейн помер за загадкових обставин, QAnon та інші конспірологи відразу ж заявили: його “усунули”, щоб приховати імена впливових злочинців. Так з’явилося переконання, що десь повинен бути “список Епштейна” – перелік високопоставлених клієнтів, яких фінансист забезпечував неповнолітніми дівчатами.
Ця віра підживлювалася реальними деталями, які стали доступні публіці. Відомо, що Епштейн мав приватний острів та літак, на якому гостювали різні знаменитості. Незадовго до смерті Епштейна були оприлюднені журнали польотів його приватного літака, де фігурували, зокрема, імена колишнього президента Білла Клінтона (він літав з Епштейном у справах свого фонду).
Саме на це натякали численні інтернет-користувачі: нібито, щойно відкрилися документи про польоти Клінтона на “острів педофілів”, як Епштейна загадково знайшли повішеним у камері. Та й Дональд Трамп, попри все, теж з’явився в тих журналах – принаймні один переліт 1997 року з Палм-Біч на Ньюарк він здійснив на літаку Епштейна.
Для прихильників теорій змови такі окремі факти склалися в цілісну, хоча й неправдиву картину глобальної змови. QAnon відіграв важливу роль у популяризації теми “списку Епштейна”. Як зазначає дослідник конспірологій Майк Ротшильд, у середовищі QAnon існує постійне очікування “документу чи списку, який нарешті покінчить зі злом Нового світового порядку”. Віруючі щоразу сподіваються, що ось-ось з’явиться таємне досьє, здатне викрити всіх членів “кабали” – але кожного разу цього не відбувається.
У січні 2024 року, коли в суді оприлюднили чергову порцію документів, пов’язаних зі справою Епштейна, серед правих конспірологів знову піднялася хвиля активності. Вони очікували сенсації, яка “розпне відомих лівих за участь у секс-торгівлі”, але реальність виявилася більш прозаїчною – розкриті матеріали були частиною позову однієї з жертв і хоча й містили імена відомих людей, майже не надали нових доказів їхньої причетності до злочинів.
Однак прихильників теорій змови це не зупинило – вони або ігнорували відсутність сенсації, або вигадували свої пояснення.
Як зазначив Ротшильд, “немає нічого, що Трамп міг би зробити, аби втратити лояльність цих людей… Якщо щось не вписується в їхню картину світу, вони просто цього не помічають або вигадують дивовижні виправдання”.
Таким чином, ядро трампівського електорату, яке схильне до QAnon-риторики, перейняло тему Епштейна на озброєння, не допускаючи думки про негативну роль самого Трампа. Показовим прикладом проникнення конспірології в політичний мейнстрім став інцидент із конгресменом-республіканцем Полом Гозаром. У листопаді 2019 року, під час слухань щодо імпічменту, він опублікував у Twitter серію з 23 емоційних твітів. Уважні читачі помітили, що перші літери кожного допису складаються в приховане повідомлення: “EPSTEIN DIDN’T KILL HIMSELF” – “Епштейн не вчинив самогубство”.
Коли Гозара запитали про цей акронім, він не став відмовлятися, жартома відповівши новим прихованим меседжем про “Зону 51”. Фактично конгресмен тим самим натякнув консервативній аудиторії, давши зрозуміти, що поділяє її сумніви щодо смерті Епштейна. Цей випадок, висвітлений Washington Post, продемонстрував готовність деяких республіканців потурати популярним конспірологічним мемам.
У ті ж дні навіть телеведучі в сатиричному ключі піднімали цю тему: так, Тревор Ноа пожартував, запитавши Гілларі Клінтон “як це ви вбили Епштейна?”.
Загалом же, перші місяці після смерті Епштейна закріпили цю тему як постійне гасло правих кіл – своєрідний пароль розчарування в “системі”, що поєднав як ультраконсерваторів, так і суспільство, схильне не довіряти владі.
MAGA-інфлюенсери та “список Епштейна”: з соцмереж до Овального кабінету
Під час першого президентства Дональда Трампа сформувався цілий прошарок медіа-особистостей та активістів, відомих як MAGA-інфлюенсери, які активно підтримували президента та просували різноманітні наративи для його електорату. Тема Епштейна стала для них зручною зброєю, хоч і з подвійним лезом. Деякі з цих коментаторів та діячів акцентували увагу на зв’язках Епштейна з демократами, тим самим захищаючи Трампа та атакуючи його опонентів. Інші ж, навпаки, згодом стали критикувати вже самого Трампа за недостатню прозорість у цій справі.
Розглянемо декілька помітних прикладів.
- Відразу після смерті Епштейна в 2019 році прокремлівські коментатори та блогери поширили версію про причетність родини Клінтонів. Президент Трамп особисто підсилив цю конспірологічну хвилю: у серпні 2019-го він ретвітнув повідомлення актора-коміка Терренса Вільямса, де стверджувалося, що Епштейна “прибрали, тому що у нього була інформація на Білла Клінтона”, з хештегами #ClintonBodyCount та #EpsteinSuicide.
Цей крок президента – поширення відверто бездоказової теорії – викликав широкий резонанс. The Washington Post зазначала, що таким чином глава держави “перетворив необґрунтовані чутки на національну новину”, легітимізувавши їх для широкої аудиторії.
Дональд і Меланія Трампи, Джеффрі Епштейн та Гіслейн Максвелл / Фото Davidoff Studios Photography
- Разом з тим, інші праві коментатори, такі як Джек Пособец чи Майк Цернович (відомі своєю участю у змовницьких колах онлайн), послідовно розкручували тему “списку” в соцмережах і вимагали “назвати імена” впливових збоченців. Цернович навіть судився за розсекречення документів у справі Гіслейн Максвелл – співучасниці Епштейна.
Хоча його мотиви не були виключно альтруїстичними, це лише додало йому популярності серед прихильників ідеї, що ось-ось з’являться імена “всіх монстрів”. У політичному русі MAGA зразка 2020 – 2021 років з’явилися нові обличчя, які відкрито симпатизували QAnon і експлуатували тему педофілів-демократів. Наприклад, Марджорі Тейлор Ґрін, обрана до Конгресу в 2020 році, до свого обрання висловлювала підтримку конспірології QAnon. Вона ж у соцмережах натякала, що демократи “прикривають педофілів” і вимагала повного розслідування зв’язків Епштейна. Інший конгресмен, Метт Ґейц, під час слухань у 2020-му ставив питання директорці ФБР про долю “зниклого відеозапису з камери Епштейна”, підтримуючи тим самим сумніви в офіційній версії його смерті. Такі виступи показали: навіть у владних колах теза про змову навколо Епштейна не була чимось забороненим.
Протягом кампанії 2024 року та подальших подій MAGA-інфлюенсери знову активізували тему “списку”. Серед найгучніших – ультраправа активістка Лора Лумер, відома поширенням теорій змови. Вона стала одним із лідерів вимоги до нової адміністрації Трампа (у разі його повернення) розкрити повну правду про справу Епштейна. Після виборів 2024 року Лумер фактично очолила онлайн-кампанію проти тодішньої генпрокурорки (й водночас давньої союзниці Трампа) Пем Бонді, звинувачуючи її у приховуванні “клієнтського списку” Епштейна. У своїх дописах Лумер попереджала, що “відсутність реальних результатів і прозорості в Мін’юсті… коштуватиме республіканцям місць у Конгресі”.
Дональд Трамп та Пем Бонді / Фото Manuel Balce Ceneta / AP
Її підтримували інші – колишня зірка Fox News Мегін Келлі, яка під час виборів 2024 відкрито агітувала за Трампа, теж різко критикувала Бонді. Келлі писала, що “широкі кола партії” втратили довіру до генпрокурорки, адже та “вводила в оману щодо Епштейна” і ухиляється від публічних питань. Навіть провідні телеведучі консервативних медіа демонстрували невдоволення: на конференції Turning Point USA влітку 2025 року ведуча Fox News Лора Інгрем запитала аудиторію, чи задоволені вони розслідуванням справи Епштейна – і у відповідь зал вибухнув гучним несхваленням (освистуванням).
Це був сигнал – частина трампістського електорату вважає, що обіцяне “викриття всіх винних” не відбулося. На цій самій конференції інший впливовий молодий діяч, Чарлі Керк (співзасновник TPUSA), спершу висловив співчуття критиці на адресу генпрокурорки. Проте після особистого дзвінка від Дональда Трампа Керк змінив тон: він повідомив, що президент запевнив його в підтримці Бонді і просив “рухатися далі” від цього скандалу.
Така закулісна взаємодія показала розкол: частина MAGA-еліти намагалася заспокоїти бунт, закликаючи довіряти Трампу, тоді як більш радикальні голоси вимагали дій. Наприклад, колишній стратег Білого дому Стів Беннон у своєму шоу закликав Трампа: “Негайно передай докази по Епштейну спецпрокурору!”.
А Лара Трамп, невістка президента і теж медіа-постать, намагалася заспокоїти базу, заявивши блогеру Бенні Джонсону, що, мовляв, “ніякої великої змови приховати інформацію немає” і що прозорість таки забезпечать “скоро, скоріше раніше ніж пізніше”. Проте багатьох такі запевнення не переконали. До кінця першого року другого президентства Трампа всередині його табору спалахнув справжній бунт на ґрунті “списку Епштейна”. Politico назвала це “стрімко розповсюджуючим повстанням MAGA”, яке загрожувало розколоти прихильників Трампа і навіть відволікало від інших політичних перемог президента.
Суть кризи полягає в невиконаній обіцянці повністю розсекретити архіви по справі Епштейна. Генпрокурорка Пем Бонді свого часу анонсувала “сенсаційні викриття: багато імен і бортових журналів”, заявивши на Fox News у лютому 2025-го, що “список лежить у неї на столі, чекає на перегляд”.
Однак в липні 2025 року міністерство юстиції та ФБР оприлюднили службовий меморандум, який фактично спростував конспірологічні очікування. У ньому зазначалося, що після перегляду 300 гігабайтів даних не виявлено жодного “викривального списку клієнтів” Епштейна і “жодних доказів шантажу впливових осіб”. Також підтверджено попередній висновок: Епштейн покінчив життя самогубством, а не став жертвою вбивства.
Цей висновок, хоч і ґрунтувався на тривалому розслідуванні, викликав шок і обурення серед частини MAGA-спільноти. Консервативні інфлюенсери обрушили шквал критики на Бонді та інших посадовців. Reuters відзначала, що від Лори Лумер аж до мільярдера Ілона Маска – який теж долучився до хору критиків – звинувачували Мін’юст у “приховуванні правди”.
Маск, зокрема, ще до оприлюднення меморандуму публічно запитував, чому список клієнтів Епштейна досі не оприлюднено, підігріваючи підозри. Усередині ж адміністрації стався конфлікт між тими, хто раніше підтримував теорії змови, а тепер мусив озвучити протилежне. Заступник директора ФБР Ден Бондіно (в минулому – популярний радіоведучий і подкастер) та директор ФБР Каш Патель самі колись заявляли про “існування списку” і про те, що “влада приховує інформацію про Епштейна”.
Тепер же їхні власні відомства визнали, що доказів немає. Бондіно, за даними джерел, настільки розлютився на генпрокурорку Бонді за її управління перевіркою, що “просто не вийшов на роботу” наступного дня після публікації висновків. В кулуарах говорили про його можливу відставку.
Зміна стратегії: як Трамп лавірував у питанні Епштейна
Дональд Трамп за цей час здійснив помітну еволюцію в публічній позиції щодо Епштейна. На початку свого шляху він пишався знайомством з фінансистом, наголошуючи на його “чудових рисах”. Згодом, ставши президентом, Трамп рішуче відмежувався від колишнього товариша і навіть був готовий дати зелене світло конспірологічним натякам, якщо вони вигідно відволікали увагу від нього самого. Наприклад, його ретвіти про ClintonBodyCount у 2019 році показали: президент не гидує підтримати чутки, що звинувачують політичних опонентів (Клінтонів) у нібито вбивстві Епштейна.
Це було частиною ширшої тенденції – Трамп взагалі часто “поширював конспірологічні теорії щодо своїх опонентів”, від вигадок про “таємне громадянство” Барака Обами до неправдивих натяків на причетність батька Теда Круза до вбивства Кеннеді.
Така риторика посилювала підтримку його ядра: виборці, схильні вірити в змови, бачили в Трампі лідера, який “говорить неприємну правду про еліти”. Критики ж звинувачували його в безвідповідальному підбурюванні і поширенні брехні. Втім, коли тема “списку Епштейна” почала загрожувати вже самому Трампові, він спробував пригасити пожежу. Під час свого другого президентського терміну, зіткнувшись із “бунтом” прихильників, Трамп двічі за короткий час виступав із заявами, покликаними заспокоїти базу.
У липні 2025 року він написав емоційний пост в соцмережі Truth Social: “Що відбувається з моїми хлопцями (і дівчатами)? Вони всі нападають на генпрокурора Пем Бонді, яка ФАНТАСТИЧНО виконує свою роботу! Ми – одна команда MAGA, і мені не подобається те, що діється”.
Президент наголосив: “У нас ІДЕАЛЬНА адміністрація… а егоїстичні люди намагаються їй нашкодити через цього хлопця, що ніяк не зникне, Джеффрі Епштейна”.
Цей допис набув сумнозвісного статусу – його масово коментували незгодні (так багато, що ABC News відзначила: пост Трампа був зафлуджений відповідями сильніше, ніж зібрав вподобань, тобто “ratioed”).
Це безпрецедентна ситуація для майданчика, де, здавалось б, зібрані його найвідданіші фани. Власна база масово висловила президенту несхвалення, вперше публічно йдучи всупереч його вказівкам. Трамп спробував поєднати дві лінії: з одного боку, він захищав свою чиновницю (Бонді) і силовиків (Каша Пателя у ФБР та Дена Бондіно), вихваляючи їх як “найкращих професіоналів”.
З іншого – намагався зберегти добрі стосунки з конспірологічно налаштованим електоратом. Замість відкрито засудити теорії змови, Трамп обрав м’якший підхід. Він назвав справу Епштейна “досить нудною” і запевнив, що “вся достовірна інформація вже надана”.
На пряме запитання журналіста, чи фігурує його ім’я в матеріалах, Трамп різко відповів, що ні, дорікнув репортеру за “нахабність” і заявив, що якщо генпрокурорка вважає за потрібне щось оприлюднити, то нехай оприлюднить. Разом з тим він бездоказово припустив, ніби деякі оприлюднені документи “сфабриковані політичними ворогами – Обамою, Гілларі Клінтон і адміністрацією Байдена”.
Тобто, фактично, спробував перекласти відповідальність на тих же демократичних опонентів, яким колись приписував “вбивство” Епште
Источник: www.24tv.ua