Що криється за візитом Орбана в Україну: відверте інтерв’ю з Михайлом Подоляком Оксана Харьковська Катерина СолярОсновні тези
- Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан 2 липня відвідав Україну для підвищення своєї суб’єктивності та розвитку відносин з Європейським Союзом.
- Орбан також прагне посилити свій вплив в Європейському парламенті, будуючи партнерства з правими партіями.
- Радник голови Офісу Президента України підкреслив, що візит був особистою ініціативою угорського політика.
- Також Подоляк зауважив, що візит не дасть усіх результатів, на які ми очікуємо. Однак він має вплив на Росію – це додатково фруструє ворога.
Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан, відомий своїми проросійськими висловлюваннями, 2 липня приїхав з візитом до України. У такий спосіб політик хоче бути більш суб’єктним, адже має складні відносини з Європейським Союзом.
- 1 Чи Путін відправив Орбана в Україну
- 2 Як на Путіна вплинуть переговори Орбана і Зеленського
- 3 Про дискусії щодо вступу України в НАТО
- 4 “Росія буде змушена прийняти правила фіналу війни”
- 5 Чому зброя повільно надходить на фронт
- 6 Чи може Франція вийти з НАТО
- 7 Нові обмеження щодо Китаю
Радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк в інтерв’ю 24 Каналу пояснив, що Орбан скористався початком головування Угорщини в Раді ЄС і приїхав у Київ. Чи причетний Путін до візиту Орбана та який вплив матимуть переговори українського та угорського лідерів – читайте далі у матеріалі.
Нагадаємо, що в першій частині інтерв’ю ми писали про те, чи пропонує таємно Владімір Путін перемовини про мир та чи може Китай змусити Путіна завершити війну одним дзвінком. Більше деталей – читайте за посиланням.
Чи Путін відправив Орбана в Україну
Віктор Орбан 2 липня неочікувано приїхав до України. Угорщина почала головувати в Раді ЄС і говорили, що саме це наштовхнуло його на візит. Поки Орбан був в Україні, міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто говорив з Сєргєєм Лавровим, аби Кремль не подумав про намір Угорщини налагодити стосунки з Україною. Це було з доброї волі Орбана чи він приїхав до України по рекомендації Москви, щоби просувати якісь меседжі?
Це було з доброї волі самого прем’єра. Орбан хоче бути більш суб’єктним, тому що в нього достатньо складні відносини з Європейським Союзом. Безумовно, користуючись моментом початку головування в Європейському Союзі, він заїхав в країну, яка є сьогодні головним ньюзмейкером для ЄС.
Це не тільки переговорна програма, це також і військова допомога Україні. І взагалі Україна сьогодні формує порядок денний для Європи, тому, проявляючи свою суб’єктність, Орбан абсолютно правильно зробив, що приїхав до України.
Паралельно з тим він хоче суттєво збільшити свої впливи в Європейському парламенті. Нагадаю, що буквально напередодні візиту в Київ він перебував у Відні й там провів певні переговори з правими партіями для того, щоб побудувати свою конструкцію в Європейському парламенті.
Там був експрем’єр Чехії Андрей Бабіш, представник австрійської правої партії Герберт Кікль. Були й інші представники, вони ще поки не доєднуються. Утім, з урахуванням регламенту, вони отримають сім країн, які формуватимуть правий парламентський блок у Європарламенті. Орбан хоче там відігравати чи не найсуттєвішу позицію. В Угорщини достатньо складні відносини з Європейським Союзом, і він хоче їх модерувати трошки інакше, маючи більшу суб’єктність.
Віктор Орбан і Володимир Зеленський / Офіс Президента
Як на Путіна вплинуть переговори Орбана і Зеленського
Безумовно, що будь-яка країна Європейського Союзу – це країна переговорів для нас. Це стосується і Словаччини, і Угорщини. Чому? Тому що вони зацікавлені в тому, щоб ЄС існував, підвищував свою дієздатність і рівень життя, зокрема в Угорщині та Словаччині. Тому Україна має з ними спілкуватись.
У нас з Угорщиною є двосторонні, достатньо об’ємні відносини. Це не тільки те, що стосується Закарпаття, це й енергетика, великі гуманітарні програми, великі виклики, які треба вирішувати.
Переговорна тактика, яку обирає Київ, абсолютно правильна, і це дуже добре. Крім того, це виглядає символічно. Угорщина з першого дня головування в ЄС перебуває в Україні та продовжує комунікацію від імені Європейського Союзу. Це достатньо непоганий візит.
Чи дасть він всі ці результати, на які ми з вами очікуємо? Безумовно, ні. Як і будь-які переговорні позиції, вони поступово розвиваються, але сам факт такої зустрічі на рівні очільників держав достатньо красномовний. Чи це має вплив якийсь на Росію? Безумовно має. Це додатково її фруструє, бо вони не розумітимуть, про що йшлося, які обсяги домовленостей, як це буде далі вибудовуватись.
Нам треба максимально продовжувати будь-які комунікації на будь-яких континентах для того, щоб прийти до концепції ізоляції Росії. Для цього треба зустрічатись не тільки з Угорщиною, а й з представниками Латинської Америки, навіть з країнами, які мають особливу позицію щодо війни, як у Бразилії. Нам треба зустрічатись з представниками країн Африки, не тільки Південної. Це все правильна українська стратегія. Вона вкрай ефективна і сильно дратує Росію.
Орбан і Зеленський провели переговори / Офіс Президента
Зауважимо, що у ЗМІ з’явилася інформація, що одразу після візиту в Україну Віктор Орбан поїде до Владміра Путіна в Росію. Політик планує поїздку, імовірно, вже 5 липня.Про дискусії щодо вступу України в НАТО
Politico пише, що немала частина експертів закликає не протягувати “міст” Україні до НАТО, адже чим ближче процес вступу, тим більше і сильніше воюватиме Владімір Путін і війна не закінчиться. З іншого боку, якщо Україну таки приймуть у НАТО, то Росія точно нападе і на Україну повторно, і спровокує п’яту статтю НАТО, що призведе до розриву всередині блоку і так далі.
А сьогодні в нас що, легка прогулянка? Росія сьогодні не атакує масштабно Україну? Сьогодні у нас статус кого? Асоційованого члена НАТО чи нейтральний статус країни? Тобто це маячня. Вже зрозуміло, що не НАТО є першопричиною конфлікту. І коли експерти продовжують говорити, мовляв, “давайте ми не будемо приймати необхідні рішення”.
Усі подібні публікації – це запрошення для Росії: “вбивайте ще більше українців, атакуйте енергетику, а ми лякатимемо країни, які можуть забезпечити захист енергетики, щоб не давали нічого, тому що цікаво дивитись, як їх вбивають”.
Зафіксуймо прості правила:
- жодна країна не може бути позбавлена суверенних прав;
- якщо хтось атакує цю країну і ми у межах міжнародного права хочемо далі жити, треба максимально ефективно допомагати країні вести оборонну війну;
- не треба писати псевдоаналітичні тексти про те, що “якщо ми блокуватимемо вступ України в НАТО, то це не дозволить Росії повторно атакувати Україну”.
А сьогодні що ми робитимемо, продовжуватимемо дивитись, як дітей вбивають? Хай такі експерти пишуть прямо три речі: ми достатньо інфантильні й не розуміємося на тому, про що пишемо; ми дуже боїмося всього; ми взагалі хочемо засунути голову у пісок і нічого не бачити.
“Росія буде змушена прийняти правила фіналу війни”
Володимир Зеленський в інтерв’ю сказав, що на другому Саміті миру представлять план з усіма пунктами про наше бачення завершення війни. Питання у тому, чи хтось з представників Росії приїде на цей саміт, і якщо так, то хто саме? Президент також сказав про те, що якщо у Дональда Трампа є план, як має закінчитися війна за 24 години, то нехай ним, звісно, поділиться, тому що нам теж було б цікаво на нього подивитися.
Президент абсолютно правий. Почнемо з Трампа. Ми маємо кандидата потужної партії з країни, яка є нашим ключовим партнером в цій війні – Сполучених Штатів, який говорить, що у нього є план. Але якщо його план завершення війни буде коштом нашого суверенітету, нашої території, коштом втрачених життів, то тоді ми хочемо знати це.
Ми хочемо знати, що ви готові розміняти нас на якесь швидке припинення вогню. Якщо це не так, то тоді хочемо проговорити, як можна зупинити війну, і де юридично є агресор та жертва. Це абсолютно чітка позиція, тому що, якщо хтось сьогодні говорить, що готовий досить швидко закінчити війну, але це закінчення буде стимулюванням Росії до подальшого геноциду – це одна справа. Якщо є технології, які дозволять приборкати ці геноцидні наміри Росії – це інша справа.
Мовиться загалом про стратегію існування і демократії, і міжнародного права, і глобального права. Президент України каже, якщо правила є, тоді поясніть їх, бо ми в межах цих правил ведемо оборонну війну. А ось Росія веде все взагалі інакше. Вона обнулила міжнародне право.
Проговорімо, що для світу потрібно: чи щоб існували правила, чи щоб існувало лише право сильного. Якщо право сильного, то тоді все змінюється для усіх країн, не тільки для України. Тоді під ударом перебуватимуть усі й будь-хто, будь-де може прийти і умовно сказати: “Віддайте нам добровільно Запорізьку атомну електростанцію, інакше ми вас будемо атакувати”. Це саме так виглядає.
Щодо саміту і чи хтось там буде з Росії. Україна чітко фіксує, що в нас є розуміння цієї війни, розуміння фіналу цієї війни, конкретна дорожня карта. Ми розуміємо, що ця війна має закінчитись, тому що не може ж війна тривати 100 років. Але для цього потрібні інструменти примусу.
Україна наполягає, щоб ці інструменти примусу були використані між першим і другим самітом у повному обсязі. Це військова допомога, зняття всіх залишкових заборон на удари по території Росії, економічні санкції, ізоляція.
Не може такого бути, щоб міністр внутрішніх справ Росії Колокольцев приїздив у Нью-Йорк на зустріч з заступником пана Гутерреша (Антоніо Гутерреш, генсек ООН – 24 Канал) Жан-П’єром Лакруа для того, щоб обговорити участь Росії у миротворчих місіях. Це просто цинізм найвищого штибу. Не може так працювати система. Має бути дипломатична ізоляція Росії.
Отже, три важливих інструменти. Якщо ці інструменти використовуватимуть у повному обсязі, то Росія буде змушена прийняти інші правила фіналу цієї війни. Ось так це має виглядати.
Чи хто буде там (на саміті – 24 Канал) від Росії присутній? Безумовно, можуть бути присутні представники Дагестану, наприклад. Вони достатньо ефектно себе проявляють в протистоянні з Росією. Але це я так іронічно говорю.
У Росії ж не такі прості процеси, як всім здається. Росія сьогодні не є монолітною країною. Зрозуміло, що вона в очікуванні, скажімо, певних революційних процесів. Усе, що ми бачили в Махачкалі, у Дербенті, говорить про те, що там абсолютно передреволюційна ситуація.
Щойно будуть завдані масштабовані удари по лінії фронту, ми побачимо зовсім інші внутрішньоелітні стосунки в Росії. Ми побачимо зникнення певних представників, які сьогодні домінують в інформаційному просторі. І навпаки – з’являться якісь інші персонажі. Можливо, ці інші персонажі реалістичніше дивитимуться на те, що відбувається у війні, і реалістичніше сприйматимуть майбутнє Росії, де вона вже не буде неоімперією, яка може диктувати якісь правила.
Чому зброя повільно надходить на фронт
Президент також сказав про те, що Україна не програє і не в глухому куті. Але при цьому він також згадав про те, що в Україні стоїть 14 неукомплектованих бригад, і вони всі чекають на зброю, адже вона дуже повільно надходить від партнерів. За два роки повномасштабного вторгнення, здавалося б, що механізми вже мають бути налагоджені, кордони для зброї відкриті й, відповідно, все це має безперебійно надходити до лінії фронту, але бачимо, що цього не відбувається.
І це проблема. Ви маєте рацію, президент має рацію. Він говорить, що проблема не в тому, що ті чи інші рішення не приймають, бо їх приймають. Є фонди, є можливість фінансування, є розуміння скільки і якої техніки, на якому напрямку потрібно і так далі, але вона дуже і дуже повільно надходить до України. Ось вся ця проблема в логістиці. Якби було так, що прийняли рішення, і через два тижні вона на полі бою, – тоді Росії було б непереливки. Тоді ми б бачили зовсім іншу ситуацію, і це очевидно.
Це багато хто розуміє, але, на жаль, наші партнери не можуть позбутися трьох речей:
- зайвого бюрократизму;
- залишкового страху;
- нерозуміння, що треба вже не просто про щось говорити, а розставити усі крапки над “і”.
Тобто всім подобається говорити, будувати теорії змови, розробляти програми стримування, поступове знищення військового потенціалу Росії тощо. Треба припинити гратися в шахівниці, а прийняти відповідні рішення, розставити крапки над “і”, перебудувати світ, вийти на оновлене міжнародне право, підняти репутацію країн демократії, зробити її домінантною репутацією, попри те, чого бажає, наприклад, Китай чи країни Глобального Півдня загалом. Треба на це нарешті наважитись.
От ще трошки так “погратися”, і завтра ніхто не вважатиме, що країни демократії мають на щось суттєво впливати, що на них треба зважати, тому що вони приймають ті чи інші рішення повільно, а коли їх нарешті ухвалять – вони вже не матимуть жодного сенсу.
Тож повторю, що проблема логістики – це проблема країн-партнерів. Вони мають зрозуміти: якщо домовились про танк сьогодні, цей танк має бути завтра, а не через 8 місяців.
Українські захисники / Getty Images
Чи може Франція вийти з НАТО
НАТО побоюється, що Франція може вийти з військового командування Альянсу після перемоги партії Марін Ле Пен на парламентських виборах. Чи справді існують такі перестороги?
Це спекулятивні розмови. Безумовно, незалежно від того, яка партія домінуватиме в національних зборах і яка формуватиме коаліційний уряд, у Франції все ж розуміють, що таке безпека, і що в Альянсі її спроможності набагато потужніші, ніж одноосібні спроможності країни.
Тому я тут не бачу ніяких ризиків, але спекуляцій та конспірології буде багато. Це ж традиційно, ми живемо у XXI столітті, без цього нікуди.
Нові обмеження щодо Китаю
Єврокомісія заявила, що від 4 липня запроваджуються попередні тимчасові імпортні мита на електричні автомобілі з Китаю. Це таке собі покарання Китаю за те, що він підтримує Росію, чи ні?
Ні, це не покарання Китаю за щось. Це просто нова позиція. Китай хотів, до речі, мати ближчі відносини з Європейським Союзом. Не забуваємо візит Сі Цзіньпіна у європейські країни. Але якщо Китай хоче грати за якимись правилами, які не враховують потреби, зокрема ЄС, а навпаки, які мають привести до втрати Європою своєї безпеки, а Росія саме на це сьогодні працює, то, безумовно, до Китаю відповідно ставитимуться.
Просто тут питання, а навіщо це Китаю? Тобто розміняти можливості глобальної держави, з якою на рівних співпрацюють Європейський Союз, Сполучені Штати, на підтримку абсолютно нікчемного російського ринку чи нікчемної російської зовнішньої політики. Це взагалі нонсенс для мене. Тому я думаю, що Китай все-таки поступово доходитиме до абсолютно правильної глобальної поведінки.
Источник: www.24tv.ua
