Реформа, здатна докорінно все змінити: чому принцип “кошти за педагогом” – це значно більше, ніж просто фінансування
Автор колонки: Владислав Штегельський
Педагогічна діяльність – одна з тих, де рішення часто ґрунтується на цінностях. Люди обирають її насамперед через значущість і вплив: за даними міжнародного дослідження TALIS 2018, головною мотивацією для вчителя є можливість впливати на становлення дітей і суспільства.
Автор колонки: Владислав Штегельський
Педагогічна діяльність – одна з тих, де рішення часто ґрунтується на цінностях. Люди обирають її насамперед через значущість і вплив: за даними міжнародного дослідження TALIS 2018, головною мотивацією для вчителя є можливість впливати на становлення дітей і суспільства.
Українські дослідження підтверджують це: згідно з результатами дослідження “Вчителі України: кадровий потенціал” студенти планують зупинятися на фаху педагога через любов до дітей і прагнення трансформувати освіту. Сьогодні, коли педагоги продовжують працювати в надзвичайно складних обставинах, вкрай важливо підтримувати тих, хто робить подібний вибір. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Які потреби у сучасних педагогів?
Задоволення від професії формується з ряду чинників: престижу праці та уявлення про неї, атмосфери, що заохочує, належного рівня оплати праці та можливостей кар’єрного зростання. Не менш важливими є довіра до педагога як до професіонала, визнання його компетентності, реальна незалежність і шанс формувати індивідуальну траєкторію професійного поступу.
Для гарантування цього важливо переглянути підходи до навчання та створити систему професійного розвитку, яка б відповідала реальним потребам учителя.
Такі потреби умовно можливо розділити на дві широкі категорії. Перша – це засвоєння новітніх інструментів, які можна безпосередньо використовувати в роботі.
Дані міжнародного дослідження TALIS-2024 демонструють доволі помірну картину: лише трохи більше половини педагогів вважає, що навчання протягом останнього року суттєво вплинуло на їхню практику. Водночас є очевидний взаємозв’язок: ті, хто оцінюють навчання як корисне, значно частіше досягають визначених цілей на уроках. Тобто справа не в самому факті навчання, а в його якості та актуальності.
Це доповнюють і дані опитування МОН: 72% учителів називають практичну спрямованість навчальних курсів головним фактором їхнього вибору. Учитель сьогодні шукає не “години”, а інструменти, які діють у класі й які реально застосувати одразу.
Разом з тим, професійний розвиток має ще один глибший аспект – це переосмислення себе в професії. Кар’єра вчителя не є незмінною. Після етапу професійного становлення багато хто опиняється перед вибором: або поглиблювати свою майстерність, або шукати нові ролі, або ризикувати втратити інтерес до професії. В цей момент навчання може відігравати зовсім іншу роль – не лише як пошук нових інструментів у класі, а як метод побачити нову траєкторію та “заново відкрити” професію для себе. Паралельно з цим, отримати додаткові функції та надбавки, або перейти на іншу посаду.
У будь-якому випадку – це все про можливість здійснити усвідомлений вибір і брати за нього відповідальність. В основі такого вибору завжди лежать питання про те, для чого мені це і що саме зміниться після навчання. Коли вчитель бачить зв’язок між навчанням і власним розвитком, він готовий вкладати в нього час і зусилля. Коли цього зв’язку немає – увесь процес професійного розвитку стає формальністю.
Нова модель підвищення кваліфікації вчителів
Українське законодавство не тільки визначає обов’язком вчителя підвищувати кваліфікацію, а й надає свободу у виборі програм. Проте без відповідного ресурсу право вибору не завжди означає реальну можливість ним скористатися. До 2026 року держава застосовувала модель фінансування підвищення кваліфікації, за якою кошти направлялися безпосередньо до визначених установ.
Водночас ця модель виявила ряд обмежень: щонайменше 40% виділених коштів залишалися невикористаними та поверталися до бюджету. Крім того, згідно з результатами опитування МОН, більше половини вчителів зазначали, що не повністю задоволені таким підходом до фінансування, оскільки він не враховував їхніх особистих потреб у професійному розвитку. Саме тому держава реагує на запит освітян і змінює підхід до фінансування підвищення кваліфікації, запроваджуючи політику “Гроші ходять за вчителем”.
Ключовим інструментом цієї політики стала платформа “Вектор”. Цей інструмент був розроблений ГО “ЕдКемп Україна” як платформа Edway і переданий як благодійна допомога Українському інституту розвитку освіти. Платформа вже користувалася попитом серед педагогів, значна частина яких виявила бажання продовжувати використовувати її для професійного розвитку.
“Вектор” – це приклад того, як громадський сектор створює продукт у відповідь на реальний запит учительства, а його передача державі дає змогу забезпечити масштабування політики, сформованої для реалізації інтересів педагогів.
Масштабування платформи та її використання для реалізації політики “Гроші ходять за вчителем” вимагають адаптації та розширення функціоналу. Партнером цього процесу стало представництво ЮНЕСКО, яке, за фінансування Глобального партнерства заради освіти (GPE), підтримує подальший розвиток платформи.
Перш за все “Вектор” забезпечує технічну реалізацію пілотування політики “Гроші ходять за вчителем”. Для вчителя це можливість зареєструватися, отримати власний віртуальний гаманець і обрати навчання. Для суб’єкта підвищення кваліфікації – створити кабінет, розмістити програму, зарахувати вчителів і видати документи про підвищення кваліфікації.
Як трансформується культура професійного розвитку
Проте “Вектор” – це значно більше, ніж просто ще одна цифрова платформа. Його впровадження – це крок до одночасної зміни й інфраструктури, й культури професійного розвитку. Однак жоден інструмент не діє сам по собі. Без відповідних цінностей і практик у колективах його потенціал залишається обмеженим.
Саме тому йдеться про синергію – гармонійне поєднання культури та конкретних інструментів, які посилюють один одного. Важливо, що платформа вже пропонує рішення, які можуть підтримати як окремих учителів, так і шкільні колективи, які рухаються до формування культури відповідальності та розвитку.
Одним з таких рішень є “Оцінювання 360”, яке дає змогу вчителю поглянути на власну практику з різних точок зору. Для цього вчитель може пройти самооцінювання та зібрати відгуки від адміністрації, колег, учнів або батьків. Важливо, що результати такого оцінювання доступні лише самому вчителю.
Це утворює безпечний простір для рефлексії, у якому педагог може не лише отримати рекомендації щодо подальшого професійного розвитку, а й краще зрозуміти власні сильні сторони, зони для зростання та більш усвідомлено обирати можливості підвищення кваліфікації.
Платформа забезпечує і відкритість для суб’єктів та програм підвищення кваліфікації. Перед отриманням документа учасники також надають зворотний зв’язок щодо програми, який у подальшому можуть побачити інші користувачі. Таким чином формується атмосфера довіри та відповідальності, де сама професійна спільнота відіграє важливу роль у визначенні якості освітніх послуг.
Також важливим є зв’язок учителя і закладу освіти. За даними опитування МОН, близько половини українських учителів покладаються на підтримку школи під час визначення потреби у навчанні. Адже все, що вчитель здобуває під час навчання, він впроваджує саме в тому закладі, де працює.
Запропонований підхід до фінансування навчання не заперечує ролі закладу освіти, а змінює акцент. Завдання адміністрації – не обирати за вчителя, а допомогти зробити цей вибір обдуманим і підтримати застосування результатів навчання на практиці, зокрема через надання якісного зворотного зв’язку. Це принципово інший підхід на рівні школи. І для цього платформа також пропонує ряд інструментів, які допоможуть сформувати цілісне бачення розвитку команди.
Тому важливо, що ця політика реагує не лише на технічні виклики, а й підтримує розвиток відповідальної професійної спільноти. Я переконаний, що людина відтворює цінності тієї спільноти, в якій перебуває, зокрема на рівні повсякденних практик.
Реформа НУШ надала вчителю більше свободи – можливість обирати програми, форми та методи роботи. Сьогодні ми часто говоримо про важливість соціально-емоційного навчання, ефективного зворотного зв’язку та формувального оцінювання. Але ці практики не можуть існувати лише на рівні взаємодії з учнями – вони мають бути властиві як колективу школи, так і професійній спільноті в цілому.
Тут хочу перефразувати канадського дослідника Майкла Фуллана, який слушно зауважує, що культури не змінюються за вказівкою – вони змінюються тоді, коли нові цінності та практики поступово витісняють старі. Політика “Гроші ходять за вчителем” – це більше ніж технічне рішення, це про ті зміни, які трансформують систему зсередини.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Читають зараз:Майже 240 ворожих дронів летіли по Україні: як відпрацювали сили ППО
Источник: www.24tv.ua