Газові “агенти” Путіна: як Росія діє через науковців у ЄС
Автор колонки: Олег Савицький
Поки російська армія руйнує українські міста, в європейських столицях звучать голоси, які переконують: повна відмова від російського газу – надто ризикована і небезпечна. Ці голоси не представляють російські компанії напряму, не фігурують у санкційних списках і не ходять коридорами Єврокомісії з бейджами лобістів. Вони говорять мовою “експертизи”, “ринкової логіки” і “об’єктивного аналізу”.
Ключові моменти
- Фахівчиня з газових ринків Катя Яфімава підтримує погляди “Газпрому”, що співпадають з інтересами Росії, використовуючи свою позицію в аналітичних установах.
- Яфімава та інші експерти застосовують академічні платформи для узаконення російського газу в Європі.
Автор колонки: Олег Савицький
Поки російська армія руйнує українські міста, в європейських столицях звучать голоси, які переконують: повна відмова від російського газу – надто ризикована і небезпечна. Ці голоси не представляють російські компанії напряму, не фігурують у санкційних списках і не ходять коридорами Єврокомісії з бейджами лобістів. Вони говорять мовою “експертизи”, “ринкової логіки” і “об’єктивного аналізу”.
Однією з головних осіб такого експертного впливу є Катя Яфімава – багаторічний “дослідник” європейських газових ринків, співробітниця Оксфордського Інституту Енергетичних Досліджень (Oxford Institute for Energy Studies – OIES) та з 2015 року заступниця голови Групи експертів з газу Європейської Економічної Комісії ООН (UNECE). Протягом майже двох десятиліть її публічні заяви постійно узгоджувалися з ключовими інтересами “Газпрому” та російської держави – від захисту “Північних потоків” до залякування Європи наслідками санкцій після 24 лютого 2022 року. Продовжуйте читати в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Оксфорд, але не університет
Oxford Institute for Energy Studies часто сприймається як частина престижного академічного середовища Оксфорда. Насправді це приватний аналітичний центр, який жодним чином не пов’язаний з університетом, але активно використовує “оксфордський” бренд.
Газова програма OIES, в якій уродженка Білорусі Катя Яфімава працює з 2010 року, роками фінансувалася компаніями, пов’язаними з російським газовим експортом – включно з Gazprom Marketing & Trading та західними партнерами “Газпрому” у проєктах “Північний потік”, Yamal LNG та Arctic LNG 2.
Формально OIES заявляє про незалежність власних досліджень. Проте аналіз публікацій Яфімової демонструє сталість одного й того ж підходу: будь-які регуляторні або політичні заходи ЄС, що обмежували імпорт російського газу, представляються як “політизовані”, “ризиковані” або “економічно сумнівні”, в той час як позиції “Газпрому” – як раціональні та ринково обґрунтовані.
Профіль Яфімавої на сайті організаторів Петербурзького міжнародного економічного форуму / Знімок екрана автора
Перед тим як приєднатися до OIES, Яфімава отримала ступінь магістра філософії з російських та східноєвропейських студій в Оксфордському університеті, а пізніше – ступінь доктора філософії з географії. З 2006 року вона була стипендіаткою програми Міністерства закордонних справ та у справах Співдружності Великої Британії/Інституту відкритого суспільства (FCO/OSI) для студентів з пострадянських країн.
Від OPAL до “Північного потоку-2”: повторюваний сценарій
У 2017 році Яфімава публічно обстоювала рішення надати “Газпрому” повний доступ до газопроводу OPAL – ключового сухопутного продовження “Північного потоку-1” в Німеччині. Заперечення Польщі та інших країн Центрально-Східної Європи вона називала політично вмотивованими, по суті відтворюючи аргументацію самого “Газпрому”.
У 2019 році, коли ЄС змінив Газову директиву, щоб поширити європейські правила конкуренції на імпортні трубопроводи (що безпосередньо зачіпало “Північний потік-2”), Яфімава охарактеризувала це як ad hoc атаку на “комерційно життєздатний проєкт”. Російські державні медіа охоче цитували ці оцінки, використовуючи їх як доказ того, що Брюссель нібито “порушує власні правила”, щоб перешкодити Росії.
У тому ж році Яфімава виступала на Санкт-Петербурзькому економічному форумі в одній панелі разом з корумпованим ексканцлером Німеччини, на той час головою комітету акціонерів “Північного потоку-2” Герхардом Шрьодером та лобістом “Газпрому” Фридбертом Пфлюгером, який тоді активно намагався просувати проєкт в Німеччині. Учасники “Ділового сніданку” обговорювали “стратегічні переваги російського газу для Європи” і стверджували, що “Північний Потік-2” без жодних проблем “вписується в енергетичну стратегію ЄС”.
Програма Петербурзького міжнародного економічного форуму – 2019 / Знімок екрана автора
У 2020 році, коментуючи санкції США, Яфімава публічно заявляла, що “Північний потік-2” “все одно буде добудований”, і що Вашингтону варто з цим змиритися. Це повідомлення майже дослівно повторювало офіційну риторику Кремля та слугувало одній меті – створити враження неминучості проєкту й марності спротиву.
Восени 2021 року Європа зіткнулася з різким зростанням цін на газ. Багато європейських регуляторів та аналітиків пов’язували кризу з монопольною поведінкою “Газпрому”, який скорочував спотові продажі та тримав європейські сховища напівпорожніми, маючи достатні виробничі потужності.
Втім, Яфімава в публічних виступах наполягала, що “Газпром нічим не маніпулював”, а просто виконував контракти і “діяв прагматично”. Вона також стверджувала, що припинення сертифікації “Північного потоку-2” лише посилило кризу, по суті просуваючи тезу, що новий газопровід був би “рішенням”, а не частиною проблеми. Ці аргументи безпосередньо збігалися з заявами Володимира Путіна того періоду.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну не стало переломним моментом у публічній позиції Яфімової. Навесні 2022 року, аналізуючи кремлівську вимогу платити за газ у рублях, вона зосереджувалася не на незаконності чи шантажі, а на “можливих механізмах відповідності” та ризиках повного припинення постачання, якщо ЄС займе жорстку позицію.
Влітку 2022 року, коли “Газпром” різко скоротив прокачку “Північного потоку-1”, посилаючись на затримку через санкції постачання турбіни для ремонту компресорної станції, Яфімава стала співавторкою аналітики, яка підкреслювала “технічний” характер проблеми. Тим часом уряд Німеччини публічно називав це політичним шантажем і “фіктивним приводом” для припинення постачань.
Прихована наративна війна проти Європи
У 2022 – 2024 роках Яфімава регулярно попереджала про “неминучі відключення”, “ризик блекаутів” і “небезпеку передчасних санкцій”, якщо Європа спробує швидко відмовитися від російського газу. Більшість цих прогнозів не справдилися: ЄС зменшив залежність від російського газу з приблизно 45% у 2021 році до близько 15% у 2023-му без суттєвих складнощів.
У 2024 році Яфімава публічно писала, що припинення транзиту російського газу через Україну після 1 січня 2025 року “не є неминучим”, якщо буде створено відповідні політичні та правові умови. Фактично це збігалося з вимогами російського уряду, який намагався сигналізувати Європі: якщо хочете зберегти постачання – домовляйтеся.
Навіть визнаючи прогрес ЄС у зменшенні залежності від російського газу, Яфімава продовжувала наголошувати на “серйозних ризиках” повної відмови. Такий підхід підтримує ключовий російський наратив: навіть мінімальні обсяги російського газу залишаються критично важливими і тому повинні бути збережені.
Особливу увагу привертає роль Яфімової в структурах ООН. З 2015 року вона є експерткою UNECE Group of Experts on Gas, а з 2015-го – її заступницею голови. Це означає участь у формуванні порядку денного міжурядових дискусій щодо ролі газу в енергетичному переході Європи.
Саме на цій платформі Яфімава неодноразово представляла аргументи про необхідність російського газу для “доступності” та “декарбонізації” енергопостачання в ЄС, критикувала санкції та говорила про умови можливого “повернення” російських поставок. Для Кремля це надзвичайно цінно: міжнародна інституція з високим рівнем легітимності стає каналом нормалізації російських позицій навіть під час війни.
Чому це важливо для України?
Важливо розуміти: йдеться не про одну людину і не про свободу академічної думки. Кейс Каті Яфімової ілюструє ширшу модель російського впливу, де експертні та академічні платформи використовуються для:
- перебільшення економічних небезпек від застосування санкцій;
- знецінення альтернатив російському газу;
- формування очікувань неминучого “повернення до бізнесу як завжди”;
- ведення прихованої “наративної війни” проти України та ЄС.
Цей вплив не порушує санкції безпосередньо, але підриває їх політичну основу.
Збереження залежності країн ЄС від російського газу – це не лише економічне питання, а джерело фінансування війни та інструмент тиску. Тому діяльність експертних мереж, які роками узаконювали залежність від російських енергоносіїв та поширювали наративи, вигідні Кремлю, має розглядатися як питання безпеки.
Такі фігури, як Катя Яфімава, заслуговують на увагу українських дипломатів, аналітичних та безпекових органів – не з метою персональних звинувачень, а для розуміння того, як саме працює інфраструктура російського нафтогазового впливу та для її знешкодження. Без цього повна й незворотна відмова Заходу від російських викопних енергоносіїв залишатиметься не лише технічним, а й політичним викликом.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Читають зараз:Найближчі дні будуть важкими, – Міненерго на тлі ситуації в енергосистемі
Источник: www.24tv.ua