Аби дістатися пункту пропуску “Доманове”, жителі окупованих територій готові здолати тисячі кілометрів та пройти десятки фільтраційних пунктів. Вже більше двох років на кордоні з Білоруссю працює гуманітарний коридор, який став для багатьох українців єдиною можливістю виїхати з окупації.
Кого найчастіше зустрічають на рідній землі прикордонники, та що потрібно знати тим, хто вже ухвалив рішення про повернення додому – розповідаємо у межах програми “Кордон.UA”, інформує 24 Канал.
Історія українки з окупованої Херсонщини
Ще кілька років тому у пункті пропуску “Доманове”, що на Волині, вирувало життя. Більшість подорожніх – білоруси, які приїздили в Україну на морські курорти та на закупи. Натомість наші земляки робили виторг білоруським продавцям “молочки” і текстилю.
Все це – у минулому. Пункт пропуску нині тихий, майже безлюдний і “наїжачений”. 28 лютого 2022 року його, як і решту КПП на кордоні з Росією та Білоруссю, закрили. Підтримавши країну-агресорку, мінський диктатор Алєксандр Лукашенко одним махом розрубав зв’язки між людьми двох країн, набуті століттями.
Та все ж декілька разів на день прикордонники відкривають імпровізовані ворота, аби пропустити на рідну землю чергову групу. Переважно це українці з окупованих територій та примусово вивезені до Росії. Їхні історії різні, але майже усім, аби дістатися сюди, довелося пройти крізь пекло.
Одна з таких молода мама, яка просить не називати її імені, бо втікає не лише від окупантів, а й від чоловіка-аб’юзера, який знущався з неї та дітей. Родина мешкала в окупованій частині Херсонщини, поблизу моря. Жінка зізнається: все вирішувала поспіхом.
Складнощі, склалося так, що потрібно було. І моментально в один день вирішили, що нам потрібно було б, і з чоловіком і потім погрози були, то рішили так,
– сказала жителька Херсонщини.
Вони подолали більш як три тисячі кілометрів – через Сімферополь, Москву та Брест.
В очах цієї маленької, але відважної жінки – втома та надія. Бо тут на неї чекають рідні, і нове життя.
Що потрібно для повернення в Україну
Гуманітарний коридор у “Домановому” працює цілодобово. Але лише на вхід та лише для українців. Щодня прикордонники зустрічають на лінії кордону до 10 наших земляків. Аби потрапити сюди, достатньо будь-якого паспорта українського зразка, навіть протермінованого. Ті, кому на момент окупації не було 16 років, можуть скористатися свідоцтвом про народження.
“Зараз йдуть багато людей з Донецької області. Люди продають житло і переїжджають на територію України жити. Молодь багато йде. З окупованих територій люди йдуть, наприклад, з Олешок, Херсонська область, – там, де затоплені будинки, там де зараз забирають житло. Різні ситуації”, – зазначила прикордонниця Надія Лук’янюк.
Перед якими труднощами постають пенсіонери
Прикордонниця Надія Лук’янюк розповідає: серед евакуйованих – багато літніх людей. Є й такі, хто не може пересуватися самотужки.
Це старші люди. Це люди 1939-их, 1940-их, 1945-их років. Це дідусі та бабусі, яких діти забирають на територію України. Їх “швидка” підвозить на Білорусь. Далі “швидка” підвозить на “нуль”, і звідти ми вже забираємо,
– наголосила прикордонниця.
Утім, понад кілометр від білоруського КПП “Мокрани” більшість прибулих мусить пройти пішки. Далі – у візку.
Родичі одного з дідусів кажуть, що чоловік довго жив у Білорусі, та все ж повертається в Україну, аби не помирати на самоті.
За словами Надії Лук’янюк, саме літні люди – дуже вразливі та потребують особливого ставлення.
“Ну в нас були випадки, що бабусі землю цілували. Різні випадки були. Бабусь дуже багато приїжджає. Тільки заходять на територію – починають плакати, навіть не можуть спілкуватися, бо в них просто це від нервів, істеричне”, – наголосила Лук’янюк.
Хто опікується евакуйованими
Більшістю евакуйованих опікуються волонтери, які організовують перевезення, прокладають маршрути та допомагають адаптуватися тим, хто не має близьких. Серед них – громадські організації “Вивеземо”, Help people та інші.
Є волонтери, дуже багато волонтерів займається перевезенням. Їх волонтери за воротами забирають. Є різні організації, там, Save Ukraine, – дуже багато дітей через них було повернуто. Були такі випадки, що 50 людей за раз повертали, декілька автобусів з окупованих територій,
– підкреслила Надія Лук’янюк.
Чи повертається молодь
За інформацією прикордонників, останнім часом на вільну територію повертається дедалі більше молоді, яка не хоче будувати своє майбутнє в “імперії зла”.
“Молодь їде з Криму, Херсонська та Луганська області. Їдуть діти самі, які там, наприклад, от зараз вони закінчили школу, чи торік – для того, щоби вступити у ВНЗ. Тут проживає хтось рідний – дядя, тьотя, там, брат-сестра, хто раніше виїхали. Ну й вони їдуть просто для вступу в навчальні заклади, – сказала прикордонниця.
Від початку роботи гуманітарного коридору через “Доманове” вдалося повернути вже близько семи тисяч наших земляків. Майже за кожним та кожною з них – втрати близьких, зруйновані сім’ї, пекло окупації. Але тепер все це – у минулому. Вони – серед своїх.
Источник: www.24tv.ua
