Дзвенислава Андрусів
- 1 “Я на своєму місці”: про момент, коли Ольга обрала телебачення
- 2 “К – команда”: про залаштунки новин і роботу, яку не бачить глядач
- 3 “Жива рана”: про Бучу і теми, які неможливо читати без емоцій
- 4 “Коли новини замовкають”: про те, як Ольга відновлює сили
- 5 “Не романтизуючи втому”: про вигорання у новинах і роботу без пауз
- 6 “Там, де завжди спокій”: про родину і баланс у світі новин
- 1 “Я на своєму місці”: про момент, коли Ольга обрала телебачення
- 2 “К – команда”: про залаштунки новин і роботу, яку не бачить глядач
- 3 “Жива рана”: про Бучу і теми, які неможливо читати без емоцій
- 4 “Коли новини замовкають”: про те, як Ольга відновлює сили
- 5 “Не романтизуючи втому”: про вигорання у новинах і роботу без пауз
- 6 “Там, де завжди спокій”: про родину і баланс у світі новин
За п’ять хвилин до початку ефіру в навушниках Ольги Білан майже завжди лунає музика. Вона супроводжує її дорогою на роботу, грає у гримерці й допомагає знайти внутрішній ритм перед тим, як загориться червона лампочка студії.
За мить музика стихає – і починаються новини. Уже кілька років саме так минають її дні: моніторинг стрічок новин без зупинки, прямі ефіри, складні теми, які інколи болять не лише як журналістці, а й як людині.
У межах спецпроєкту 24 Каналу “За кадром” Ольга Білан розповіла про свій шлях на телебаченні, роботу в новинній студії, команду, без якої неможливий жоден ефір, професійне вигорання та речі, які допомагають знаходити сили рухатися далі.
Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати “Я на своєму місці”: про момент, коли Ольга обрала телебачення
За кілька хвилин до прямого ефіру новинна студія ще виглядає спокійною. Хтось перевіряє стрічки, хтось узгоджує останні деталі з редакторами, у режисерській уже триває підготовка до виходу в ефір. Це короткий проміжок часу, коли все ще можна дихати вільно, але вже за мить цей простір заповнить інформаційний потік. Так було колись, і так є зараз.
Свій перший день на телебаченні Ольга пам’ятає до дрібниць. Тоді для неї було все одночасно: шалений адреналін, хвилювання і неймовірний азарт. Вона відчувала, як серце калатає й одночасно чула зворотний відлік перед початком ефіру.
Перші ефіри Ольги Білан / Фото надала ведуча
Їй було 20 років, коли вона долучилася до запуску нового телеканалу практично з нуля. Це був не просто початок роботи, а можливість стати частиною великого процесу.
Це абсолютно особливе відчуття – бути не просто гвинтиком у системі, а співтворцем чогось масштабного. Поруч – сильна команда, топпрофесіонали. Хотілося з першої секунди закохати глядача, щоб він відчув це наше “вау”. Так і було!,
– сказала Ольга Білан.
Втім, внутрішнє відчуття, що телебачення – це саме її професія, з’явилося ще раніше. На першому курсі факультету кіно і телебачення студентам дали завдання створити власну відеовізитку. Тоді вона вперше відчула, наскільки їй подобається вигадувати історії, працювати в кадрі й повністю відповідати за кінцевий результат.
“Ти сама пишеш сценарій, шукаєш нестандартні ракурси, працюєш у кадрі як ведуча, а потім годинами монтуєш і продумуєш кожен перехід. Це було відчуття абсолютної творчої свободи. Тоді я зрозуміла: я на своєму місці”, – поділилася ведуча.
“К – команда”: про залаштунки новин і роботу, яку не бачить глядач
Для багатьох глядачів 24 Каналу зовні ефір виглядає як звична картинка: ведуча, студія, текст і камера. Але це – лише фінальний шар складного процесу.
Насправді робота починається задовго до того, як загориться студійне світло. Це аналіз подій, підготовка сценаріїв, вибудовування логіки випуску, робота з формулюваннями та змістовими акцентами.
Ольга перед ефіром / Фото надала ведуча
Окремий пласт – великі проєкти, де після знімання починається ще один етап: монтаж і детальна робота з кожним фрагментом.
Сяйво софітів – це лише верхівка айсберга. Основна робота відбувається до і після ефіру. Це постійний аналіз, підготовка і робота з деталями,
– наголосила Ольга Білан.
Вона звернула увагу, що люди часто думають, мовляв, у ведучих феноменальна пам’ять і вони тримають у голові величезні обсяги тексту. Насправді ж їм допомагає суфлер, але це лише інструмент, адже новини – це про абсолютну оперативність та імпровізацію.
Навіть у прямому ефірі робота не зупиняється. Ведуча одночасно стежить за інформаційною стрічкою, реагує на зміни й адаптується до ситуації в реальному часі. Це не читання новин – це їхнє проживання в моменті.
Це окремий вид насолоди – керувати цим інформаційним штормом та формувати власну думку просто під час ефіру,
– додала вона.
Крім того, у кадрі глядач бачить лише одну людину. Насправді ж, за словами Ольги, кожен ефір – це результат роботи великої команди, де кожен відповідає за свою частину процесу.
Вона з усмішкою розповіла, що її робочий день починається ще в гримерці, де дівчата-феї допомагають їй обирати образ. Вони запитують: “У чому ти сьогодні будеш?”, “Сьогодні накрутимося чи вирівняємося?” Все задля того, щоб вдало підібрати тіні та зачіску під образ для ефіру.
Потім до роботи долучаються редактори, режисери, оператори, звукорежисери, продюсери, людина, яка працює із суфлером.
Колеги Ольги / Фото надала ведуча
Режисер у вушному моніторі каже: “Тягни час ще п’ять хвилин”, “На другу камеру!”, “Гість на зв’язку”. Оператор просить трохи змінити положення в кадрі. Звукорежисер, який спочатку прикріпить мікрофон до піджака, налаштує все, а потім скаже: “А почитай, будь ласка, поговори”. Продюсер координує гостей. Це величезна спільна робота. К – команда,
– сказала Ольга Білан.
Тому найбільшим професійним багатством вона називає людей поруч, адже телевізійний ефір – це не індивідуальна робота. Це злагоджений механізм, у якому важлива кожна деталь.
“У нашому ритмі це не просто співробітники, це другий дім. І мати таку команду, як у мене, – справжнє золото”, – наголосила ведуча.
“Жива рана”: про Бучу і теми, які неможливо читати без емоцій
Попри великий досвід роботи в прямому ефірі, є теми, які й досі даються особливо важко. Для Ольги такою темою залишається Буча – її рідне місто.
Буча після злочинів Росії / Фото AP
У новинному ефірі це завжди звучить як частина великої стрічки подій. Але для неї кожна згадка не просто інформація, а повернення до того, що неможливо відокремити від себе.
Кожен сюжет про Бучу – це біль, який щоразу проходить наскрізь. І в цей момент ти вже не можеш повністю залишатися лише журналістом,
– поділилася Ольга.
У таких ситуаціях професійна дистанція перестає працювати. Залишається лише спроба втримати рівновагу між роллю ведучої й людською реакцією, яка не вимикається за сценарієм.
Зверніть увагу! Ольга Білан створила документальний фільм про Бучу – ті страшні події, які чинили російські воєнні злочинці. Кадри фільму засвідчують жахи війни та жорстокість окупантів.
“Але коли йдеться про твій дім – це не працює. Жоден професіоналізм не лікує живу рану. Ти просто виходиш і говориш як є – з цим болем у голосі”, – зауважила ведуча.
Саме такі моменти, зізнається Ольга Білан, залишаються з людиною назавжди.
“Коли новини замовкають”: про те, як Ольга відновлює сили
Попри часто емоційно складні робочі будні, Ольга намагається знаходити час для речей, які допомагають відновитися та наповнитися енергією. Наприклад, перед ефіром її незмінним ритуалом залишається музика.
Вона зі мною всюди – дорогою на роботу, у навушниках, у гримерці, навіть у студії за п’ять хвилин до мотора. Для мене музика – найкращий внутрішній камертон,
– сказала ведуча.
А от після ефірів допомагає зовсім інший спосіб перезавантаження – рух. Ведуча грає на гітарі, співає, нещодавно почала освоювати діджеїнг, а ще багато займається спортом.
Бокс, біг, великий теніс, вейкбординг… Ба більше, щороку відкриваю для себе абсолютно нові види спорту. Цього року це став кайтсерфінг – неймовірне поєднання швидкості, води та вітру. Вода й екстрим – моя абсолютна стихія,
– поділилась Ольга.
За її словами, коли виходить з ефіру емоційно вичавленою, саме цей мікс спорту та творчості моментально повертає до життя. Цікаво також те, що у спорті для неї важливий не результат, а стан – момент, коли голова перестає працювати в новинному режимі.
Хобі Олі Білан / Фото надала ведуча
“Я щиро вважаю, що пробувати нове і постійно рухатися вперед – це про саморозвиток, про внутрішню багатогранність і про те, яка ти особистість загалом. Життя одне і так круто – охопити його по максимуму! Зараз це важливо як ніколи. Особливо в умовах, коли не знаєш, що буде завтра – цінність кожного моменту зростає в сотні разів. Тому треба любити життя, кайфувати від нього тут і зараз. Брати від нього абсолютно все!”, – додала ведуча.
“Не романтизуючи втому”: про вигорання у новинах і роботу без пауз
Робота ведучої новин хоч і має чіткий графік, але інформаційний потік не зупиняється ніколи. За словами Ольги, повністю відключитися від новин неможливо.
Навіть якщо хочеш відволіктися, усе одно мимохіть перевіряєш стрічки новин. Професію ведучої новин сьогодні неможливо просто “вимкнути” чи залишити на робочому місці,
– сказала вона.
Такий ритм має свою ціну. Виснаження тут не виняток, а закономірність. Ведуча розповіла про вигорання без романтизації – як про стан, який рано чи пізно приходить у цій професії.
Головне – не вдавати, що цього не існує. Вигорання – це не кінець світу, а сигнал організму, що настав час трохи сповільнитися. Даєш собі можливість перезавантажитися – і поступово все налагоджується,
– зазначила Ольга Білан.
У цій системі немає універсального захисту від перевантаження. Є лише здатність вчасно помітити межу і дати собі паузу, навіть якщо вона коротка.
Цікаво, попри те, що в ефірі глядачі звикли бачити стриману й серйозну ведучу, у повсякденному житті вона зовсім інша: з гумором, легкою подачею, без дистанції, яку диктує ефір. Колись Ольга працювала у розважальному форматі й досі із задоволенням згадує ті часи.
Що я тільки не робила в ефірі: стояла на голові, боксувала, танцювала квікстеп, грала на барабані, виконувала акторські етюди, робила ікру за молекулярною кухнею. Це був неймовірний досвід, який навчив мене не боятися камер і будь-яких форматів,
– поділилася вона.
Ольга та її колега / Фото надала ведуча
Сьогодні ж серйозність у прямому ефірі для Ольги радше вимога професії. Проте колеги й друзі, за її словами, не бачать різниці між “робочою” і “особистою” версією.
Поза ефіром я абсолютно інша: завжди усмішка, жарти й хронічно хороший настрій. Не бачу сенсу переносити робочий образ у життя. І в ньюзрумі, і серед друзів з нами ніколи не буває сумно,
– наголосила ведуча.
Окреме місце серед залаштункових спогадів займають внутрішні жарти колективу.
“Телевізійний гумор – окремий вид мистецтва. Він не раз рятував нас у найважчі моменти”, – сказала Ольга Білан.
“Там, де завжди спокій”: про родину і баланс у світі новин
Попри інтенсивний ритм роботи, найбільш стабільним елементом залишається не професія і не темп, а родина. Вона дає Ользі відчуття нормальності у світі, де інформація ніколи не зупиняється.
Моя сім’я – це моя душа, моя безумовна підтримка і той самий надійний тил, де тебе приймають будь-якою. Саме родина повертає мене до тями після всього, що доводиться проживати на роботі,
– зауважила ведуча.
У цьому для Ольги Білан і формується фінальний баланс: між постійним інформаційним потоком і простими речами, які не змінюються.
Мій ідеальний день – просто бути поруч із ними (із сім’єю, – 24 Канал). Коли можна вимкнути весь зовнішній світ, сміятися разом і нікуди не поспішати. З ними мій день завжди ідеальний,
– сказала вона.
Робота в новинах – це постійна присутність у подіях, які не зупиняються. Але за межами студії залишається інше життя, де важливо вміти відновлюватися, перемикатися і знаходити власний ритм.
Для Ольги Білан цей ритм складається з музики, руху, творчості й людей, які дають опору. Це дозволяє повертатися в ефір знову – у момент, коли студія завмирає, і починаються новини.
Источник: www.24tv.ua