“Найважче дістається піхоті”: боєць вразив реаліями війни

“Найбільше дістається піхоті”: військовий вразив правдою про передову Юлія ГринишинаОсновні тези

  • Брак особового складу у лавах української армії стає причиною появи багатопрофільних бійців, котрі здатні виконувати різноманітні завдання.
  • Солдати піхоти є необхідною ланкою армії, вони зустрічають важкі обставини на передовій, де їм слід переносити велике екіпірування та довготривалий час утримувати рубежі, перебуваючи під безперервним обстрілом.

Українська армія відчуває дефіцит бійців, тому на фронті виникають універсальні воїни, котрі можуть виконувати широкий спектр задач. Особлива потреба є в піхоті, котру замінити повністю безпілотниками чи роботизованими комплексами навряд чи можливо. Саме піхотинців лишилося найменше.

Про це в подкасті “Воїн волі” для 24 Каналу повідомив військовий Володимир з позивним HI-FI, підкресливши, що нині виходити на позицію, коли ворог застосував оптоволоконні дрони, стало набагато складніше. Він виклав подробиці того, з чим доводиться зустрічатися піхоті у сучасній війні.

Цінність піхоти на передовій: які труднощі з’являються?

Війна значно змінилася через прогрес технологій. Сьогодні на фронті обидві сторони використовують великий асортимент безпілотників і зокрема оптоволоконні дрони становлять чималу небезпеку. Військовий з позивним HI-FI акцентував на тому, що якщо раніше пікап або М113 підвозили бійців і їм залишалося пів кілометра чи кілометр швидко пробігти і вони опинялися в укритті, то зараз потрібно ще 5 – 10 кілометрів йти пішки.

А на тобі БК, провізія на 1 – 2 тижні. Плюс вода, теплий одяг. Я був і в ССО, і в ДШВ, то в мене сформувалася суб’єктивна думка, що найбільше дістається піхоті. Штурмовики зайшли, здійснили штурм посадки, тоді піхота зайшла, а штурмовики вийшли. І на піхоту вже падає все, що тільки можливо: починаючи зі скидів, закінчуючи КАБами й усім іншим,
– розповів Володимир, військовий.

Бажаєте щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибране в Google Додати

Зараз захисник служить в бригаді піхоти й визнає, що це справжнє випробування. Він разом зі своїм товаришем виходили на позиції допомагати іншим військовим. Розповідає, побачив, як бійці знаходяться по 1 – 2 місяці в тісних укриттях, де доводиться сидіти втрьох. Вийти з нього – вкрай непросто, адже тільки-но виходиш, противник наводить всі наявні в нього засоби ураження.

Окреме випробування для піхоти – вантаж, котрий доводиться нести на собі. Військовий з позивним HI-FI поділився, що його побратим з позивним “Танкіст” має зріст 1 метр 55 сантиметрів і вагу 45 кілограмів. Каже, що коли той вирушав на позицію, на ньому було більше навантаження, ніж він важить сам.

“Йшов 10 кілометрів і ще молодих зачіпав, мовляв, чого вони там “хекають”, казав їм пришвидшитись. Йому 50 років. Зазнав поранення (перелом хребта), трохи підлікувався, забрав у мене спеціальний корсет для спини й пішов далі воювати. Лише нещодавно був знову на нулі. І воює, і не списується, не тікає, як деякі, тікають одразу й кажуть, що подряпина і просять 3 групу інвалідності й списання. Він воює з першого дня, так само як і я”, – розповів Володимир, військовий.

Через брак людей є потреба в універсальних бійцях

Раніше Володимир був снайпером, зараз став багатопрофільним бійцем. Довелося, тому що людей у війську сьогодні не вистачає. Він зазначив, що це не секрет, що в частинах дефіцит особового складу. Якщо сухопутна рота повинна нараховувати 120 людей, то в кращому випадку, з його слів, там є 40 – 50.

Зараз, де несе службу Володимир, всі бійці як одна родина. Кожен знайомий з дружинами один одного. Якщо хтось на нулі й немає можливості поговорити з близькими, а там, зізнається, практично ніколи немає змоги відписатися, тому що нема зв’язку, то інші побратими інформують їхніх рідних.

Телефонуємо дружині, говоримо, що все гаразд, що вийшов її чоловік на зв’язок. І дружині спокійніше, і бійцю, тому що доводиться стояти на позиції 1 – 2 місяці. Це ж не просто стоїш, а кожен божий день на тебе сипле і прилітає, а потрібно не лише вистояти, а інформацію передавати, щоб не дай Бог не було ДРГ і ніхто не зайшов,
– пояснив Володимир.

Тому довелося стати універсальним солдатом. Каже, що трапляється треба застрибнути у машину й поїхати в ролі водія, привезти бійців. Коли необхідно – може взяти в руки автомат і піти на завдання. Коли є підозра, що зайдуть ДРГ, бере зброю й вирушає на визначену локацію. Часом доводиться сидіти на позиції й очікувати по декілька тижнів.

Реалії війни: піхотинці пробули на позиціях понад 200 днів

Нагадаємо, у березні 2026 року стало відомо, що троє бійців батальйону Alcatraz 93-ї бригади “Холодний Яр” тримали позицію на Костянтинівському напрямку (Донецька область) 224 дні. За цей час їм вдалось ліквідувати більше десяти російських окупантів. Переважно “зачистку” ворожих сил здійснювали оператори дронів. А от прямий контакт піхоти відбувався здебільшого під час несприятливих погодних умов, зокрема туману, коли противнику вдавалось наблизитись впритул.

Росіяни декілька разів зривали ротацію піхотинців, однак провести її все ж таки вдалося. Бійці змогли вийти. Наймолодший боєць групи, 21 річний військовий з позивним “Жид”, тоді розповів, про те, як заходили на позицію. Розповідає, що російські війська одразу спрямували на них понад 40 FPV-дронів і наступні 2 дні безперервно намагалися знищити розташування української піхоти.

Нацгвардійці під Покровськом удвох тримали позицію майже пів року

Раніше, у грудні 2025 року повідомлялось, що двоє нацгвардійців з позивними “Текіла” і “Повар” провели на передовій під Покровськом (Донеччина) понад 160 днів та перебували під постійним вогнем противника. Українські бійці попри всі труднощі продовжувати вести спостереження за противником, допомагали проводити евакуацію, відбивали атаки, знищували окупантів під час стрілецьких боїв.

Бійці мали з собою мінімум речей, воду брали з найближчого джерела, їжу готували самі по черзі. Пересуватися могли виключно в сутінках, щоб противник їх не помітив і не зафіксував їхню позицію. Військові розповіли, що найважчим було пережити мінометні обстріли, коли прямо над головою укриття руйнується.

Читають зараз:Я б не міг сидіти десь у тилу, – інтерв’ю з бійцем “Азову” про мобілізацію, роботу з дронами і нові цілі росіян у війні

Источник: www.24tv.ua

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *