Кремль розставив фігури під хід, якого ще не зробив
Автор колонки: Юрій Подорожній
Хоча список “Єдиної Росії” сприймається як формальність, головне приховане: Кремль підготував позиції для вирішального моменту, чи то війна, чи перемовини. Хто з трьох – Мішустін, Кирієнко чи Собянін – очолить уряд, покаже, в якому напрямку рухатисяме країна. Верхівка влади перебуває в невизначеному стані, звільняючи місце лише для Путіна.
Автор колонки: Юрій Подорожній
Поки список “Єдиної Росії” сприймається як формальність, головне приховане: Кремль підготував позиції для вирішального моменту, чи то війна, чи перемовини. Хто з трьох – Мішустін, Кирієнко чи Собянін – очолить уряд, покаже, в якому напрямку рухатиметься країна. Верхівка влади перебуває в невизначеному стані, звільняючи місце лише для Путіна.
28 червня “Єдина Росія” представила першу п’ятірку для виборів, включаючи Сергія Лаврова, Сергія Собяніна, Євгенія Поддубного, Марію Львову-Бєлову та Владислава Головіна. Вперше з 2007 року партія позиціонує себе як “партія Путіна”, використовуючи його зображення на агітаційних матеріалах. На перший погляд, це стандартна передвиборча тактика. Однак, при уважнішому розгляді, це не просто список кандидатів, а стратегічна розстановка сил перед прийняттям ще не визначеного рішення. Щоб це зрозуміти, потрібно аналізувати не самі прізвища, а позиції, які їм відведені. Більше деталей – у ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Список, де головне — не майбутні депутати
Більшість цих осіб, найімовірніше, не стануть парламентарями. Як нагадує Reuters, видатні постаті часто очолюють виборчі списки, але не завжди займають місця в Державній Думі. Вони виступають як “паровози” – обличчя кампанії, а не майбутні законодавці. Тому склад першої п’ятірки – це не кадрове призначення, а сигнал. Його слід інтерпретувати двояко: враховуючи, хто включений, і хто виключений.
Почнемо з тих, кого включили. Вперше список очолив не представник силових структур, а дипломат: у 2021 році першим номером був міністр оборони Шойгу, а Лавров – другим. Це означає, що його вже висували як публічне обличчя, а тепер підняли на найвищу позицію саме тоді, коли його зусилля на дипломатичному фронті не приносять результатів. Таке підвищення може означати підготовку до почесного відходу з посади, одночасно відкриваючи шлях до її залишення.
Не користуєтесь Telegram? 24 Канал є у WhatsApp. Підпишіться і читайте перевірені новини Додати
Тепер розглянемо тих, кого виключили. Дмитро Медведєв активно намагався потрапити до списку. Згідно з інформацією Meduza, він навіть домагався, щоб трійку очолив він сам. Однак, він не увійшов до списку втретє поспіль, оскільки виступила ціла коаліція проти, включаючи чинного спікера Володіна, який прагне зберегти свою посаду. Його ціллю, очевидно, було не просто потрапити до списку, а зайняти посаду спікера – логічний приз для голови партії, який залишився без виконавчої функції.
Його кандидатуру відхилили втретє поспіль, саме там, де він найбільше цього прагнув. Найбільш войовничий політик Кремля залишився ні з чим саме тоді, коли відбувається очищення списку від “яструбів”. А посаду, яку він прагнув зайняти, тихо передають Лаврову.
Двоє “ремонтників” для двох проблем
Тепер розглянемо роль Лаврова та Собяніна. Кремль має дві очевидні проблеми, які не приховує: глухий кут у зовнішній політиці та нестабільна економіка. Київ та західні ЗМІ відзначають схожу картину: сповільнення економічного розвитку, дефіцит пального в багатьох регіонах, перебої з інтернетом та дедалі ефективніші удари з боку України. Це і є дві основні проблеми, які потребують вирішення незалежно від подальшого розвитку подій.
Сформована п’ятірка розміщує біля кожної проблеми свого “ремонтника”. Лавров представляє зовнішню політику; Собянін – символ “успішного тилу” та ефективного управління великим містом, людина, що займається економікою та кризовим менеджментом. Таким чином, місце Лаврова у списку має більше значення, ніж його символічне значення: новий склад Думи переобиратиме спікера, тому шлях до голови парламенту для нього вже відкритий. Це почесний вихід із МЗС, який одночасно звільняє дипломатичну посаду для “нової розмови”. Двері відчинені – залишилося лише пройти.
Трикутник Кабміну: це шкала, а не прізвища
Якщо економіка визнана проблемною зоною, наступне питання – хто очолить уряд. На цю посаду претендують одразу три особи. Carnegie зазначає, що майбутня верхівка Росії формується саме через ротацію еліт, тому склад Кабміну читається як мова, якою режим оголошує свій курс.
- Михайло Мішустін залишається на посаді – це ознака збереження статус-кво, “нічого не змінюємо”: лояльний технократ, який зберіг свою позицію завдяки відданості під час війни.
- Сергій Кірієнко – це посилення військової ставки: куратор внутрішньої політики та завзятий прихильник “СВО”, що свідчить про сигнал “продовжуємо війну, стаємо жорсткішими”.
- Сергій Собянін – це найменш радикальний із трьох сигналів: не “голуб”, а представник нормалізації порядку денного, технократ, який асоціюється з управлінням.
Тому ключовим є не вгадати прізвище, а зрозуміти напрямок. Сам вибір нового прем’єра (або його відсутність) стане діагнозом: продовження війни, замороження конфлікту чи повернення до переговорів. Собянін у цьому контексті – не обіцянка миру, а найменш ризикована позиція на шкалі, що дозволяє уникнути ескалації. А шкала важливіша за окрему точку.
Підвішена верхівка – це підготовка
Путіну не обов’язково негайно знімати когось із посади. Йому достатньо, щоб усі повірили, що будь-кого можуть усунути. Поки Мішустін не знає, чи залишиться прем’єром, Лавров – чи це прощання, а Кірієнко та Собянін оцінюють свої шанси, кожен зосереджений на збереженні своєї посади, а не на просуванні власних ініціатив. У такому стані ніхто не саботує, не веде підпільних переговорів, не змінює загальний курс.
Саме тут вибори набувають іншого значення. Вони стосуються не мандатів, а кнопки, якою Путін у серпні-жовтні ставить у підвішене становище усю верхівку. Це період, коли він максимально вільний, оскільки всі інші максимально залежні. А включення Лаврова до списку та формування трикутника Кабміну – це не оголошення рішень, а розстановка фігур перед ухваленням ще не прийнятого рішення. Сама невизначеність – це і є підготовка.
Підвішена верхівка – це стандартний інструмент будь-якої автократії, і сам по собі він не свідчить про мирний поворот. Вікно можливостей відчинене в обидва боки – як для ескалації, так і для переговорів. Куди поверне Путін – ще не вирішено. Вирішено лише те, що це рішення буде ухвалене ним.
Що це означає для України?
Для Києва ці три місяці – це період діагностики. Важливо аналізувати не заяви, а реальні позиції. Не “що було оголошено”, а як хто поводиться: кого поставили в найвигідніше становище, кого почали підтримувати, чиє крісло почало хитатися. За цим можна зрозуміти, який сценарій Кремль вважає основним.
Перші сигнали з’являться вже восени. Дума самостійно переобиратиме спікера за планом: якщо Лавров отримає мандат і очолить палату – це перший важливий знак. Заміна уряду восени не відбувається автоматично: оскільки цього року немає президентських виборів, немає і “обнулення Кабміну”. Зміна прем’єр-міністра – це окреме політичне рішення, яке ініціюється не виборчим календарем, а рішенням про переговори. Нова Дума лише відкриває для цього вікно, оскільки за правилами саме вона затверджує прем’єра та міністрів.
Тому восени Україні слід уважно спостерігати за двома аспектами: за Думою (чи зайняв Лавров посаду спікера) і за Кабміном (чи відбудеться заміна Мішустіна і ким). Перші ознаки змін у цій конструкції будуть зрозумілі вже за підсумками вересня.
Проте є ще один фактор, якого немає в жодних списках. В російській історії серпень часто стає місяцем несподіваних змін. Серпень 1991-го приніс кінець ГКЧП та розпад Союзу. Серпень 1998-го спричинив дефолт та обвал рубля, коли прем’єром був Кірієнко – той самий, якого нині розглядають на посаду в Кабміні. Серпень 2000-го ознаменувався трагедією підводного човна “Курськ”.
Які б розстановки фігур Путін не робив для свого майбутнього ходу, історія підказує, звідки може з’явитися “чорний лебідь”, незважаючи на всі його розрахунки. І ми маємо право сподіватися, що цьогорічний серпень не порушить цю традицію.
Ця колонка є особистою думкою автора, і редакція 24 Каналу може мати іншу точку зору.
Источник: www.24tv.ua