Оксана Харківська Альбіна ПідгірнякОсновні тези
- Командир “Ахіллеса” Юрій Федоренко констатував, що для припинення російського наступу Україні необхідно ліквідувати не менше 50 тисяч російських вояків щомісяця.
- Федоренко акцентував на важливості військової підготовки кожного українця, оскільки війна, на його думку, триватиме, доки існуватимуть Україна та Росія. Вона лише трансформуватиметься у менш інтенсивну стадію.
- 1 Що Росія чинить з окупантами, щоб примушувати їх йти на штурм?
- 2 Як домогтися завершення війни?
- 3 Що повинні усвідомити усі українці?
- 4 Які виклики постають перед Україною?
- 5 Чому Україні корисно допомагати Близькому Сходу?
- 1 Що Росія чинить з окупантами, щоб примушувати їх йти на штурм?
- 2 Як домогтися завершення війни?
- 3 Що повинні усвідомити усі українці?
- 4 Які виклики постають перед Україною?
- 5 Чому Україні корисно допомагати Близькому Сходу?
Щомісячно Росія мобілізує до 40 тисяч загарбників, і щоб зупинити активний наступ супротивника – потрібно знищувати як мінімум 50 тисяч російських військових, щоб зірвати їх мобілізаційні заходи. Командир 429-ї окремої бригади безпілотних систем “Ахіллес” Юрій Федоренко в інтерв’ю 24 Каналу вказав дві передумови, як втілити це в життя.
Також Юрій Федоренко підкреслив важливість військового навчання усіх українців, оскільки, на його погляд, війна не завершиться, допоки існуватимуть Україна та Росія. Які труднощі стоять перед Україною та що мають осягнути усі українці – дізнайтеся далі в статті.
Що Росія чинить з окупантами, щоб примушувати їх йти на штурм?
Володимир Зеленський стверджує, що відчувається слабкість Кремля у наборі особового складу, в їхній підготовці. Як ви оцінюєте рівень загарбників, яких зараз Росія відправляє в Україну, і, можливо, можете порівняти з тими, кого відправляли на початку повномасштабного вторгнення?
У них завжди була суміш. Не було такого, щоб усі війська не були навчені або всі війська однаково навчені. У Росії є своя система навчання, яка передбачає досить чітке тренування спеціалізовано підготовлених підрозділів. І є “масмаркетові” підрозділи, які виконують завдання просування вперед – інфільтрації.
Зараз на фронті ми можемо побачити на загальнодоступній карті, що в певних місцях є значні зони інфільтрації. Це коли противник не закріпився, проте його присутність там вже є малими штурмовими групами. Як це виглядає на ділі? У ворога є чіткий поділ зони нашої української землі на конкретні маршрути та орієнтири. Кожен орієнтир має своє умовне позначення.
Групам з низьким рівнем підготовки, але які мають дві ноги та можуть рухатися вперед, дають завдання дійти з однієї точки в іншу, закріпитися, з лопатою закопатися та очікувати подальших вказівок. Потім приходить наступний, розширюється, і ось вже є підготовлена позиція. Потім просуваються вперед.
Якщо хтось відмовляється виконувати це завдання, противник не хвилюється, не переконує вести бойові дії – вони їх “обнуляють”. Це означає, що за невиконання визначених завдань з участі в ударно-штурмових діях ворог фактично розстрілює своїх. Іноді діє демонстративно.
Але треба визнати таке: допоки в Росії є можливість отримувати кошти до бюджету, які вони накопичують і потім витрачають на виготовлення зброї, а також на мобілізацію за підкуп свого населення, – доти на територію України прибуватиме нове поповнення окупантів.
Повне інтерв’ю Юрія Федоренка: дивіться відео
Ми повинні сказати про можливості ворога. Ворог, за різними оцінками, може ставити до строю щомісяця від 32 до 39 тисяч військовослужбовців. Тобто призвали, навчили та з різним рівнем підготовки відправили на фронт для поповнення втрат. Саме звідси взялося число, яке часто обговорюється в публічному просторі, що Сили оборони повинні набути здатності виводити з ладу не менше ніж 50 тисяч окупантів на місяць.
Тоді ми будемо знищувати більше, ніж російська військова машина здатна поставити до строю. Якщо ми знищуємо більше – вони втрачають здатність вести активні наступальні дії. Більше того, ворогу тоді треба буде маневрувати військами та перекидати резерви з непріоритетних ділянок. А це означає, що для забезпечення сталих наступальних дій, наприклад, в Донецькій чи Запорізькій областях, противнику треба буде послабити тиск на Сумську чи Харківську області.
Як домогтися завершення війни?
Так виглядає війна. Але ми ж розуміємо, що для того, щоб позбавити противника можливості до активного наповнення своєї скарбниці необхідною кількістю грошей, які потім витрачаються на “оборонку”, ми повинні працювати у двох напрямках. Насамперед – це напрямок вогневого впливу в глибину Росії за допомогою наших українських безпілотників і ракет.
І, безперечно, тиснути на партнерів, що ракети – це інструмент для забезпечення виживання українського народу. Маючи крилаті та балістичні ракети, плюс наші безпілотники та ракетне озброєння, ми можемо зробити так, щоб Росія втратила здатність до активного наповнення свого бюджету для ведення активних бойових дій проти України.
Наступне – це робота з нашими колегами щодо санкційної політики. Так чи інакше, країни Євросоюзу та США повинні стиснути Росію в економічному плані, запроваджуючи нові пакети санкцій, які безпосередньо впливають на здатність ворога до ведення бойових дій. Чим менше у них грошей у зв’язку з санкціями, тим менше у них здатності для агресії та ведення війни.
Звісно, тіньовий флот. Позиція має бути чітка та жорстка – повна блокада тіньового флоту Росії, щоб унеможливити продаж “чорної” нафти, яка продається неофіційно тим країнам, з якими вони зараз ведуть активні енергетичні та економічні взаємовідносини.
Також ми повинні говорити про необхідність нарощувати здатність щодо знищення противника на оперативному рівні. Оперативний рівень – це 100 кілометрів за лінією бойового зіткнення і глибше, тому що саме тут противник матиме основні засоби протиповітряної оборони, склади ближнього базування, які потім забезпечують загони на передовій.
Можна мати гармату, але якщо ця гармата не отримала необхідну кількість снарядів через те, що був знищений склад і була перерізана логістика, то, відповідно, вона не може вести вогневе ураження наших передових позицій і прифронтових районів з тією інтенсивністю, яка необхідна. Отже, це все – пазли однієї схеми, яка має забезпечити можливості позбавлення Росії здатності до активного ведення бойових дій.
Якщо ми говоримо про особовий склад, можливість мобілізації окупантів, підготовки, направлення на фронт і знищення їх Силами оборони – це один із важливих компонентів.
Якщо ви проаналізуєте інформаційний простір, то побачите, що на кожному з цих рівнів ведеться системна робота військово-політичним керівництвом держави, нашими дипломатичними групами, військовими, які досить часто відвідують країни наших партнерів і пояснюють реальний стан речей, а також робота і комунікація з цивільним сектором.
Що повинні усвідомити усі українці?
Раніше ми обговорювали питання національної ідеї України – що кожен бачить національну ідею в чомусь своєму, але те, що нас об’єднує – бажання жити на своїй Богом даній землі вільно, незалежно від когось, не під гнітом і приймати самостійні рішення, як, коли й куди нам рухатися.
Для забезпечення цього формату ми повинні мати сильне військо. Бо коли ми можемо забезпечити передумови безпеки в державі, то в таку державу надходять інвестиції, розвивається економіка. Це круговий цикл: якщо є безпека – є гроші в державі, якщо є гроші – є додаткові робочі місця. Якщо додаткові робочі місця – виникає запит на якісно підготовлені кадри. Якщо виникає запит на якісно підготовлені кадри – зростають можливості галузі освіти й науки в Україні.
Як наслідок, ми отримуємо можливості мати всередині нашої держави надійний рівень підготовки та захисту, зокрема медичного, з військового погляду. І це дає можливості переставати бути об’єктом і набувати суб’єктності для нашої держави.
Тут виникає питання – як же так зробити, щоб мати сильне лобі? Бо коли ми говоримо за кордоном, все одно нас сприймають як заангажованих людей. Дуже важливо, щоб за кордоном говорили наші партнери, що Україні дуже необхідна допомога, звертаючись до своїх.
Хочу сказати, що значна кількість українців, які ще раніше виїхали до інших країн з робочих питань і там залишилися шляхом еміграції, але в них є родичі в Україні, які зараз беруть участь в активних бойових діях тощо, – ви, напевно, не повірите, але це найкращі українські лобісти. Вони перевертають землю для того, щоб знайти додатковий ресурс для нашої держави.
І в мене в голові склалася думка, але ми поговоримо про це після того, як здобудемо перемогу, стабілізуємо ситуацію та забезпечимо надійну підготовку України до набуття суб’єктності. Я щиро вважаю, що кожен українець і українка мають бути підготовлені з військового погляду. Неодноразово казав про загальну військову повинність, але це викликає негатив в суспільстві. Мовляв, “ви хочете воювати до останнього українця”, “ви хочете вбити наших дітей”. І це дуже сильно викривлене сприйняття.
Поясню, чому. Будь-який противник, перед тим як вчинити пряму агресію, оцінює економічні показники, соціальні настрої, політичні вподобання і готовність війська до відбиття тієї чи іншої агресії. Отже, маючи сильну національну ідею, надійний рівень освіти та підготовки українців до потенційної участі в бойових діях, забезпечить передумови, щоб жодна з країн навіть не подумала наступати.
Вони робитимуть все, що завгодно: руйнуватимуть нас через корупцію, через політичні або особистісні впливи, через релігійні вподобання, але вони не прийдуть прямою війною. Тому що розумітимуть: це не дасть жодного успіху, за винятком загальносвітової ганьби, що в них нічого не вийшло.
Для цього ми повинні врахувати на майбутнє ті помилки, які здійснили, та той досвід, який у нас є. І зробити так, щоб українці були підготовлені й сильні, щоб українці були суб’єктні. Є чітке розуміння, як це зробити, і навіть де потенційно можна буде залучити додаткове фінансування на це.
Також нам треба активно працювати над підготовкою українських дітей, які здобуватимуть освіту, зокрема й за кордоном, у межах обміну досвідом. Адже, як показала практика, зараз ці діти є дуже серйозними лобістами в політичних колах за межами нашої держави, і вони залучають сюди надфінансування.
Є чітка закономірність. Ті, хто свого часу крали у держави – їхні діти зараз за кордоном, і в кожного життя публічне через соцмережі, тож видно, який у них спосіб життя – їм байдуже до того, що відбувається в Україні. Максимум, що робили ці категорії: писали турботливі пости, ставили стяг України (емодзі, – 24 Канал) і були занепокоєні. Далі в стрічках йдуть спортзали, ресторани, бари, дорогі автівки – живуть краще життя.
А діти тих, хто був пограбований тими самими прем’єрами минулого і так званими “елітами”, зараз б’ються за вільну незалежну Україну. Саме вони виборюють право жити для українського народу. А ті, хто свого часу поїхали на навчання за кордон, у зв’язку з проходженням шалених випробувань, бо діти вчилися не за гроші, а за розум, – Боже мій, як вони б’ються! Багато повернулося, значна кількість стали до лав ЗСУ, але значна кількість залишилася там, і вони зараз залучають допомогу.
Наприклад, донька моєї знайомої навчилася у Великій Британії. Вони проводили українські вечори та ярмарки. І наприкінці 2022 року, коли наш підрозділ зазнав значних втрат у техніці, її донька зібрала там гроші, плюс знайома підзібрала тут, і вони передали нам 7 автівок в моменті часу. Це один із таких прикладів. А є ж ті, що вже зайняли певні посади – помічники сенаторів і так далі – і вони дуже “топлять” за Україну.
Це все я кажу для того, щоб ми розуміли, що оборона нашої держави – це комплексне явище. Ми повинні зараз піклуватися про складний момент часу та казати суспільству так, як є, без дешевого дофаміну: війна з Росією не завершиться ніколи. Крапка. Усвідомили це і прийняли. Доки існує Росія і доки існує суверенна незалежна Україна – війна продовжуватиметься завжди.
Вона матиме різні фази. Зараз йде активна, гаряча фаза війни. Потім я вірю, що нам вдасться дотиснути Росію й вона видихнеться, буде зменшення інтенсивності вогню. Як наслідок, на певний період запанує мир, коли гармати не працюватимуть.
Які виклики стоять перед Україною?
Тоді Росія працюватиме через ті речі, про які ми говорили. Тут знову з’явиться синьо-біле чи ще якесь, і за це проголосують (політична сила, – 24 Канал). І проголосують ті, кому росіяни, які платитимуть за це, порозбивали будинки, повбивали родичів. Вони все одно підуть та проголосують. Не в такій кількості, але 5% бар’єр візьмуть. Тобто, представництво лобі Росії у Верховній Раді наступного скликання буде. Це треба визнавати. Їх треба зараз блокувати.
Цим треба займатися СБУ, яка, проте, є неоднорідна. Є дуже позитивні приклади проведення крутих операцій, як “Павутина”, виведення на чисту воду сотні зрадників. Ця робота не афішується, але ми це знаємо, комунікуємо в колах. Також виконання завдань найскладнішого рівня на лінії бойового зіткнення. Там, де інші не можуть залізти, – СБУ це зробила.
І в цьому максимально реформованому органі залишається ця гниль, яка “кошмарить” бізнес. Здається, вже майже вичистили структуру. Ні, все одно на посадах є ті, хто “кошмарять” бізнес. Органи, які мали б займатися тим, щоб виводити на чисту воду негідників, – займаються невластивими для себе функціями, лізуть в господарську діяльність військових частин, тягнуть комбригів, інших матеріально відповідальних осіб.
Але водночас це наша СБУ, як я сказав, зараз це на 80% – орган, який не афілійований більше з Росією, як це було за Януковича. Це орган, який працює на інтереси України. З СБУ дуже позитивно співпрацювати на полі бою. Це завжди підтримка. З ними дуже добре працювати проти агентурної роботи. У них можна повчитися, як правильно треба проводити спеціальні операції за межами нашої держави.
Якщо взяти всі напрямки нашої держави, ми будемо бачити чорне, біле, сіре. Наприклад, якісно проведену реформу, суттєве покращення в організації процесів, але буде і “чорне” – недопрацьовані речі, які суттєво гальмують розвиток нашої держави, певну кількість тих, хто намагається з “зробити ковток з джерела”. Вони будуть завжди, нічого з ними не зробиш.
Я думав, може, треба ввести смертну кару? Для того, щоб якщо піймали та злочин доведений, то найвища міра покарання. Але є питання – доки не налаштована надійна правоохоронна система, яка доводить склад злочину, доки не запрацювала судова система, – у нас перестріляють половину людей, які перейшли дорогу якомусь слідчому. Цих постріляють, а з тими, хто реально гребе вагонами, нічого не буде. Вони потім спливатимуть в інших країнах під іншими іменами. Тому смертна кара – це теж не вихід на цей момент.
З чого треба було б почати? Думаю, для стабілізації корупційних проявів в нашій державі повною мірою, додатково до антикорупційних органів, треба було ввести наскрізну декларацію. Це коли цифровізований облік всіх коштів. Кожен громадянин України, попри займану посаду, подає декларацію.
Ми кажемо: “Усі ті, хто щось десь вкрав – прийдіть та здайтеся. Гроші, майно залишаться за вами. Ми не будемо запитувати, де ви його взяли. Просто легалізуйтеся, покажіть, що у вас є”. Окей, ці гроші стали легальними. За них можна купити нерухомість, бізнес. Їх можна вкласти в проєкти якоїсь спільної діяльності України та країн Євросоюзу.
Після того, як легалізувалися, з наступного дня кожен подає декларацію, де вказано, де вони взяли ту чи іншу суму грошей. Наскрізна декларація розв’яже питання з корупцією на 90%. Не буде поля для маневру. Ні для тих, хто намагається його зробити, ні для тих, хто його прикриває, ні для тих, хто, носячи форму правоохоронних органів, є таким же бандитом, як і той, хто намагається сховатися від оподаткування.
Отже, у нас дійсно дуже багато викликів, але ми з ними впораємося. Наша країна не перша на цьому шляху. Багато країн, які з цим впоралися. Якщо взяти США 30-х років, то там було в рази гірше, ніж зараз в Україні.
Чому Україні вигідно допомагати Близькому Сходу?
Україна збирається впоратися не лише з внутрішніми викликами, а й на зовнішньополітичній арені. Зокрема, Володимир Зеленський заявив, що наша країна може включитися в історію війни з Іраном, бо є багато запитів від партнерів. Зараз опрацьовуються варіанти підтримки країн Близького Сходу. Як ви оцінюєте таку перспективу? Чи є в України ресурси для того, аби допомогти партнерам на цьому напрямку?
Питання не для моєї посади. Як президент скаже, так і зробимо. Ми не можемо залучити суттєвий ресурс, бо в нас є брак людського капіталу у війську. Ми можемо лише частково реалізувати ці завдання. Але якщо завтра надійде команда зібрати групу воювати в Ірані, то станемо до виконання. За державу Україну ми готові воювати будь-де!
Я вам скажу страшніші речі – їх або усвідомлять з часом, або ні – коли запанує мир, частина військ має продовжувати воювати. Якщо військо не воює, то деградує. Як наслідок, потім відкривається шпарина для тих, хто може всунути “жало” в будь-які моменти. Маю на увазі військову агресію.
Тому щодо геополітичної ситуації, яка склалася зараз з Іраном, я не беруся оцінювати. Тому що для того, аби оцінювати, треба займати іншу посаду, точно не командира військової частини, який виконує завдання на тактичному рівні. Але якщо для держави України необхідно, щоб ми воювали якоюсь частиною за кордоном або допомагали технологіями, навчанням, – ми виконуватимемо ці завдання.
Зверніть увагу! Уранці 28 лютого США та Ізраїль розпочали операцію проти Ірану з метою знищення ядерної програми та ключових фігур режиму. Іран у відповідь почав атакувати країни на Близькому Сході, де розташовані військові бази Штатів. Що зараз відбувається на Близькому Сході – читайте в матеріалі 24 Каналу.
Крім того, ми неодноразово говорили з партнерами, коли є можливість спілкуватися з ними. Я говорив, що їхні ракети та засоби ППО не можуть впоратися із загрозами, які є. Технології змінилися. Коли били тільки балістичними або крилатими ракетами, кожен розумів, що ця країна має орієнтовно стільки-то ракет, тому нам треба мати приблизно стільки-то засобів ППО тощо.
Зараз війна змінилася. “Шахеди”, що коштують приблизно 50 тисяч доларів, залежно від модифікації, модернізації й так далі, можна клепати пачками. Він збирається з дешевих китайських компонентів. “Шахеди” несуть суттєве навантаження. Вони повибивали нам об’єкти критичної та енергетичної інфраструктури, є дієвими на полі бою. Але збивати їх ракетою за 2 мільйони – жодна економіка не витримає, жодне виробництво не зможе забезпечити.
Тож кращі технології, які зараз працюють на передній лінії бойового зіткнення та в глибині держави, мають бути імплементовані до наших партнерів. Саме тому держава започаткувала військове співробітництво між українськими та європейськими виробниками, коли виготовляється спільний продукт, або коли ми постачаємо наше озброєння на європейський ринок.
Постачання озброєння – це не просто продати дрон. Продаються дрон, ремкомплекти, обслуговування, налаштування роботи й так далі. Тобто, коли ти продаєш своє озброєння, ти “садиш на голку” ту країну, якій це озброєння продаєш. Це дуже добре для нашої країни, бо ми будемо отримувати гроші в бюджет шляхом використання нашого озброєння.
Однак тут треба знайти баланс, щоб Україна отримувала необхідну кількість техніки, щоб контракти, укладені з нашими партнерами, не блокували насичення Сил оборони необхідною кількістю засобів техніки, зокрема, БпЛА.
Якщо ми кажемо про конфлікти, які зараз відбуваються в інших країнах, то український досвід ведення бойових дій є дуже міцним. Це не можна купити за гроші. Це досвід, здобутий кров’ю, життями українських військовослужбовців. Це те, чому не можна навчитися. Це те, що можна прожити та потім якоюсь мірою передати іншим.
Коли ми говоримо з партнерами, я кажу, що боятися вступати в бій на боці України – це неправильна позиція. Їм треба від “Коаліції охочих” переходити до “коаліції не словом, а ділом”.
Можливо, це неправильно, але саме в цьому питанні треба діяти, як нецивілізований світ. Як вони зробили? Північна Корея дала своїх 10 тисяч вояків з офіцерами. Вони приїхали воювати проти України та “стерли” тут 9 тисяч військовослужбовців. Для них це взагалі розхідний матеріал. Після цього їхні офіцери приїхали, написали систему підготовки застосування дронів в сучасній війні та протидронної діяльності. Зараз солдати КНДР проходять загальний вишкіл військ з урахуванням цього досвіду.
Я кажу партнерам, що якщо вони зараз не допоможуть своєю живою силою, то можна розрахувати наслідки – війна триватиме на їхній території. А війна на своїй території – це завжди дуже велике горе для громадян та країни. Для того, щоб цього не допустити, я кажу їм не боятися Росії. Вони з усім погоджуються, але є інші моменти. Я бачу, що вони бояться, якщо виступлять на боці України, то як поведеться Росія. Але все одно Україні треба допомогти.
Як це можна зробити? Дайте своїх офіцерів у відставці, які не працюють зараз в збройних силах тієї чи іншої країни. У вас же є гроші. Найміть тих, хто готовий зі зброєю в руках воювати проти Росії. Сформуйте зведені підрозділи, дайте їх на територію України. Ми знайдемо їм застосування. Ваші офіцери-сержанти отримають безпрецедентний досвід, зупиняючи окупанта на полі бою.
Поки ми не бачимо таких рухів. Але чим далі війна заповнюватиме світ, тим рішучість ставатиме більшою. У будь-якому випадку заяви провідних європейських політиків, зокрема, Фрідріха Мерца чітко на це вказують.
Читають зараз:Чи може війна на Близькому Сході вимкнути інтернет у всьому світі
Источник: www.24tv.ua